Аж 6 судових законопроєктів ВР, котрі позбавляють Україну майбутнього

© drogatnev / depositphotos

Автор Михайло Жернаков голова правління Фундації DEJURE, доктор юридичних наук

Автор Марія Глушко Аналітик Фундації DEJURE

   Влада в Україні взяла впевнений курс на згортання реформи правосуддя. Ще рік тому це було важко уявити, адже роль «дорослого в кімнаті» виконувала американська влада. Тепер для нової адміністрації США реформи перестали бути пріоритетом, а фокус європейських партнерів поряд із традиційним поблажливим ставленням до України змістився на вирішення безпекових питань.

   Український політикум, який так і не відмовився від бажання вручну контролювати суди, схоже, вирішив скористатися моментом. Влада розігрує  одночасно декілька сценаріїв, токсичних для побудови справедливих судів.

   "Дзеркало тижня".

   Тож зовсім не випадково з’являються аж шість законопроєктів, які демонтують більшість досягнень реформи правосуддя останнього десятиліття. По суті, влада закладає міну під майбутню відбудову країни, тому що без реформи сфери правосуддя як гарантії захисту майбутніх інвестицій партнерів до нас навряд чи прийдуть великі гроші. Розгляньмо найшкідливіші положення кожного з них детальніше.

1. Знищення дисциплінарної відповідальності для суддів

   Законопроєкти №13137 / 13137-1. Ініціатори: Денис Маслов, Павло Павліш

   Якби цей законопроєкт діяв уже зараз, не були б звільнені Павло Вовк та інші судді ОАСК, ексголова Верховного суду Всеволод Князєв, спіймані на хабарях судді Київського апеляційного суду Віктор Глиняний, Юрій Слива, Ігор Паленик, В’ячеслав Дзюбін, судді з російськими паспортами Людмила Арестова, Аріна Літвінова.

   Ініціатива повністю переписує наявний механізм притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Одним з основних порушень, за яке Вища рада правосуддя (ВРП) звільняє суддів із посад, є допущення «поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя», фактично — неетичної поведінки. Законопроєкт прибирає етичний вимір із цієї підстави та зводить можливість звільнити суддю до кількох випадків — зокрема майнових порушень на суму понад 1,5 млн грн або фактів домашнього насильства й водіння напідпитку. Але й ці підстави судді зможуть легко обійти через запропоновані обмеження. Наприклад незадекларована квартира за 1,4 млн грн чи відмова пройти огляд на стан сп’яніння, як це зробив Олексій Тандир, котрий збив на смерть нацгвардійця, не призведуть до жодного покарання.

   Автори законопроєкту також пропонують фактично унеможливити саме подання скарг на суддів. Вони хочуть установити плату до 30 тис. грн за одну скаргу протягом трьох років, якщо хоча б раз скаржнику повернуть його скаргу або відмовлять у відкритті провадження. Це удар по громадськості, яка використовує цей інструмент для очищення судів. Тільки за скаргами юристів Фундації DEJURE до дисциплінарної відповідальності притягнули вже 72 судді. Кількість поданих скарг — значно більша.

   Ще з цікавого: законопроєкт дозволяє суддям брехати в деклараціях — виключає такий проступок із переліку дисциплінарних порушень. Також скасовує кваліфікаційне оцінювання як покарання. Саме цей інструмент дає змогу перевірити, чи відповідає суддя критеріям професійності й доброчесності.

   І наостанок: спрощується призначення суддів на посаду через зменшення кількості необхідних голосів від членів ВРП. Якщо зараз для призначення необхідно щонайменше 14 голосів «за», то депутати пропонують, аби потрібно було погодження лише від двох третин обраних членів Вищої ради правосуддя. За теперішніх умов, коли у ВРП є 15 членів, потрібно буде лише 10 голосів, аби призначити кандидата на посаду судді.

   Реформа Вищої кваліфкомісії суддів (ВККС) та Вищої ради правосуддя була другим із семи пунктів вимог, за які нам дали статус кандидата й відкрили перемовини про вступ до Євросоюзу. Спочатку під атаку потрапила ВККС, а тепер законопроєктом намагаються позбавити інструментів для очищення судів і ВРП.

Втілення такої законодавчої ініціативи в реальність позбавить можливості виганяти із системи недоброчесних суддів і поставить хрест на оновленні судів, не кажучи вже про те, що шлях до ЄС із такими підходами буде закрито.

1. Приховування судових рішень

Законопроєкт №7033-д. Ініціатори: Денис Маслов, Руслан Стефанчук, Роман Бабій

Ініціатива надає суддям право на власний розсуд визначати, яка інформація «може зашкодити безпеці», й вилучати її із судових рішень. Розмитість поняття «безпекових» критеріїв дає змогу приховати будь-яку інформацію. Це — відкриті двері для цензури та знищення суспільного контролю над судовою системою.

Наприклад, суддя зможе закрити доступ до вироку в справі корумпованого посадовця, оскільки той брав хабаря біля якогось мосту — об’єкту інфраструктури. Журналісти, громадськість — ніхто не зможе перевірити, чи дійсно там був справедливий вирок.

