Буша: гартування селянського люду вогнем

Віктор ЗЕЛЕНЮК   (Вінницька область).

Ця резонансна подія сталася надвечір 31 липня. Очевидці із села Дорошівка, що навпроти гори Лисківка, бачили, як вогонь послідовно поширився в кількох місцях, а затим звідти прожогом виїхав позашляховик. Це було близько сімнадцятої години. Сухостій і дикорослі кущі нещадно рвало-шматувало полум’я, допоки не залишилася вигоріла чорна земля. Рятувальники, що прибули на виклик, причиною загоряння назвали «потрапляння малокалорійного джерела запалювання на горючий матеріал». За їхнім твердженням, вигоріло півтора гектара території.

ІНФОРМАЦІЯ про пожежу в Буші притьмом розповсюдилась соціальними мережами. Відомо, що чи не першою звернула увагу на задимленість на горі Лисківка жителька Дорошівки голова громадської організації «Центр зцілення «Велнес» Олена Деордієва. Вона відразу ж зателефонувала рятувальникам. «Дуже багато місцевих людей зібралося тоді з сіл Дорошівка, Буша та Слобода-Бушанська, — каже пані Олена. — Коло гори знаходиться козацьке кладовище, там усюди росли червонокнижні рослини… Займання на горі ми пов’язуємо із сесією Ямпільської міської ради, що відбулась напередодні, на якій розглядалося питання про створення природно-екологічного заказника і захисту Лисківки від промислової розробки кар’єру…».

А все пояалося з того, що неподалік тихого і спокійного досі селе Буша на комунальних землях, призначених для випасу худоби бушанської громади, Держгеонадрами України було запроєктовано родовище «Бушанське», а навесні 2024 року відбувся аукціон з його продажу та права на видобуток природних копалин. Без попередніх громадських слухань, без урахування особливостей рельєфу ця ділянка пішла з молотка. Бушанці відразу вдарили на сполох і створили ініціативну групу із захисту прав громадян трьох сіл та провели громадське слухання, на якому люди однозначно висловилися за збереження ландшафту і недопущення розробки кар’єру на горі Лисківка.

— Спроєктований кар’єр розташований біля геологічної пам’ятки природи урочища Гайдамацький Яр та історико-культурного заповідника Буша, між річками Мурафа і Бушанка, — говорить громадський активіст і краєзнавець Кузьма Петрович Федченко. — За цей час ми направили десятки звернень до різних органів влади, міністерств і відомств. До захисту гори Лисківка приєдналася Вінницька обласна військова адміністрація, яка ініціювала створення спеціальної комісії та обґрунтування висновків про неприпустимість відкриття тут кар’єру.

Проте фірма «Cі Evolution» наперекір думці місцевих жителів найняла адвоката і розпочала повзучий наступ до здійснення своєї мети. На передостанній сесії Ямпільської ОТГ були присутні та виступили адвокат, а також засновник ТОВ «Cі Evolution» Володимир Бубела і технічний директор Максим (прізвища не вказували). Роздавши депутатам красивий буклетик з рекламою «Екологічного кар’єру», вони з усіх сил переконували присутніх, що довкіллю не буде заподіяно шкоди, а технічний директор запевняв, що коли він брав проби на горі Лисківка, то люди, які йому допомогли, висловилися за те, щоб тут існував кар’єр. Заїжджі емісари-штовхачі настирливо пробивали своє, не звертаючи уваги ні на результати громадських слухань, ані на той резонанс, який створили вітчизняні ЗМІ навколо цієї гарячої теми.

Уже на наступній сесії Ямпільської ОТГ представники ініціативної групи наполегливо вимагали від депутатів конкретно визначитися: чи вони за кар’єр, чи за заповідник. Міський голова Сергій Гаджук і депутати авторитетно твердили, що вони будуть і надалі захищати інтереси Буші та сприятимуть створенню заказника місцевого значення на горі Лисківка. На цій сесії також був присутній той самий технічний директор ТОВ «Cі Evolution» Максим, який сказав між іншим, що він тут опинився випадково, хоча його мікроавтобус бачили за день перед цим у Буші. Після сесії ми поспілкувалися з ним і пояснили, що за жодних обставин бушанці не дозволять існувати кар’єру в безпосередній близькості біля села, заповідника Гайдамацький Яр та історико-культурного заповідника Буша.

