«Якщо ти чимось займаєшся: або ти його розвиваєш, або кидаєш», - Ірина Британ

Вона так втомилася за весь навіжений день, що перенесла розмову на вечір. І коли зателефонувала, мій диктофон вже був включений на REC. Бархатистий голос, неспішна вимова і початок розмови з турботи про здоров'я. У мене склалося враження, що я цю жінку давно знаю. Таким затишним став вечір і легкою розмова про справу її життя.
Знайомтеся, Ірина Британ. Сільгоспвиробник. Підприємниця. Понад 20 років займається вирощуванням зернових, бобових  і олійних культур. Її фронт роботи -  у Брагинівській і Миколаївській громадах Дніпропетровщини. Автогонщиця, яка має нагороди. Психотерапевтка. Я не жартую, можливо, без диплому, але справжня. Глибокий філософ. За характером - боєць. І чудова співрозмовниця.

"Я вийшла заміж за фермера. Були молоді, зелені. Перші 50 га. Тоді в 1999 році рівень фермерства був ніякий. 10 років минуло, доки стали на ноги. В нас не було багатих батьків, чи корисних знайомств, все самі з нуля. З чоловіком у нас команда. Ну що вам сказати, товчимося оце все життя", - і ми обидві захлинулися сміхом!

Після паузи Ірина Британ згадує, що з розпаюванням земельних ділянок в її родині землі стало більше. Як почали розвиватися, то залучили більше  людей, а більше людей - більша відповідальність.

"Я три роки працювала на кухні з ранку до вечора. Ці пиріжки, борщі мені снилися. Треба було готувати працюючу "братію". Мабуть, це треба було пройти. А в 2005 році  я відкрила приватне підприємство, займалася торгівлею в селі. Але це зовсім не те, чого прагнула. Через пару років перейшла на землю.  Брали паї, сіяли, збирали. Наразі на моєму ФОПі в обробітку близько 700 га. За 24 роки нелегкої праці", - ділиться у вечірній тиші пані Ірина.

За її твердженням, експериментаторство у неї в крові. Вона не хоче буднів в роботі. Вона націлена на творчість та  новаторство в сільському господарстві. Бо просто "садити - збирати" - це і нудно, і не прибутково.

"Експеримент у мене був з тваринництвом три роки. Спробувала. Це не просто тяжко, це надзвичайно трудомістка галузь. Ту корову треба любити, як дитину. Бо вона, хоч і тварина, все відчуває. 4 бичка завели, продали. Сподобалося. Давай більше. За два роки в мене в основному  стаді було 40 корів, з них - 12 дійних. Телята, нетелі, бички. Встаєш о 4-ій ранку і лягаєш, не знаю, коли. Якщо в господарствах розвивають тваринництво на грантах, то так можна. А якщо своїми силами - невдячна праця", - говорить підприємниця про свій досвід.

За формулою Ірини Британ, якщо ти чимось займаєшся: або ти його розвиваєш, або кидаєш.

"Бізнес - це те саме, що творчість. Це порив, якась  фантазія. Якщо ти сидиш і  мудруєш про економічні показники, статки, а не купив жодного трактора і довбаєшся 10 років  на 100 га, то нічого   прогресивного ти не даєш ні собі, ні землі. Тому тваринництво мені "не зайшло". Бо з коровами потрібен був мінізавод з переробки, а це значні витрати", - зауважила у розмові пані Ірина.

Згодом в агробізнесі родина Британ розділила повноваження. Ірині дісталися угоди, замовлення, менеджмент, чоловікові - інженерія-агрономія.

"В будь - якому бізнесі є локомотив, який штовхає вперед, а є вагончики, які самі тягнуться і його підштовхують. Так і в нас - хтось робить одну справу, хтось іншу - є результат. Ми багато побудували в своїй бригаді будівель, закупили сільгосптехніку. Можемо її здавати в оренду. Зараз думаємо про зміну напрямку розвитку - переробку. Постійний рух приводить все в дію", - мені здалося, чи справді ця жінка може повести за собою не тільки агробізнес.

Пані Ірина розповіла, що цього року врожай зернових був на рівні минулого року. Тільки соняшник трохи підвів. Врожайність менша за очікувану. А загалом земля родить кожного року, тільки не кожен рік врожай вдається.
А ще Ірина поділилася своїми спостереженнями щодо фермерів- левів, маститих і  значимих в агросправі. Вони не досить дружелюбно сприймають бізнесменок у своєму робочому просторі. І їх слова: "А, це жііінкааа!" -  звучать інколи образливо. Вони чомусь впевнені, що фермерство - чисто їх територія.

"Чоловіки не дивляться на жінку, як на рівного партнера. Мені здається, що так встановлено природою. Але я,коли заходжу на бізнесову арену, я приймаю будь - які умови, навіть жорсткі,  і стараюсь їх перебороти, подолати. І їм прийдеться погодитися на мої. У бізнеса немає статі.
У мене був випадок. Я прийшла на фірму з продажу комбайнів. Кажу охоронцю: "А з ким можна поспілкуватися щодо технічних характеристик?" Він пішов, покликав експерта. Молодий чоловік обвів поглядом залу, а тут я така стою, на високих підборах, з манікюром, та довгим волоссям. І  - " розкажіть мені про комбайн".
Він опустив очі, типу, ну кому тут розповідати? Мене врятувало лише те, що в мене  в руках був блокнот іншого постачальника комбайнів. Він зрозумів, що там я вже була і інформацю зібрала", - знову  разом голосно засміялися.

Зі свого пережитого досвіду Ірина Британ зауважує, що в агросфері досить багато нечесних ділків, на гачки яких попадається дрібний фермер. Він довіряє і залишається ні з чим. Шахрайство процвітає. Тому варто сім раз подумать, з ким мати справу. Вона сама стикнулася з недобросовісною роботою елеватора. Але про це "ФП" розповість пізніше.
Ми ще довго говорили з Іриною про її швидкісні гонки, перемоги, російську війну, корупцію, волонтерські справи, психічне здоров'я людей, яке дуже впливає на фізичне, про ментальне відновлення. Про це все, на жаль, не опублікується в газеті за один раз, але, впевнена, стане приводом для наступних публікацій.
На завершення телефонної розмови Ірина Британ з нагоди прийдешнього свята побажала  працівникам сільського господарства сил, натхнення, терпіння, побільше креативу в роботі.

"Інколи божевільні ідеї виводять господарство на потрібний рівень, можна робити досліди на спеціальних ділянках, випробовувати добрива чи насіння, просто прагнути нового. Звичайно, в нинішній ситуації з цінами, зі збутом продукції це важко.
А сільському господарсту України я бажаю, щоб воно залишилося однією з провідних галузей. Бо у разі її загибелі нас усіх чекають похмурі дні. Щоб розвивалися малі і середні фермери, щоб великі  їх не задавили. Щоб не було гноблення агровиробників з боку держави. Щоб взагалі держава виконула свої зобов'язання - держала усіх нас, тоді ми швидко переможемо і відновимо, і виростимо нові добрі врожаї на благо кожного!"