   До того ж законопроєкт пропонує приховати судові рішення щодо призову та мобілізації (статті 336–336-2 Кримінального кодексу), а також справи за позовами ТЦК щодо обмеження права керувати транспортними засобами на час воєнного стану та рік після нього. Як саме зашкодять національній безпеці такі рішення — невідомо.

   Покарати суддю за зловживання правом закриття певних документів буде практично неможливо. Для відкриття дисциплінарного провадження необхідно, щоби хтось подав скаргу. Цього не буде кому зробити, крім сторін у справі, адже рішення буде приховано. Й навіть якщо ВРП зможе встановити порушення за таким зловживанням, то навряд чи притягне порушника до відповідальності, адже потрібно ще довести умисел приховування, а не оцінку суддею обставин справи.

1. Обмеження доступу до реєстру нерухомого майна та земельного кадастру

   Законопроєкт №11533. Ініціатори: Ігор Фріс, Сергій Демченко, Володимир Ватрас

   Пропонує на період воєнного стану та рік після нього обмежити доступ до даних про місцезнаходження нерухомості, а також до кадастрових номерів земельних ділянок. Під загрозою — громадський контроль і журналісти, які викривають корупціонерів, адже депутати хочуть дати можливість силовикам перевіряти, хто саме робив запит щодо майна. Тобто за кожним запитом активіста чи журналіста стежитимуть слуги народу.

    Окрім ускладнення роботи журналістів, громадськість не зможе оцінювати доброчесність кандидатів на різні посади не лише до судових органів. З огляду на те, що триває кваліфікаційне оцінювання суддів і розпочинається масштабний добір на вакантні посади суддів місцевих судів, у якому не бере участі Громадська рада доброчесності (ГРД), законопроєкт вибиває з рук громадськості інструмент пошуку найпереконливіших доказів недоброчесності судді чи кандидата — майнових невідповідностей.

   Якщо законопроєкт №11533 таки ухвалять, то:

• У реєстрі не буде точної адреси й кадастрових номерів об’єктів нерухомості; лише область, район, місто.
• Державний земельний кадастр — дані про власників видаватимуть лише самим власникам або нотаріусам і не публікуватимуть на сайті.
• Інформація про осіб, які запитували витяги з реєстрів, буде в доступі для керівників СБУ, НАБУ, прокуратури, поліції тощо.

   Навіть у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (САП) наголосили, що ця редакція не відповідає заявленій меті законопроєкту — посиленню захисту оборонних підприємств. Тож САП пропонує звузити його дію й обмежити доступ лише до інформації про підприємства, дотичні до сфери нацбезпеки й оборони.

   Фундація DEJURE звернулася до Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) для проведення антикорупційної експертизи законопроєкту.

1. Карʼєрний ліфт для лояльних суддів

Законопроєкт №6049. Ініціатори: Денис Маслов, Юлія Гришина та інші

   Подарунок недоброчесним суддям. Автори пропонують переводити суддів місцевого рівня до апеляційних судів без перевірки компетентності та доброчесності. Це зможе робити й одіозна Рада суддів, якщо Вища рада правосуддя буде неповноважною. Нагадаємо, що з 2019 року Раду суддів очолює ставленик старої судової мафії Богдан Моніч. На чолі Ради суддів Моніч затягував старт реформування Вищої ради правосуддя, а також блокував перезавантаження Вищої кваліфікаційної комісії суддів 2019-го. Після оприлюднення «плівок Вовка» Моніч не лише не засудив голову ОАСК Павла Вовка, а й публічно став на його захист. Він активно критикував ідею ліквідації ОАСК, навіть підготував звернення до президента й парламенту проти такої ініціативи.

Із таким законом головним кар’єрним ліфтом у системі стане особиста лояльність, а не доброчесність чи професійність. Судді, які не пройшли оцінювання, в апеляції переглядатимуть рішення колег, які вже підтвердили свою відповідність посаді. Крім того, ті, кому пощастить отримати підвищення до апеляційної інстанції, залишатимуться зобов’язаними тим, хто ухвалював відповідні рішення. Адже такі судді не лише отримуватимуть вищу заробітну плату, а й зможуть піти у відставку з істотно більшими довічними виплатами.

1. Цензура під прикриттям захисту адвокатів

Законопроєкт №12320. Ініціатори: Григорій Мамка, Максим Бужанський, Сергій Іонушас

Пропонує ввести адміністративну відповідальність за згадування прізвища адвоката поруч із прізвищем клієнта. Законопроєкт №12320 дасть змогу штрафувати журналістів або представників громадськості за речення на кшталт: «Олексій Шевчук був адвокатом Киви, Корбана та Дубневича», — й фактично впровадить цензуру за публічну критику адвокатів.

