КУРСЬКА ДУГА. АБО-АБО - АБО ПАН, АБО ПРОПАВ

           НЕОЧІКУВАНИЙ НАСТУП: ЩО ЦЕ ЗНАЧИТЬ, НАВІЩО І ЩО Ж ДАЛІ?

Михайло ВЕДМІДЬ

РЕЙД, здійснений ЗСУ у курську область рф на початку минулого тижня, за кілька днів став більше нагадувати повномасштабне українське вторгнення на територію країни-агресора. Найбільш інтригуючим виявилося те, що впродовж усього цього часу офіційний Київ зберігав мовчанку, жодним чином не коментуючи своїх наступальних дій. Тож усі новини, які надходили з курської області, надавалися іноземними, зокрема й російськими, джерелами: військовими блогерами, ЗМІ та військово-політичними структурами різних країн.

Нагадаємо, як розвивалася ситуація. У вівторок, 6 серпня, т.в.о. губернатора курської області рф олексій смирнов заявив, що українські війська нібито намагалися прорвати російський кордон. Згодом у міноборони рф повідомили, що «українська диверсійно-розвідувальна група відступила на свою територію».

Наступного дня, 7 серпня, очільник кремля владімір путін через ситуацію у курській області, яку він назвав «масштабною провокацією», екстрено скликав позапланове засідання ради безпеки рф. Водночас речниця мзс рф марія захарова закликала міжнародну спільноту «рішуче засудити злочинні атаки київського режиму на російську територію». Прозвучало це безсоромно і цинічно.

У четвер, 8 серпня, у російській нацгвардії заявили, що вжили додаткових заходів безпеки на курській АЕС задля убезпечення «особливо важливого об’єкта».

9 серпня ігор корпунков, мер російського міста курчатов, де знаходиться атомна електро­станція, сповістив, що бойові дії ведуться вже за кількадесят кілометрів од кордонів міста, але закликав мешканців не панікувати.

У ніч проти суботи, 10 серпня, у брянській, курській та бєлгородській областях влада оголосила про запровадження режиму контртерористичної операції — «для гарантування безпеки громадян і недопущення терактів з боку київського режиму, який спробував дестабілізувати ситуацію у регіонах рф».

У зв’язку з виникненням ядерної небезпеки (те, чого найбільше бояться у світі, зокрема на Заході) у Міжнародному агентстві з атомної енергії запевнили, що «стежать за ситуацією, пов’язаною з військовою діяльністю, яка, як повідомляють, відбувається в районі курської атомної електростанції».

Цікавим виявився один із перших відгуків на подію з боку представників військового відомства Сполучених Штатів. Так, заступниця речника Пентагону Сабріна Сінгх заявила, що дії в курській області рф «відповідають політиці США» та жодним чином не спричиняють ескалації. А радник Білого дому з комунікацій у сфері нацбезпеки Джон Кірбі сказав, що Вашингтон підтримує зв’язок із Києвом на тлі прориву кордону в курській області рф. За його словами, ЗСУ наразі не порушують обмежень щодо використання американської зброї для транскордонних ударів.

Не менш цікавими були коментарі, аналізи та оцінки ситуації різних політиків, чиновників, експертів-політологів. Наведемо всього кілька цитат із провідних західних видань із припущеннями стосовно мети проведення української спецоперації у вигляді рейду по курщині.

У матеріалі The Washington Post ідеться про те, що події у курській області мають психологічну цінність для Києва, мовляв, вони підіймають моральний дух Сил оборони, пересічних українців, а також показують немічність та неефективність воєнної машини російського диктатора владіміра путіна та його армії. Журналісти назвали раптовий прорив ЗСУ найсерйознішим викликом для москви з часів повстання ПВК «Вагнер».

Якщо у курській області російські війська наступатимуть із тією ж швидкістю, що й на інших напрямках фронту, то їм знадобиться рік, аби повернути під свій контроль усі території, які зараз під «альтернативними силами». А за даними видання The Economist, це щонайменше 350 квадратних кілометрів (на кінець минулого тижня).

Видання Forbes писало, що в операції у курській області беруть участь щонайменше три бригади, кожна з яких налічує до 2000 військовослужбовців. Одна з них — 80-та десантно­штурмова бригада — є однією з найпотужніших у ЗСУ.

Своєю чергою FinanciaTimes повідомило, що у військовій операції на території росії беруть участь щонайменше чотири українські механізовані та повітрянодесантні бригади. Колишній міністр оборони України Андрій Загороднюк розповів журналістам, що цю операцію планували давно. Її метою є відвернення окупаційних військ із фронту та перенесення війни на територію росії. Крім того, військова операція має викрити неспроможність рф захистити власний кордон, а також дозволити Українській армії перехопити ініціативу на полі бою. Він зазначив, що довго російські території утримувати не збираються: «Нам не потрібна російська земля. Ми хочемо, щоб вони зазнали поразки на нашій».

У статті Foreign Policy йдеться про те, що блискавичний наступ українських військ на курську область не лише вкотре довів здатність України проводити успішні операції, а й показав, що російські «червоні лінії» є пустопорожнім звуком. У матеріалі наголосили, що вперше з часів Другої світової війни росії доводиться вести бойові дії на своїй території.

Західні аналітики, пише FT, вважають, що операція ЗСУ буде вдалою за двох умов: якщо змусить росію відволікти ресурси з Донеччини і якщо сама Україна зможе закріпитися в курській області. «Якщо ж українські війська будуть витіснені з російської території без будь-яких відчутних результатів і з великими втратами і якщо росіяни продовжать просуватися до Покровська, тоді українське вище військове керівництво буде розглядатись як таке, що програло у величезній авантюрі», — заявив Конрад Музика, військовий аналітик польської групи безпеки Rochan Consulting.

Коротко кажучи — або пан, або пропав. Про це йдеться і у публікації британської газети The Times: «Наступ Збройних сил України на курську область — це найризикованіше рішення Президента Володимира Зеленського». Видання пише, що протягом кількох місяців він начебто тиснув на військових керівників, аби ті спланували та розпочали наступ на курську область. Та вони вагалися… Зазначається, що виділені на цю операцію сили ЗСУ становлять від 6000 до 10 000 військових.

Хай там як, але на тлі різкого загострення ситуації на Близькому Сході між Ізраїлем та Іраном Україна, як бачимо, завдяки неочікуваному наступу на курщині сьогодні не опинилася поза увагою світової спільноти. А як буде завтра?