Воїни на «нулі» мають знати, коли їм буде заміна, - Артем Чапай
За матеріалами інтернет-видань
29.10.2024
145
"Українська правда" написала дуже якісну статтю про СЗЧ.
Артем Чапай, письменник, військовослужбовець ЗСУ, сторінка ФБ.
Не знаю, чи кого цікавить моя думка й чи вона щось дасть, але принаймні не хочу собі потім казати, що змовчав. Особисто я сприймаю Сергія Гнезділова (який став обличчям цього явища) в чомусь (напівжартома) як Ісуса, який страждає за наші гріхи, особисті та суспільні.
Підкреслюю, це напівжартома - бо часто гумору не розуміють, якщо не сказати "сміятися на слові лопата".
В моєму (попередньому) підрозділі, наприклад, за перші два роки не було ЖОДНОГО випадку СЗЧ - більш того, ми самі боролися з цим, і всі СЗЧники, які мені траплялися - це переважно "аватари" чи ті, кого записали помилково (загубили документи про ВЛК тощо).
Однак, так сталося, що майже зразу після того, як Верховна Рада виключила статтю про можливість заміни (хибно називають "демобілізація"), тобто про терміни служби - в СЗЧ пішли в тому числі люди, які в 2022 році САМІ приїхали з-за кордону. Частина йшли в СЗЧ з тилу, не через страх, а через безнадьогу та почуття несправедливості щодо себе.
І, між іншим, усупереч тому, що говориться - у нас у підрозділі я ЖОДНОГО разу не чув засудження тих, хто пішов. Принаймні, серед рядового складу.
Причини - НЕ в особистостях, причини явища є структурні. Якщо брати не особистісні (конфлікт у підрозділі чи поза ним в особистих справах), а саме суспільні, я б виділив такі:
1) значно більша відповідальність для військового, ніж для цивільного. (можливий тюремний термін за СЗЧ, але тільки штраф за ухиляння від мобілізації).
2) постійне відчуття несправедливості: на тобі "паразитує" решта суспільства.
3) знову ж таки, відчуття закріпачення. Військові постійно вживають слово "кріпак".
Ми ВЖЕ служимо довше, ніж більшість військових у Першій або Другій світових війнах. Американці у В'єтнамі (правда, не знаю за в'єтнамців) мали календарики, в яких відзначали, скільки їм лишилося днів. Американці у Другій світовій, якщо читати Пастку-22, відзначали, скільки їм лишолося бойових виходів до звільнення та заміни іншими. Під час Другої світової!
Якщо не буде змін, то у нас отак воно й буде - і відчуття несправедливості та закріпачення, зокрема й серед перших добровольців, і зростання кількості СЗЧ.
І ще, моє особисте враження:
і це НАЙВАЖЛИВІШЕ для мене: більшість із нас, хто тримається, тримає НЕ закон, а передусім морально-етичні міркування: побратими, солідарність, ну і загалом розуміння складної ситуації. Однак виходить, що ми "етично" віддаємо себе на цапів-відбувайлів.
Дисклеймер. Я намагався нікого й ніщо не звинувачувати й навіть не оцінювати (ані "совок в армії", ані "ухилянтів"), не робити "розкол", а просто окреслити ОБ'ЄКТИВНІ причини в самому суспільстві. Вони існують, і це питання не особистостей.
І щось треба вирішувати, так. Без страху, без популізму - враховуючи протилежність інтересів тих, хто вже в армії, й тих, хто туди не хоче.
Інакше буде біда.
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