Прикметно, що у ці багаті на події дні подав заяву на звільнення староста села Буша Роман Іванчишен, але начебто це не пов’язано з «молотом і ковадлом». Після десяти років перебування на сільрадівсько-старостинських хлібах він перейшов на «легший труд» — став головним інженером місцевого ТОВ «Буша». Тепер 800 жителів трьох сіл не мають свого представника в органах місцевого самоврядування.

Коли я виступав на сесії, то повідомив, що ми створюємо тут заповідник. У нас є наукове обґрунтування і готується комплект документації, який буде розглянутий екокомісією ОДА, і ми будемо продовжувати роботу, щоб Лисківку ніхто не чіпав. І буквально наступного дня спалахнув вогонь у трьох місцях, люди бачили, як із гори після цього з’їхав чорний позашляховик, якого в селі ні в кого немає. На мою думку, слова про заповідник спровокували дію: ага, тут ростуть червонокнижні рослини, то ми їх спалимо: не буде чого охороняти. На щастя, невігласи не відають, що коріння залишилось у землі і рослини відродяться. Ніякими діями ніхто нам не заступить дороги до заповідника… Вважаю, це підлий підпал і відкритий злочин, за який мають відповідати його виконавці та замовники. Тому громада Буші звертається до всіх, хто може підтримати нас у захисті та збереженні унікального ландшафту, флори і фауни гори Лисківка і Бушанських заповідників.

А ось як описує пожежу на Лисківці директор історико-культурного заповідника «Буша» Ірина Захарчук: «Та картина, яку я побачила, була жахливою: горіла трава, палали кущі й дерева… За три-п’ять хвилин збіглась і з’їхалася маса люду з лопатами, хлопавками, покривалами, відрами з водою, хто що міг, те з дому і прихопив… Дуже швидко і правильно зорієнтувався в цій ситуації директор ТОВ «Буша» Валентин Михайлович Гнидюк. Він направив сюди потужного колісного трактора з боронами. І, по суті, тракторист Юрій Марценюк врятував від ще страшніших можливих наслідків пожежі. Якби не техніка, то навряд чи люди вручну впоралися б. І ми мали б вогонь у селі…».

Громадська активістка Ганна Гронська додає, що місяць тому вона разом із науковцями досліджувала цю місцевість. «Ми знайшли шість червонокнижних і рідкісних рослин, які потребують нашої охорони. Це дуже рідкісна біла шавлія, вероніка, яка навесні дуже красива, леопольдія. Це два види ковили, що відквітли наприкінці травня. Крім рослин, тут згоріли гнізда пташок, згоріло багато комах, бджіл. Шкода велика…».

За словами заступниці голови Могилів-Подільської військової адміністрації Анни Січак, доля продовжує гартувати Бушу словом і вогнем. Земля, де плекається національний дух України, вкотре відвойовувала своє право на життя! Пожежа, яка за лічені хвилини охопила довкілля, стала викликом для жителів та гостей цього краю. «Люди боролися з вогнем, можна сказати, голими руками. У цей момент їхньою єдиною підтримкою була любов до рідної землі... У зв’язку з цими подіями я пригадала слова Василя Симоненка: «Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ! Пощезнуть всі перевертні й приблуди, і орди завойовників-заброд! Ви, байстрюки катів осатанілих, не забувайте, виродки, ніде: Народ мій є! В його гарячих жилах козацька кров пульсує і гуде!..»

Ця вогняна історія в Буші, як і історія України, матиме своє продовження. Та наше майбутнє залежить від наших рішень і дій. І тільки нам вирішувати, яким воно буде. З ким? І для кого...