Розорюванням лук і вирубуванням медоносів ми розізлили природу, - Сергій Староконь

  Голова "Дніпровського пасічника" Сергій Стаоконь (зліва) та його заступник Дмитро Любченко, бійці Тероборони Дніпропетровської області, березень 2022 року

Вкрай «синусоїдна», за температурними показниками, нинішня весна негативно вплинула не лише на фермерські поля з сільгоспкультурами та сади. Страждають і бджоли, через холоди, до 9 градусів тепла, вони не вилітають з вуликів, заморозки пошкодили цвіт фруктових дерев. А ще сталося те, чого не пригадують навіть «діди» пасічної галузі: вночі 28 квітня померзла біла акація...

Як цей негативний природний «залп» уплинув на стан пасік, довкілля, «Фермеру Придніпров’я» розповідає ветеран російсько-української війни, голова обласної спілки «Дніпровський пасічник» Сергій Староконь:

- Загальна картина дуже погана, бджолосім’ї суттєво «просіли» через холоди, чимало не вижили, вже весною. Бджоли голодують, з’їдають розплід, трутнів виганяють. Тож годуємо усім, чим можемо, розвести їх цього сезону буде непросто. А наслідком голоду у бджіл будуть хвороби: аскофероз, гнилець і т. п. Від морозу дуже постраждала біла акація, гарно цвіте лише в Кам’янському та Дніпрі. В інших місцях цвіту або зовсім немає, або низи дерев померзли, верхи з китицями трохи «вискочили». Відтак «Медовий пояс України», тобто заплава Дніпра і його приток, де найбільше росте акація, не дасть цього сезону акацієвого меду. Аби хоч бджоли вижили в цей несподівано безвзятковий період.

- Сергію Івановичу, Ви тривалий час перебували в лавах ЗСУ, на сході України. Які зміни сталися тут, в тилу?

   - Два роки добровільно, бо маю інвалідність, був на фронті, торік списався за станом здоров’я. Те, що побачив у рідному Придніпров’ї, просто шокувало. Фактично розорані майже всі луки, повипилювані медоноси, акацієві посадки і т. п. Та за українську землю треба воювати на передовій, а не тут, за спинами воїнів! У Солонянській громаді береги річки Мокра Сура розорані майже до води, рибалка їхав автомобілем і впав у річку. А за законом береги середньої ріки ніхто не має права розорювати ближче 50 метрів до води! Засипали землею навіть озеро поблизу Мокрої Сури, щоб можна було все зробити ріллею... Інколи хочеться крикнути: люди, що ви робите? Що ви робите? Та 40 % площ довкілля не можна чіпати взагалі, для виживання і бджоли, і самої людини! Хто був у Європі, знає: там дуже бережуть бджіл, їжачків, природу. А в нас цілі бригади на «лісоповалі» працюють, хоча уряд каже: «йдемо до Європи». Ми розізлили природу, а тепер пожинаємо «плоди» у вигляді заморозків, надмірної спеки, дощів і т. п.

   - Наша обласна влада зважає на бджолину галузь, без якої неможливе запилення і гарні врожаї сільгоспкультур?

   - Місяць тому в Дніпро ОВА була нарада, пішли на неї із заступником голови «Дніпровського пасічника» Дмитром Любченком. Зустріли нас гарно, дали їм листа з описом проблем. Дотепер чекаємо відповіді.

    - Прикро, що так довго роздумують, адже проблеми бджолярів Придніпров’я, як і довкілля загалом, давно відомі. Враження таке, що департамент екології Дніпро ОВА існує лише на папері, бо таки у великій Дніпропетровській області, чи не єдиній в Україні, дотепер катма навіть одного Національного природного парку. Були й інші заходи?

   - Через тиждень Дніпро ОВА збирала голів ОТГ, мова йшла про запобігання потравам бджіл. Голова Конгресу фермерів Січеславщини Анатолій Гайворонський висловив гарну ідею: місцеві тергромади, які не ведуть роботу з аграріями щодо захисту бджіл, в разі їхньої потрави пестицидами мусять компенсувати збитки пасічнику, із коштів громади. А потім їхні юристи працюватимуть із винним: або він добровільно сплатить сільраді завдані ним витрати, або через суд, тоді вийде дорожче. За законодавством ближче 300 м до села не можна обробляти посіви звичайним тракторним обприскувачем, а роторним — ближче 500 м, та й то із завчасним, за 3 доби, попередженням пасічників. А в нас як? Бризкають ріпак, сонях тощо без ніяких попереджень, прямо в селі, і навіть не у вечірні години, а у ранкові! І самі ж труять себе, води і землі для майбутніх поколінь, бо живуть в цьому ж селі. От цього садомазохізму я ну ніяк не можу зрозуміти.

- Будемо сподіватися, що гарну ідею Анатолія Гайворонського підтримають і в області, і на урядовому рівні. Бо пасічникувати в таких умовах дійсно можуть лише відчайдушні українці. Дякую за розмову, Сергію Івановичу! Хай збуваються Ваші, побратимів по фронту та бджолиній галузі прагнення!