Вже 6 років (!) нашій області повертають історичну назву - Січеславська

   Люди справедливо кажуть - рідну державу чужою мовою не побудуєш. Як і чужими симіолами. Нинішня назва нашої області пов'язана з річкою Дніпро і всеукраїнським старостою, катом Українського народу Григорієм Петровським. Згідно з Вікіпедією, він із 11 грудня 1919 по 19 лютого 1920 року був головою Всеукраїнського революційного комітету, а з 1920 по 1933 рік — головою Всеукраїнського центрального комітету «незаможних селян». Досі, із 1932-го, року утворення Дніпропетровської області, криваве ім'я цього творця ВЧК і трьох Голодоморів в Україні носить наш славний козацький край...

   Ще з 1990 року українська інтелігенція наголошує, що територія нинішньої Дніпропетровської області нерозривно пов'язана з історією Українського козацтва та його адміністративно-військових центрів-січей. Зокрема, на землях Дніпропетровщини упродовж XVI—XVIII століть існувало 5 із 8 Запорозьких січей — Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлицька та Покровська, з якими тісно пов'язані процеси заселення степових теренів, формування українського етнічного простору та національно-визвольні змагання Українського народу.

   Та навіть попри відомий Закон України № 317-VIII «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки» наша область досі носить московську, добре відому сучасним загарбникам, назву. Цей закон входив до так званого «декомунізаційного пакету», відповідні законопроєкти були ініційовані Українським інститутом національної пам’яті. Всі закони «декомунізаційного пакету» були ухвалені одночасно і підписані президентом України ще 15 травня 2015 р.

   Очільник Січеславського обласного Товариства політв'язнів і репресованих Іван Дремлюга поширив у соцмережах спогад 12 травня 2018 року:

- Сьогодні у Дніпрі-Січеславі очільники обласних козацьких та громадських організацій в урочистій обстановці провели конференцію, на якій одноголосно підтримали перейменування Дніпропетровської області на Січеславську. Окрасою заходу став ансамбль народної пісні з промовистою назвою "Січеслав", під управлінням одного із перших просвітян нашого міста, учасника установчих зборів Січеславського краєвого Народного Руху України, ветерана російсько-української війни Анатолія Довгозв'яги.

   Відтоді і розпочалася в нашій області активна фаза агітації за перейменування назви з Дніпропетровської на Січеславську. І все йшло хоч і повільно, пригадує Іван Дремлюга, але планово: "Позитивне голосування у ВР 240 голосами, підтримка у Конституційному суді, залишилось лише фінальне голосування у ВР. Але наступив 2019 рік. Новий президент, нова ВР, нові приорітети. І нова Велика війна, воєнний стан, заборона змін до Конституції. Січеславщина потребує перемоги, щоб утвердитись у своїй назві, як столиці незламного козацького краю. Вірю, що так і станеться! Слава Україні!"

   Велика війна з московією іде на всіх фронтах. Украй важливо повернути нашій області діючу в часи Української народної республіки назву Січеславська. Аби московити теж задумалися над причинами її виникнення. І ніколи більше не лізли сюди "по свойо". Бо новий Петро Сагайдачний та Іван Виговський із козаками знову прийдуть до москви.