Не їж яблук до другого Спаса

Так казала моя бабуся. Вона вірила, що перше яблуко можна куштувати тільки 19 серпня. На другого Спаса. В її руках велике червонобоке не вміщалося в долоню, вона розрізала його на тоненькі  скибочки, давала, примовляючи: перший раз їж, і дух буде свіж! Чи від того її домашнього обряду я стала "яблучна", чи з іншої причини, але яблука у мене весь рік на столі. Зелені, молочні, червоні, з розовинкою, з черв'ячинкою, без різниці. Вони піднімають мені настрій, навіть коли на них дивлюся. Цей особливий для мене плід буде завтра у центрі уваги усіх людей. Вони з яблуками, грушами, квітами прийдуть до церкви  святити літні плоди і через них набиратися здоров'я до наступного Спаса.
Кажуть, що це свято -  про кінець літа, про збір врожаю, про рукавички, які варто готувати про запас... А   ще - це свято радості, добра і  плодючості нашої землі.  Вона ніколи не встановлює для нас міру, ніколи не скаже: не дам; вона вродить, бо це її призначення...
Вона  нас вчить, якими ми маємо бути.  Спасінням для когось. Яблуком, запашним і достиглим, щоб хто в руки взяв, зрадів би...
Я б порадила на Спаса не купувати яблук, а сходити до саду.  Якщо Ви ніколи не чули, як гупають яблука у саду, без вітру, без тріпотіння гілки, самі по собі,  цей загадковий звук у світі, то дослухайтесь до нього, почекайте його.
Гуп! -  додолу, гуп! З радістю росло, з радістю і впало. Лунко відірвалось і приземлилось!
І нехай Ваш другий Спас зазвучить таким яблуком, рідним і теплим, смачнішого ніби ніколи і не було!