Заява про злочин ексміністра довкілля Стрільця, - Володимир Борейко

  

   Автор: Володимир Борейко, директор Київського еколого-культурного центру, Заслужений природоохоронець України, "КЕКЦ".

    За 34 роки Незалежності подібних Руслану Стрільцю (на фото) міністрів екології мені не довелося бачити. Були блискучі міністри типу Івана Зайця, були геніальні піарники типу Остапа Семерака, були порядні люди на кшталт Абрамовського, корупціонери типу Ставицького. Але таких огидних, як Стрілець, я ще не бачив.

    Нещодавно Верховна Рада його зняла. Але чому уряд не зробив оцінки роботи цього горе-міністра? Адже ця людина на посаді міністра завдала величезної шкоди як самому Міністерству навколишнього середовища, так і захисту навколишнього середовища. Чому ніхто не зробив відповідні висновки – як такий кадр опинився в кріслі міністра?

   Не можна сказати, що Руслан Стрілець не знався на питаннях екології. Він нетрохи пропрацював на посаді директора Департаменту екології Дніпропетровської області, потім деякий час був заступником міністра Міндовкілля. Однак за своїми морально-етичними та діловими якостями ( як людина боягузлива і мстива), він виявився повністю марним і навіть шкідливим.

   Почнемо з того, що саме при ньому почали виходити з Міністерства дуже досвідчені та знаючі співробітники: висококласний спеціаліст із заповідної справи Анастасія Драпалюк, класний спеціаліст із охорони лісів Петро Тестов. Нещодавно Стрілець вижив з міністерства директора Департаменту заповідної справи Едуарда Арустамяна, листа в підтримку якого підписали практично всі заповідники та національні парки України.

   Взагалі до кадрової політики Стрільця є дуже багато питань. З одного боку, він позбавляється професіоналів-екологів на кшталт Едуарда Арустамяна, а з іншого- бере в директора Нижньодніпровского національного парку, підпорядкованого Міндовкіллю, Максима Шестопала, мисливця та ще людину, яка свого часу різко виступала... проти створення цього парку!

   В результаті ми, наприклад, не змогли вчасно спіймати на підтасовуванні ОВД Департамент захисту довкілля КМДА, який підтасував екологічну експертизу щодо знищення природи заповідного острова Оболонський у Києві.

   Стрілець заблокував роботу Екологічної інспекції. Відповідно до постанови Кабміну Екоінспекція у воєнний період не мала права перевіряти бізнес (що, звичайно, є величезною помилкою), але Стрілець цю норму самочинно поширив і на державні підприємства. У результаті екоінспекція повністю перестала контролювати дотримання екологічних законів по всій країні.

   Зараз у Києві, наприклад, за підтримки мера Кличка йде масове знищення заповідних об’єктів, проте екологічна інспекція через позицію Стрільця практично самоусунулася від захисту заповідних об’єктів і покарання винних.

   За Стрільця Міндовкілля практично перестало займатися створенням нових заповідних об’єктів, площа яких до 2030 р. повинна займати 15% (нині вони займають близько 6%). Навіть у його рідній Дніпропетровщині досі катма жодного  національного парку! Стрілець, як розповідають, забороняв займатися створенням нових заповідних об’єктів, і негласно наказав перестати контролювати в цьому питанні обласні Департаменти екології.

   За Стрільця було створено лише парк-пам’ятник садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення Межигір’я, який не має взагалі жодної екологічної цінності. Насправді було створено виродка у заповідній справі, яких і так у нас вистачає.

   За Стрільця сталося погіршення екологічного законодавства. Стрілець не відстоював екологічні закони від нападів напівбандитського бізнесу, і дозволяв їх ґвалтувати. Яскравий приклад – нещодавні редагування в Законі “Про надра”, що дозволили бізнесу починати добувати корисні копалини не тільки без узгодження місцевих властей, а й без узгодження Міндовкілля.

   В результаті нещодавно відому пралісову пам’ятку природи “Макове болото” у Рівненській області віддали під розробку торфу. Це результат шкідницької діяльності Стрільця.

   Явним екологічним злочином Стрільця стало погодження постанови Кабміну України № 225 від 1.03.24 р., яка дає можливість керівництву військового кладовища рубати Мархалівський ліс без дозволів. І це при тому, що Мархалівський ліс входить у всеєвропейську Смарагдову Мережу, і рубати його заборонено положеннями Бернської конвенції! Наразі це порушення України на міжнародному рівні став розслідувати Секретаріат Бернської конвенції.

   Міндовкілля завжди мало чітку антимисливську позицію. Цю позицію активно відстоювали останні міністри екології – Семерак, Абрамовський. Але Стрілець вирішив чомусь прогнутися під одного депутата-мисливця (це Ігор Марчук) з правлячої коаліції у Верховній Раді і дав команду розробляти разом із вбивцями-мисливцями Стратегію розвитку мисливського господарства України.

    І це при тому, що Стратегію охорони біорізноманіття в Україні не розроблено. Під тиском депутата-мисливця Марчука Міндовкілля підписало під час війни ліміти на вбивство мисливських тварин (хоча начебто під час війни полювання у нас у країні було заборонено?). Тобто, коли Стрільцеві було вигідно, він користувався військовим становищем і блокував роботу екоінспекції, а коли не вигідно, він про військове становище забував і дозволяв убивати мисливцям диких тварин. Ось такий міністр-хамеліон.

   А чим ще займався Стрілець? Виключно імітацією діяльності та масовим піаром. У Міндовкіллі на зарплаті посадили групу журналістів, які писали від імені Стрільця будь-яку хрінь і завалювали нею всілякі інформагентства.

   Улюбленою темою Стрільця було “міжнародне екологічне співробітництво” та «підрахунок екологічної шкоди» російськими окупантами. Остання справа кінець потрібна, але як можна підрахувати екологічні збитки, скажімо, Серебрянського лісництва в Луганській області, постійно сидячи в Києві? Це є справжнє прохіндейство.

   У зв’язку з цим дивуєшься дурниці та неосвіченості деяких наших журналістів, які купувалися на таку підставу.

 Натомість, коли виникала справді серйозна екологічна ситуація, Міндовкілля виявлялося бездіяльним. Як у випадку з недавнім забрудненням річок Сейму та Десни рф.

   По суті, Стрілець перетворив ціле міністерство на абсолютно марну бюрокритичну структуру, яке щодня за державний рахунок народжувало купу марних паперів і дурних піар-інтерв’ю свого міністра.

   Я вважаю, що за все це Стрільця слід судити. І прошу Генеральну прокуратуру України розглянути цю мою статтю як заяву про злочин.

  Такі, як Стрілець, повинні сидіти у в’язниці!

   Можна лише поспівчувати новому міністру екології Світлані Гринчук. Їй у спадок дісталося напівзруйноване міністерство та безліч застарілих проблем, деякі з яких пахнуть серйозним скандалом, у тому числі й міжнародним.