ВІДТЕПЕР НАВІКИ РАЗОМ НЕ БУТИ

"НІКОЛИ БІЛЬШЕ УКРАЇНА І рОСІЯ НЕ БУДУТЬ РАЗОМ"

У Бонні (Німеччина) відбулась одна з найбільших міжнародних медійних конференцій GlobaMedia Forum (GMF). Її щороку організовує відоме видання Deutsche Welle. Протягом двох днів близько 2200 учасників із понад 120 країн шукали шляхи подолання суперечностей у сучасному світі. Широкий міжнародний резонанс зчинив виступ головного редактора російської опозиційної ліберально-демократичної і правозахисної «Новой газєти» (забороненої в росії) лауреата Нобелівської премії миру 2021 р. Дмітрія Муратова. Через кілька хвилин промови опального головреда по залу вдарила гучна, не передбачена регламентом сирена: «Загроза ракетної атаки з повітря!» На німецькій землі сповіщення лунало по-українськи, але його суть зал збагнув.

Подаємо виступ Д. Муратова.

Шановні колеги!

Я живу і працюю в москві і не маю для вас експортного варіанта виступу. Оскільки слово «війна» в росії заборонене, а слово «пекло» ще дозволене, то його і використовуватиму.

Вчора ж, поки я летів сюди, розпочався черговий суд над опозиціонером і політичним діячем Олексієм Навальним. Його судять просто у в’язниці. Навальному загрожує кількадесят років (за ґратами. — Ред.) за політичну діяльність. На суд не допускають пресу. Загалом із 2012-го за десять літ кількість закритих процесів збільшилась із тисячі до двадцяти п’яти тисяч на рік. А число виправдувальних вироків дорівнює приблизно нуль цілих одна сота відсотка. Щось ще треба запитувати про судову систему? Це один із підсумків того, що називається «спеціальною військовою операцією». Демонтаж судової системи.

«Спеціальна військова операція» ще триває, але чимало її результатів, як не дивно, вже зрозумілі. Я кілька цих підсумків назву вам.

Ніколи більше Україна та росія не будуть разом. Ніколи ці народи не будуть братніми. Тим паче, коли один брат вважає себе завжди старшим.

У нас у росії зроблено велике географічне відкриття. Якщо ви ще не знаєте, я вам про це повідомлю. Росія більше не Європа. Вікно у Європу закрито, і на ньому встановлені ґрати.

У росії відбулась зміна Бога. Російська православна церква підтримала «спеціальну військову операцію» та розпочала пропаганду смерті. Гадаю, що заповідь «Не вбий» скоро буде визнана глибоко помилковою. Смерть, а не життя за батьківщину — ось нова релігія. Лише одна цитата церковного діяча. Протоієрей Васильєв пояснює матерям, чому вони плачуть, коли привозять тіло вбитого сина. Він каже: «Якби ви не користувалися контрацептивами, то народжували б більше і дитину мали не одну, отож не так страшно було б із нею тоді розлучатися». Це мовиться в телеефірі. А ось священника Іоанна Коваля позбавляють сану, бо він у молитві замінив слово «перемога» на «мир». У мене є припущення, що отець Іван від церкви став далі, а до Бога — ближче.

Ще один підсумок. Це втрата покоління. Нова генерація, що народилася за Горбачова і трохи пізніше, не готова приносити себе в жертву. Це покоління будує майбутнє, тоді як влада в росії намагається покращити минуле. Вони надзвичайно унікальні люди, професіонали з високою емпа-тією. Багато хто з них залишив батьківщину, дехто назавжди. Від 700 тисяч до мільйона молоді покинуло росію. Вони не хочуть убивати й бути вбитими. Я думаю, що зберегти це покоління для всіх нас, а не лише для росії дуже важливо. Їм треба допомагати, їх можна заносити до Червоної книги. А не відключати банківські картки.

   Найскладніше питання. Мені його часто ставлять. Чому росіяни мовчать? Чому вони не бунтують? А що, всі росіяни — раби? Я не уникатиму, натомість запитаю у відповідь. А де говорити? Де протестувати? Мітинги заборонені. 600 політв’язнів у тюрмах. 20 тисяч справ щодо прихильників миру. 300 недержавних медіа закрито. У парламенті нема жодного депутата, який виступає за мир. Ті люди, які сидять у в’язницях, мають викликати нашу повагу, співчуття і бажання їм допомогти.

Сім років за слово з п’яти літер, яке не можна в росії вимовляти, — це перше слово з роману Льва Толстого, де друге слово «мир», — дістав місцевий депутат Олексій Горінов. Йому 61 рік. Він учений. Має великі проблеми зі здоров’ям. Він вважав за можливе сказати, що, коли йде кривавий бій, не час проводити конкурси дитячих малюнків. І отримав за це сім років ув’язнення.

25 років таборів дали політику Володимирові Кара-Мурзі. Він один із творців «акта Магнітського». Можливо, ви пам’ятаєте, коли запровадили санкції проти чиновників у росії за корупцію? Магнітський виявив, що вони вкрали 280 мільйонів доларів. Цей акт готував Володимир Кара-Мурза. Під санкції потрапив тоді суддя Сергій Подопригоров. Він відправив Магнітського на смерть. Процес закритий, але я свідок. Отож заходжу до зали суду, і знаєте, кого я бачу? Процес Кара-Мурзи веде суддя Подопригоров! І він дає Володимиру 25 років. І що, це не помста? У Кара-Мурзи відмовляють ноги, він втратив двадцять кілограмів ваги. Йому за рік не дали можливості навіть зателефонувати своїм трьом дітям, жодного разу.

