СОЦІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НАПЕРЕДОДНІ ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Прес-реліз 22.08.2023

З цими результатами соціологічного дослідження, проведеного напередодні чергової річниці Незалежності, з нами поділилася Дніпропетровська обласна організація Національної Спілки журналістів. Ясна річ, що з метою познайомити працівників Засобів масової інформації з тими настроями, переконаннями та очікуваннями, які сьогодні переважають серед наскелення України. Але ми знгайшли за потрібне, аби якомога більший і чисельніший загал українців зміг лізнатися реальну ситуатацію в державі, звірити її з власним баченням перебігу подій через 32 роки після здобуття Україно. історичної та вимріяної багатьма попередніми поколіннями Незалежності. Тим паче в непростих, навпаки складних умовах воєнного стану, визвольної знову по суті війни з рашистської окупації.Сподіваємося, що підсумки дійсно ретельних соціологічних опитувань неодмінно підтримають наш національний дух, надихнуть не пасувати і не занепадати духом і вірити, вірити у нагу Перемогу.

Отже «День Незалежності України:
шлях до перемоги, ідентичність та цінність держави на тлі війни»

Опитування проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова за підтримки програми MATRA, що фінансується Посольством Королівства Нідерландів в Україні, з 9 по 15 серпня 2023 року.  

Опитування методом face-to-face проводилося у:

• Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій областях (Західний макрорегіон);
• Вінницькій, Житомирській, Київській, Кіровоградській, Полтавській, Сумській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській областях, а також в місті Києві (Центральний макрорегіон)
• Миколаївській, Херсонській та Одеській областях (Південний макрорегіон);
• Дніпропетровській, Запорізькій, Харківській областях (Східний макрорегіон).

Опитування проводилося за стратифікованою багатоступеневою  вибіркою. Структура вибіркової сукупності відтворює демографічну структуру дорослого населення досліджуваних територій  станом на початок 2022 року (за віком, статтю, типом поселення).   

Опитано 2019 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Водночас, додаткові систематичні відхилення вибірки можуть бути зумовлені наслідками російської агресії, зокрема, вимушеною евакуацією мільйонів громадян.

Основні результати дослідження

1. Оцінка стану справ у країні, цінність держави та громадянства на тлі війни

• Майже половина українців (49%) вважає, що події в Україні розвиваються у правильному напрямі, близько третини (32%) – що в неправильному, решта не визначились. Востаннє позитивні оцінки переважали тільки у 2019 році, після президентських та парламентських виборів, коли більшість  громадян виявляли високу довіру до органів влади та позитивні очікування щодо майбутніх перетворень у країні.

Однак у короткостроковій перспективі ці очікування не виправдалися, і впродовж 2020-2021 років домінували негативні оцінки розвитку подій у державі. 

Переважання позитивних оцінок у 2022-2023 роках, вочевидь, не пов’язано з тим, що громадяни вважають повномасштабну війну позитивним явищем. Скоріше, повномасштабна війна змінила призму, крізь яку українці оцінюють стан справ у державі. В умовах повномасштабної війни українська держава та народ опинилися перед екзистенційною загрозою. Однак і держава, і народ виявили волю до спротиву, й Україна вже півтора року ефективно чинить опір агресору. Найімовірніше, позитивні оцінки нині переважають саме через зростання в очах українців цінності своєї держави, яка раніше не стикалася з такими масштабними загрозами для свого існування.  

Регіон походження чи вік респондентів не відігравали суттєвої ролі в оцінці стану справ у країні, хоча відносно менше позитивних оцінок спостерігалося на Півдні. Істотним був вплив матеріального становища громадян на їхню думку про стан справ у країні – серед українців з вищим рівнем достатку домінували позитивні оцінки, і навпаки – менш заможні респонденти були схильні оцінювати розвиток подій в Україні негативно.

• Переважна більшість українців (69%) вважають розпад СРСР позитивною історичною подією. Найбільше така думка поширена серед мешканців Заходу України (91%). На Півдні нашої країни така думка  дещо менш поширена (42%), але й масової вираженої ностальгії за СРСР там теж не спостерігається (23%), натомість у цьому макрорегіоні найбільше тих, хто не визначився з відповіддю (35%).
• Ще у 2020 році в регіональному розподілі можна було побачити діаметрально протилежні думки мешканців Заходу та Центру й мешканців Півдня та Сходу нашої країни щодо розпаду СРСР. 

Залишки «туги» за СРСР притаманні радше старшим поколінням (хоча і  люди старшого віку вже позитивно ставляться до розпаду СРСР), а також людям з нижчим рівнем матеріального достатку. 

• Близько 40% українців вважають, що за роки незалежності України відбулося більше позитивних подій, ще 40% сказали, що відбулося скільки позитивного, стільки й негативного. Найбільше позитивних оцінок зафіксовано на Заході нашої країни (59%), дещо менше – на Півдні (26%), але в усіх регіонах не більше 15% вважають, що за роки незалежності відбулося більше негативного. 

Повномасштабна війна та зростання цінності держави в очах громадян зумовили переосмислення свого минулого життя в незалежній Україні. Істотно зросла кількість тих, хто вважає, що за роки незалежності було більше позитивних подій, натомість зменшилася частка песимістів.