Ініціатором законопроєкту виступила Національна асоціація адвокатів України (НААУ), відома своїми спробами обмежити свободу слова в адвокатській спільноті. Подали законопроєкт до парламенту народні депутати Григорій Мамка (ексОПЗЖ), скандальний Максим Бужанський та Сергій Іонушас зі «Слуги народу», який також очолює правоохоронний комітет Ради. Авторкою скандальної поправки стала Антоніна Славицька — депутатка від ексОПЗЖ, фігурантка так званих плівок ОАСК, близька до судді Павла Вовка.

   Автори посилаються на міжнародні стандарти, що забороняють ототожнювати адвоката з підзахисним. Утім, законопроєкт фактично забороняє публічну критику адвокатів у контексті їхніх клієнтів та відкриває шлях до переслідування журналістів і громадських організацій, які займаються розслідуванням гучних справ. Схоже, що справжня мета ініціативи — запровадження цензури, а не захист адвокатів від тиску держави й органів правопорядку.

Штрафи за такі «порушення» пропонують доручити виписувати головам рад адвокатів регіонів, які перебувають під впливом Лідії Ізовітової — соратниці Віктора Медведчука. Водночас повноваження Ізовітової та більшості керівників рад завершилися ще 2022 року, але законопроєкт №12320 надає їм нові важелі впливу.

Це чергова спроба НААУ разом із проросійськими силами встановити нові механізми тиску на медіа та громадськість — на кшталт російських практик обмеження свободи слова.

1. Імітація перевірки Верховного суду

Законопроєкт №13165. Ініціатори: Денис Шмигаль, Денис Маслов

Мав би стати кроком до очищення Верховного суду (ВС), але виявився лише імітацією реформи на догоду Єврокомісії. Те, що пропонує проєкт закону, — навіть гірша версія перевірки суддів до ВС, ніж та, яку українці вже проходили у 2016–2019 роках. Тоді під вивіскою «реформи» до Верховного суду зайшли десятки суддів із заплямованою репутацією.

Автори законопроєкту пропонують зробити перевірку суддів Верховного та інших вищих судів формальністю: оцінку доброчесності суддів здійснюватимуть не за весь період, а максимум за останні три роки. Тобто все, що було раніше, офіційно «забувається». Зокрема поза увагою залишаться ті періоди, коли недоброчесні судді могли ухвалювати неоднозначні рішення, набувати величезних статків у сумнівний спосіб тощо. Навіть колишній голова ОАСК Павло Вовк пройшов би таку перевірку, оскільки вже майже три роки не був фігурантом гучних скандалів.

Висновки Громадської ради доброчесності матимуть «рекомендаційний» характер. Тож ГРД як представники громадянського суспільства не матимуть реального впливу на процес.

В альтернативному законопроєкті №13165-1 узагалі виключили перевірку суддів Верховного суду. Його зареєстрував послідовний противник участі міжнародних експертів у судовій реформі — а подекуди й самих реформ — нардеп від БЮТ Сергій Власенко. На його думку, проблем у ВС немає, а рекомендації Єврокомісії щодо необхідності подолати корупційні ризики у Верховному суді можна просто проігнорувати.

У вимогах Єврокомісії йдеться про тимчасове залучення незалежних експертів.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Обшуки ДБР у ВККС повторюють справу «плівок Вовка»

   Під незалежними експертами в усіх міжнародних договорах, де фіксувалися зобов’язання України, малися на увазі іноземні експерти. Вони вже показали найкращий результат у реформуванні державних структур. У Кабміні ж вирішили просунути власну версію: сказати, що незалежні експерти — це ГРД з висновками, які не мають реальної сили під час перевірки. Фактично уряд намагається відійти від усталеної практики й відмовитися від ефективного інструменту через просування ідеї, що міжнародні експерти не потрібні.

   Фундація DEJURE неодноразово писала, що справжнє очищення Верховного суду можливе лише за участі незалежних експертів, делегованих міжнародними організаціями, та через повну перевірку всього періоду діяльності суддів і кандидатів у судді, а не лише останніх кількох років.

…Ухвалення цих законопроєктів, разом із відмовою від міжнародних експертів у комісіях із добору нових кадрів, знищенням спроможності Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради правосуддя спричинить ефект доміно, який неодмінно зачепить роботу всіх судів, зокрема Вищого антикорсуду й Конституційного суду України.

Вочевидь, це не останні законодавчі ініціативи зі спробами відкоту реформи правосуддя. Щойно міжнародні партнери переводять фокус уваги в інший бік, український політикум у кращому разі вдається до імітації виконання зобовʼязань, а в гіршому — зносить уже наявні здобутки.

   Владі може здаватися, що за умови ослабленого контролю можна й далі пошивати всіх у дурні й видавати імітацію реформ за євроінтеграцію, та це лише зіграє злий жарт із усім українським суспільством. Якщо задумане буде втілене в життя, для всіх навколо, зокрема й для країн ЄС, стане очевидною фіксація ручного режиму керування сферою правосуддя. Тоді блокування шляху до ЄС для України не обмежиться лише Угорщиною. А отже, можливість побудувати сильну економіку та захищену країну закриється надовго. Не виключено, що й назавжди.