   Лілія Чанишева. Це гарна сорокарічна жінка. Її провина в тому, що вона займалася політикою у штабі опозиціонера Навального. Лілія нікого не вбила, не зґвалтувала, нічого не вкрала. Вона громадський активіст. Ви коли-небудь бачили, як божеволіють від любові та несправедливості? Ось я бачив. Її чоловік Алмаз Гатін божеволіє. Він щодня чекає дружину біля воріт в’язниці з квітами. В останньому слові Лілія сказала про себе тільки одну фразу: «Якщо мені дадуть термін, посадять у в’язницю, я не встигну народити дитину. Прошу у вас шансу стати матір’ю». Суддя Бекчурін не дав цієї можливості Чанишевій. Вона одержала сім із половиною років. Жорстокість нині і є державним патріотизмом. Зло стало подвигом.

   За звинуваченням у тероризмі за ґрати кинуто Женю Беркович та Світлану Петрійчук. Їхня п’єса здобула найвищу театральну премію росії «Золота маска». Але якийсь експерт написав, що вони проти побудови «чоловічої держави» у росії. А фемінізм та пацифізм визнані злочином. Жінкам загрожує величезний термін, вони у в’язниці.

У мене сьогодні запитав хтось: а що, репресії вже такі масштабні, як за сталіна? Звичайно, за кількістю арештів, а тим паче розстрілів, безумовно ні. Проте є у репресій одна властивість: це коли ніхто не знає, за ким прийдуть сьогодні вночі.

   Нині за майбутнє йде боротьба. Триває бій за те, яким буде суспільство. Хто переможе — хунта чи вільні громадяни? Програму хунти сформулював, мабуть, найпопулярніший керівник приватної військової компанії мільярдер, суперменеджер євген пригожин. Нагадаю цю тезу: «Досить будувати мости та театри. Вся росія має працювати на оборонних заводах. На якийсь час… має стати Північною Кореєю. Дітей еліти повернути назад з-за кордону... Провести загальну мобілізацію. Закрити кордони».

Хочу сказати, що це буде новий тип хунти. Вона відбудеться без повалення чинного президента. Такий буде державний переворот без зміни влади. Відразу можу вас запевнити: коли кажуть, чи багато людей підтримує путіна, маючи на увазі — буцімто ніхто, це не так. Його опора — старше покоління. Це прошарок покинутих людей похилого віку, які знову хочуть відчути життя, зробити свій внесок у велич батьківщини. путін це чудово відчуває.

Хто ж опирається можливій хунті, цим озброєним людям? Як не дивно, тільки змога говорити правду може проти­стояти озброєним людям, які претендують на владу. У ХІХ та на початку ХХ століття отруювали поштових голубів, щоб армія не отримувала повідомлень. Ось сьогодні можуть і хочуть закрити росіянам доступ до світових інформаційних ресурсів. Як це не дивно, інженери сьогодні і є основою боротьби за свободу слова. Інженери проти диктаторів — ось головне в антивоєнному русі.

Хочу сказати ось про що. ЮНІСЕФ, організація ООН із захисту дітей, готова зайнятися долею та поверненням українських дітей. Давайте підтримаємо ці зусилля, для того щоб родини могли возз’єднатися на батьківщині.

На російському телебаченні за останні два тижні двісті разів сказали про можливість і потребу застосувати ядерну зброю. Двісті разів! Це вже схоже на рекламу собачого корму... Натисне путін кнопку чи ні, ніхто з нас не знає. Чи буде в нас можливість, як казав солдат Швейк, зустрітись о шостій годині вечора після війни? Коли це «після»? І чи буде в нас така змога? Але давайте ось цей час, що залишився, проживемо по-людськи.

   Я звертаюся до вас із проханням. Є блискучі українські репортери Мстислав Чернов і Євген Малолєтка та їхня знімальна група. Вони створили блискучий фільм «Двадцять днів у Маріуполі». Ці люди були останніми журналістами, що залишалися в загиблому місті. Вони ділили долю з тими, кого знімали. Мстислав і Євген могли загинути щосекунди. Вони не були спостерігачами. Вони перебували всередині трагедії. Українські репортери хочуть започаткувати премію для документалістів. Тих людей, які нині знімають на фронті трагедію цього пекла. Давайте їх підтримаємо. Я звертаюся до Deutsche Welle. Давайте підтримаємо ідею Мстислава Чернова та Євгена Малолєтки.

Тоді, може, ми матимемо «шосту годину вечора після війни».

P.S. За кілька днів після закінчення форуму у Бонні головний редактор «Новой газєти» на сайті видання опублікував коротке звернення: «Шановні колеги! Під час мого виступу на медіафорумі українські журналісти ввімкнули на своїх смартфонах сигнал повітряної тривоги. Стоячи на трибуні, я подумав, що то технічна проблема. Але це було не так. Якби ж знав, перервав би доповідь і попросив зробити сирену гучніше. Світ повинен чути цей звук війни, і тут будь-яке місце слушне. До організаторів форуму претензій не маю, до акції українських журналістів ставлюся з розумінням. Із повагою Д. Муратов».

Довідка «СВ». МУРАТОВ Дмитро Андрійович — головний редактор «Новой газєти» у 1995-2017 рр. і з 2019 р. її співзасновник. Лауреат Нобелівської премії миру 2021 року (третій росіянин після Андрія Сахарова та Михайла Горбачова, відзначений цією нагородою). Фінансову частину премії передано до російського фонду «Коло добра», заснованого... путіним.

"Сільські вісті".