• Якби референдум про державну незалежність України відбувався сьогодні, абсолютна більшість українців (82%) підтримали б незалежність України. Найбільше тих, хто підтримав би незалежність, – на Заході нашої країни (94%), на Півдні та Сході –  68% і 70% відповідно. Проти – 3% загалом по країні, причому на Заході таких менше 1%, а на Сході – близько 7%.

Підтримка незалежності нині є найвищою за останні понад 20 років. Підтримка зросла навіть порівняно з періодом 2014-2021 років, коли вона вже домінувала порівняно з періодами до 2014 року. 

Джерело візуалізації: Розумний О. Незалежність України як вибір. Центр Разумкова. URL: https://razumkov.org.ua/statti/nezalezhnist-ukrainy-iak-vybir.

• Абсолютна більшість українців (майже 89%) пишаються своїм громадянством. Найбільше таких у Західному (95%), Центральному (90%) та Південному (89%) макрорегіонах, дещо менше – на Сході України (76%).

Гордість за своє громадянство наразі є найвищою за всі роки незалежності України.

1. Заміна герба СРСР на тризуб на монументі «Батьківщина-Мати»: важливий символічний крок чи недоречна витрата коштів під час війни?

• На момент проведення опитування 83% респондентів чули про ініціативу заміни герба СРСР на тризуб на щиті монумента «Батьківщина-Мати» у Києві. 17% – нічого про це не чули.
• Назагал українці вельми схвально сприйняли таку ініціативу: 67% поставилися до такого рішення позитивно, і лише 16% – негативно, решта – не визначилися зі своїм ставленням або ж їм байдуже. Позитивне ставлення найвище  на Заході нашої країни, а також серед  українців молодого та середнього віку. 

Дещо менше таких позитивних оцінок на Півдні (42%) та Сході (57%), а також серед людей старшого покоління (58%). Хоча навіть у цих регіонах та вікових групах позитивні оцінки переважають.

• Більшість опитаних (70%) погоджуються, що заміна герба СРСР на тризуб на монументі «Батьківщина-Мати» є важливою подією, яка символізує боротьбу України за свободу та розрив із радянським минулим. Не згодні з цим близько 17%. Як і у випадку з загальною оцінкою рішення про заміну герба, дещо менше наведене судження про символічність події схвалюють на Півдні (56%) та Сході (59%) України, а також серед старшої вікової категорії (60% серед категорії тих, кому за 60 років, порівняно з 75% серед молоді 18–29 років).
• Водночас більшість українців (69%) погодилися і з тим, що замінити герб СРСР на тризуб на монументі «Батьківщина-Мати» можна було й пізніше (наприклад, після війни), а наразі доцільніше було б спрямувати ці гроші на допомогу армії та людям, які постраждали від війни. Не погодився з цим близько 21% респондентів.  Найбільше згодних із  наведеним твердженням на Півдні (76%), дещо менше – на Сході України (60%).

Шлях до перемоги чи «втома від війни»: чи готові українці до поступок агресору?

• Переважна більшість українців продовжують демонструвати неготовність до компромісів з агресором задля припинення війни. На територіальні поступки заради припинення війни готові піти  менше 5% українців. Готовність поступитися майбутнім членством України в НАТО висловили дещо більше – 18% українців. На скорочення ЗСУ у мирний час, яке нібито обговорювалося у Стамбулі у 2022 році, готові погодитися не більше 13% українців. Надати російській мові офіційний статус або відмовитися від політики декомунізації на догоду кремлю готові не більше 17–18% опитаних.  

Дещо більшу готовність йти на поступки (окрім територіальних) демонструють респонденти на Півдні та трохи більшою мірою – на Сході. Однак навіть у цих регіонах більшість опитаних вважає неприйнятними будь-які із розглянутих поступок. 

Аналіз результатів опитування також показав, що близько половини респондентів, які вважають, що «заради миру варто йти на будь-які компроміси» (таких 8% загалом), насправді вважають вищезазначені поступки з боку України неприйнятними (у випадку територіальних поступок – 2/3).  

Із тих, хто думає, що «можна йти на компроміси, але не на всі»,  2/3 насправді вважають неприйнятними жодні поступки з боку України. 

• Здебільшого українці не вірять, що їхні партнери суттєво знизять підтримку України, якщо протягом найближчих 3-4 місяців вона не досягне суттєвих успіхів на полі бою в ході контрнаступу. З цим погоджується майже третина українців, але відносна більшість, близько 46%, не поділяють такої думки.
• Відносна більшість, 42% українців, вважають, що  якщо агресор посилить ракетні обстріли українських міст, що призведе до збільшення жертв серед цивільного населення, Україна все одно повинна продовжувати воювати, незважаючи ні на що. Ще 21% респондентів волів би спробувати заморозити конфлікт, але не йти на поступки росії. Ще 23% опитаних вважають, що у такому разі варто почати переговори з агресором про припинення війни. 

На Сході та Півдні дещо більше тих, хто вважає, що у такому разі варто починати переговори з рф про припинення війни. Але загалом таке переконання в українському суспільстві наразі не домінує.