Дніпро вграли, на черзі - Оріль

Більше століття тому знаний етнограф Володимир Шухевич записав у Карпатах давню гуцульську легенду про воду, яка є кровоносною системою землі. «Як у чоловікові іде кров жилами, так іде вода в землі», переконували вченого гуцули. В радянську добу віруваннями наших предків затято нехтували, під недолугим гаслом «ми не можемо чекати милостей від природи…». Це привело до того, що Дніпро, найкрасивіша і наймогутніша ріка України, перетворена каскадом гребель-водосховищ на застійне болото. Тепер вчені розробляють програми оздоровлення основної водної артерії, котрі мало що дадуть без ліквідації першопричини застою і псування води – гребель.

Відомий плавець Михайло Романишин влітку 2019-го здійснив відчайдушний крок - проплив забрудненим Дніпром від кордону з Білоруссю до Херсона 980 кілометрів.  Головною метою незвичайного запливу було не встановлення рекорду, що фактично й відбулося, а звернення уваги на жалюгідний стан могутнього раніше Борисфену. «Ми маємо великі екологічні проблеми, — повідомив ЗМІ після встановлення рекорду Михайло Романишин. — Дніпро вже не річка — це болото. Мені дуже шкода, що мої діти живуть в цьому світі, де таке відбувається з нашою неповторною природою».

На Орелі кипить «робота» і в Новому році

Проте цей гіркий і надто дорогий досвід ніяк не втямлять водники Дніпропетровщини. За їхнім наполяганням, аж із другої спроби отриманий висновок на скандальний проєкт «Відновлення гідрологічного режиму та санітарного стану старого русла річки Оріль в Царичанському та Петриківському районах – капітальний ремонт». Освоювати гігантські, небачені для степової річки 112 мільйонів гривень розпочали минулої осені. Напередодні Водохреща з групою царичанської молоді довелося побувати в цій черговій екологічній зоні лиха поблизу села Сорочине колишньої Пртовчанської паланки. Трохи нижче мосту через Оріль автодороги Петриківка – Шульгівка обидва береги Орелі впродовж біля 100 метрів засипані камінням. Русло річки в трьох місцях перегороджене ним, вода в деяких місцях переливається через нього. Поруч чотири одиниці будівельної техніки,  котру стережуть двоє охоронців.

- Трохи не встигли через погодні умови завершити руслову перемичку № 5, - пояснив начальник дільниці ТОВ «Гранд-Буд-Альянс» Сергій Івченко. – В річці вже зробили три греблі уступами, залишилося розклинцювати, або вирівняти, верхи. Греблі підняли воду за проєктом, десь на 2 метри. Ще треба завершити укріплення берегів, але екскаватор не бере щебінь, все замерзло. Замовник робіт, регіональний офіс водних ресурсів Дніпропетровської області, видав нам завдання на роботи всього проєкту, аж до Царичанки. Але коли буде фінансування наступного циклу робіт із днопоглиблення русла вгорі за течією, біля Протовчів, не відомо.

Стан річки, за словами С. Івченка, після початку робіт раз у квартал перевірятиме наукова група. Але місцеві жителі і без її висновків знають, що Оріль гарантовано перетвориться на болото.

- Шістнадцятого грудня відбулося онлайн-обговорення нового проєкту на Орелі за басейновим принципом, його провела керівник Міжобласної робочої групи Ольга Чехун, - пояснює координатор групи «Небайдужі» Олексій Хорунжий. - Петриківська, Царичанська, громади Полтавщини і Харківщини збирають пропозиції місцевих небайдужих людей, щоб покращити водність Орелі. Так нащо ж ви робите цей скандальний проєкт, спустошуючи екологічний бюджет, коли знаєте, що толку не буде ніякого, лише шкода?

 Водники живуть одним днем

Відповіді на це питання немає. У жителів Приорілля цинічно і відкрито пробують «віджати» родзинку унікальної природи  - Оріль. Екологічні депутатські комісії новоутворених громад розглядають в межах своєї території це питання. Коли ж змиряться з проєктом, а не відхилять, як Єлизаветівська і Шульгівська громади, то їм доведеться сукупно подарувати водникам 15 гектарів прибережної території Орелі від Сорочиного до Царичанки. Вона буде затоплена півтора мільйонами кубів додаткової води, котру мають утримувати 19 гребель-перекатів із добутого в руслі піску, завдовжки сто метрів кожна.  На запит еколога Василя Андрєєва з Дніпра - нащо нищити річку за недолугим локальним принципом?, в. о. голови Держводагенства Олексій Кузьменков надіслав відповідь, суть якої в наступному:

- Враховуючи, що Басейновою радою нижнього Дніпра утворено Міжобласну робочу групу для впровадження комплексного проєкту порятунку річки Оріль, у рамках її діяльності є можливість напрацювати, з урахуванням водно-екологічних проблем у басейні річки Оріль, низку заходів щодо досягнення «доброго» стану вод та запропонувати їх до включення у розділ 8 «Плану управлінням річковим басейном». При цьому буде дотриманий принцип басейнового управління водними ресурсами.

Але чому зразу нищать річку за локальним, тобто точковим, принципом, від якого країни Європи відмовилися ще в минулому тисячолітті? Про це головний водник України – ні гу-гу. Пояснює Василь Андрєєв:

- Ця відповідь – відписка, таку ж надіслало і Міндовкілля. Водники живуть одним днем, і в голову не кладуть, що буде завтра. Переконаний в одному: автори цих «проєктів» будуть в пеклі горіти, стовідсотково, закон бумерангу працює завжди. Прикро, що деякі люди з фаховою освітою в погоні за грішми діють всупереч власному сумлінню. Відновлення водності – це водоохоронні зон, норми Водного кодексу, прибирання, а не мурування, гребель, створення Національно-природного парку «Орільський». А так затрати ідуть в нікуди, краще б пенсіонерам їх віддали.

До цього ще можна додати: ініціював згаданий проєкт «затромблення» Орелі департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської ОДА, який на той час очолював Руслан Стрілець. Торік його призначили в. о. міністра Міндовкілля. Чому на цю відповідальну посаду в Україні призначили людину з області, де досі катма жодного Національного природного парку і котра ось так «опікується» природою, - це вже питання до уряду Дениса Шмигаля, котрий 3 листопада 2021 р. робив це призначення.