«ЗАПРЯЖЕНИЙ ВІТЕР, АБО ГАРНИЙ ПРИКЛАД ДЛЯ НАСЛІДУВАННЯ

Олександр ВЕРТІЛЬ.

Ті, хто потрапляє на обійстя В’ячеслава Медведкова у поліській Шостці на Сумщині, не приховують захоплення і здивування. Ще б пак! Чи часто можна побачити перед приватним будинком велетенський вітряний генератор карусельного типу заввишки 11 метрів, який за допомоги здоровенних лопатей виробляє електроенергію для забезпечення житла?

А САМЕ така споруда височіє на обійсті пенсіонера. І хай це не якісь велетенські обсяги кіловат, однак цілком вистачає для потреб господарів, що не тільки заощаджує кошти сімейного бюджету, а й слугує гарантією безперебійного енергопостачання попри графіки аварійних та планових відключень. Навіть позаторік, у пору тотального знеструмлення, коли Шостка на кілька днів поринула в темряву, вітряний генератор служив, як мовиться, вірою і правдою.

Зараз В’ячеславу Олексійовичу 83 роки, й він у активному щоденному строю. Не тільки повним ходом майструє нові енергетичні об’єкти, а й продовжує працювати, консультуючи на відстані фахівців однієї із приватних фірм. Утім, і самі Медведкови — з дружиною та сином — мають власний бізнес, пов’язаний із комп’ютерними технологіями.

Свого часу, а саме 1967 року, В’ячеслав Олексійович закінчив Одеський технологічний інститут за фахом «інженер-енергетик». За розподілом ішов першим, тож обрав місцем роботи знамениту на той час фабрику кіноплівки «Свема» у Шостці, якій згодом віддав усе трудове життя. До речі, саме в цьому місті до Другої світової війни мешкали батьки молодого спеціаліста, тож його він вважав майже рідним.

Працюючи на різних посадах у «Свемі», ніколи не полишав свого головного хобі — конструювання енергетичних об’єктів. Усе виконував і продовжує виконувати виключно сам — від креслень до практичного втілення із підручних матеріалів. Зокрема, для конструкцій використовує старі карнизи, лопатей — легкі метали. Звісно, дещо замовляє через інтернет-магазини, вишукує на місцевому ринку, у знайомих, друзів…

За словами винахідника, ідея змайструвати власний вітряний генератор виникла ще років зо 30 тому. Почав підбирати обладнання, різні запасні частини, деталі тощо. І — читав. Насамперед спеціалізовану літературу, з якої черпав потрібні знання. В 2012-му взявся за практичну роботу, зокрема, зварювання, а вже через два роки запустив генератор у роботу. Звісно, тоді й гадки не мав, що розпочнеться спочатку локальна, а потім повномасштабна війна, яка внесе стільки коректив у щоденне життя.

За швидкості вітру від 8 до 10 метрів за секунду пристрій виробляє до 4 кВт електроенергії, якої вистачає на опалення, Інтернет, освітлення світлодіодними лампами. Тобто що потужніший вітер, то вища продуктивність установки. Вироблену електроенергію зберігає в акумуляторних пристроях на веранді будинку, яка водночас слугує і складом, і майстернею.

Торік буревій пошкодив вітрогенератор. Щоб компенсувати енергетичні втрати, В’ячеслав Олексійович збудував ще одну невелику установку, яка дає 400 Вт.

Ветеран у постійній роботі. Креслення часто тримає в пам’яті, інколи виконує «на коліні» або ж на… воротах сараю. Він розпочав будівництво третього вітряка — пропелерного типу з лопатями завдовжки 3,5 метра. За словами інженера, він має обертатися швидше, ніж карусельного типу, і генерувати більше електроенергії.

                                                                 (Газета українських селян "СІЛЬСЬКІ ВІСТІ")