Добровольці Межівщини воюють і ростять хліб

     Одним із тих, хто в перший день широкомасштабного нападу московії 24 лютого 2022 року став на захист рідного краю, є голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Межівського району Петро Ляхович. В День добровольця, 14 березня, вітаємо Петра Васильовича, прохаємо розповісти про створення Межівської роти територіальної оборони, як живуть сьогодні люди краю, сусіднього з фронтовою Донеччиною.

   - Вранці 24 лютого я не міг спокійно дивитися, що відбувається. Як колишньому солдату Групи радянських військ в Німеччині, де служив у 1975 – 1977 роках, мене особливо обурило, що регулярна армія сусідів почала відкриту, цинічну війну з нашим мирним населенням. Вочевидь, таке масове зло проти нашої держави можна побороти лише великою, всенародною потугою.

     Того ж 24 лютого очільник Дніпропетровської АФПЗ, лідер партії «Сила єдності» Анатолій Гайворонський звернувся до фермерів, бджолярів, підприємців і усіх свідомих громадян: вступаймо до лав територіальної оборони краю, аби збройною рукою вигнати зайд із рідної землі! Я збирав людей у Межовій та селах, хто хоче захищати себе і Україну, і вранці 25-го пішов до військового комісара із пропозицією створення загону. Він направив у Синельникове. Наступного дня ми, одинадцять добровольців - четверо фермерів, підприємці та інші працівники, туди й поїхали.

- Військові спрацювали оперативно?

 - Так, до вечора нас підсилили сорока бійцями, створили роту тероборони Межівського району, командиром призначили підполковника, видали зброю: автомати, штик-ножі, по чотири ріжки патронів, гранати, РПГ і аптечки.

- Ви вже були у військовій формі?

- Ні, її отримали пізніше. Одразу пішла служба: охорона місця дислокації в Межівщині, патрулювання, навчання, виконання різних доручень командування із безпеки. Будували блокпости, несли службу на них. По всіх селах Межівського району були створені загони самооборони, які допомагали виявляти і передавати, куди слід, підозрілих людей, підтримувати правопорядок. Разів п’ять за нічною командою «бойова тривога!» брали під захист Межівський район, бо була загроза наступу москальських банд з Донеччини.

- Рота одразу почала функціонувати як регулярний підрозділ ЗСУ?

- Два місяці в нас не було центрального постачання – продукти для бійців, ліс, бетон і метал для блокпостів, пальне і чимало іншого – усім допомагали фермери та інші свідомі люди, хто чим міг. Хлібороби виділяли і гроші, від однієї до 20 тисяч гривень. Кидали клич, і люди несли, в кого що є. Я був призначений заступником командира роти по тиловому забезпеченню, вся волонтерка йшла через мене. Жителі краю допомагали й іншим підрозділам, в селах пекли пиріжки, зносили продукти, теплі речі тощо. А фермери ще постійно підсобляли на різних оборонних роботах технікою. Поступово рота зросла числом, і за два місяці ми стали повноцінним підрозділом ЗСУ, із повним державним забезпеченням.

  Допис в "Межівському меридіані":

   "Щира подякаволонтеру Петру Ляховичу за допомогу в оплаті автозапчастин для ремонту військового автомобіля 203 батальйону 108 бригади, в сумі 11 900 грн + 2 500 грн за сам ремонт. Дякуємо за підтримку! Надійний тил - запорука перемоги!" Атор Зоя Рибалка.

- І вимоги по службі збільшилися?

- Так. У червні нас, чотирьох «дідів» віком за 60 років, мені тоді йшов 65-й, за станом здоров’я звільнили зі служби, а роту направили на передову Запорізького напрямку, у 203-й батальйон 108--ї бригади ТРО. Постійно тримаю із хлопцями зв’язок, часто відвідую їх із волонтерською допомогою. Викладаю в соцмережі, коли збираю гроші, звіт про їхнє використання.

 - З часом потреби бійців на передовій змінилися?

- Так. Сьогодні хлопці взуті, одягнуті, продукти є. Певно ж, свіжі фрукти, овочі, смаколики бажані, щоб не забували рідну домівку… А найбільша проблема, окрім нестачі сучасної зброї і боєкомплекту, це ремонт машин. В умовах бездоріжжя, постійних обстрілів рашистів техніка часто виходить з ладу. Спільними зусиллями відремонтували вже чотири машини, передавали різні запчастини, генератори тощо.

 - Петре Васильовичу, ви відвідуєте лише воїнів своєї роти?

- Інколи їду і на Донецький напрямок, в 93 ОМБр «Холодний ЯР», де служить мій зять Петро Калетник. Там запити бійців подібні.

- А у вашій Межівській роті ТРО воюють ті ж бійці, що і на початку?

- Її кістяк той самий. Кілька чоловік отримали поранення за цей час, але повернулися в стрій. На жаль, у бою загинув фермер Сергій Горячко (на фото) з Демуриного. Справжній патріот України, мудрий, працелюбний господарник, люблячий чоловік, турботливий батько. Сміливий, відвертий, мужній, надійний товариш - таким ми запам'ятаємо Сергія Віталійовича... Тепер маємо святий обов’язок допомоги його дружині Наталі Сергіївні і дітям, їхнє родинне ФГ «Степ 2014» працює.

- Якої саме допомоги потребують вдова і діти полеглого героя?

- Найпершим надав поміч в юридичних питаннях адвокат обласної Асоціації фермерів Євгеній Падашуля. Ми з побратимами підсобляємо їм технікою, за потреби. Це наш спільний, святий обов’язок – допомогти родині полеглого побратима, шанувати кожну сім'ю, що втратила рідних у цій священній війні.

 - Так, це дійсно святий обов’язок – вічно пам’ятати тих, хто собою закрив Україну від московської орди. І шанувати та допомагати їхнім рідним, це ще Володимир Мономах заповів...

        Подекуди у Межівщині весняно-польові роботи вже йдуть

 - Петре Васильовичу, сьогодні свято Явдохи, що показує погода?

- За відомою народною прикметою – Явдоха ясна, пшениця рясна – має бути гарний урожай хліба. Ще «Явдоха не крутить хвостом», погода стійка, отже, весна має бути ранньою, а літо - теплим. А там як Бог дасть, прикмети в сучасних умовах істотних зміни клімату можуть і не «спрацювати».

- А в якому стані тепер озимі?

- Озимина в нормальному. Де сіяна по парах, там гарне кущіння. Фермери вже її боронують, аби дати повітря під корінь, підняти полеглі від дощів листочки. А слабкі посіви не варто боронувати. Прикро, що озимі тепер «на голодному пайку»: по мерзло-талому грунту ми нічого не внесли. Кому не телефоную із членів Асоціації фермерів Межівського району, у всіх катма коштів на добрива. Так, це війна та її наслідки. Пізніше, коли дасться заїхати на поле, можна підживити карбамідом, у кого є.

- А чи почався обробіток ріллі?

- Ще не масово, побратими закривають вологу там, де можна заїхати трактором. Щойно пройшли дощі, то волога ще є. Проте весна одним днем красна, слід не запізнитися з обробітком ріллі, потім сівбою.

- Петре Васильовичу, Ваше ФГ «Живоносне джерело» доглядає 40 гектарів садів. Як цьогоріч перезимували плодові дерева?

- Загалом зимою не було сильних морозів, обледеніння, що найдужче шкодять фруктовим деревам. На яблунях є і плодові, або репродуктивні, і ростові бруньки. Торік також були гарні види на врожай, але затяжна-затяжна весна зробила те, що брунька, котра мала цвісти, викинула лише листок.

- Чи встигаєте з весняною обрізкою дерев?

- Так, днів за три завершую цей трудомісткий процес.  Аби не було морозу під час цвітіння, а ще торішньої пізньої весни.

      На фото: Петро Ляхович (зліва) з побратимом на протесті під Верховною радою проти продажу землі

- Петре Васильовичу, а які, окрім вигнання агресора з нашої землі, є найбільші проблеми в хліборобів Вашого краю і України?

- Найприкріше, що навіть у тяжкий час війни, коли наш одвічний ворог ставить питання руба – бути чи не бути Україні – деякі наші чиновники відкрито грабують українську людність. За інформацією органів правопорядку, колишній голова Дніпропетровської ОВА Валентин Резніченко із тисячі вагонів гуманітарної допомоги, яку зібрали громадяни європейських країн, лише десять відсотків віддав громадам. Усе інше - продав… Ну, як так можна? У голові не вкладається… Проти нього порушили аж п’ять, здається, кримінальних проваджень за різні махінації, але на цьому - край. Нікого, жодного ТОП-чиновника не посадили, як гучно обіцяли, а є ж за що. Найбільше покарання смішне – відлучення від корита, тобто звільнення з посади. Ганьба, та й усе. За певний час він спокійнісінько «випливе» на іншій посаді. Тут потрібні радикальні кроки.

- Дійсно, певна частина влади, мов навіжена, відкрито мародерить в час війни. Певно ж, винна безкарність, що випливає із затребуваної владою формули: «Друзям – усе, ворогам – закон». Та зміни в суспільстві, котрі сталися із початком відкритої війни московії, привели і ще приведуть до якісних змін.

- Ці «поважні» корупціонери небезпечні тим, що їхні дії мавпують підлеглі. Місяць тому ми із фермером Сергієм Кутнім переганяли комбайн у Дніпро. Тулимося до обочини, нічого не порушуємо. Однак поліція зупинила, перевіряє габарити. Наміряли перевищення «норми» на 0, 5 м. Наші пояснення «хлопці, та ми ж усім, і вам у тому числі, хліб ростимо!», не допомогли. Довелося телефонувати Анатолію Гайворонському, він втрутився, тоді «пошептало». Зупиняють, аби «видоїти» гроші. Досі стоять і «доять» на постах, трохи змінилося, але до повного порядку ще далеко.

    Нашій владі, переконаний, аби залишитися людьми, треба зовсім мало, всього три «не»: не брати хабарі, не красти і не брехати людям. Плюс напружено працювати для тих, кому дали клятву. Тоді й буде довіра і повага від людей.

- Велика вдячність за мудрі слова, Петре Васильовичу! Спасибі вам і побратимам за надійну службу за покликом серця і натхненну хліборобську працю! Хай швидше прийде перемога, добра і здоров’я Вам, родині і всім українцям!

    Для більшого розуміння філософії життя воїна, волонтера і хлібороба Петра Ляховича наводимо рядки Соломії Українець, відтворених на сторінці П. Ляховича в ФБ як девіз: «В багатстві, чи в бідності, завжди залишайтесь людьми. Не продавайте того, що не має ціни – совість і душу!»