Економіка сьогодні повинна працювати на перемогу

Віталій НАЗАРЕНКО.

Аграрій і співзасновник двох потужних господарств, які працюють у Варвинській громаді на Чернігівщині, Микола Бойко майже всі вільні кошти віддає на потреби війська. За два роки його підприємства допомогли волонтерам та ЗСУ на величезну суму. Аграрій докладає всіх зусиль, аби втриматися на плаву, давати людям роботу, щоб вони могли прогодувати свої сім’ї, і мати ресурси для допомоги тим, хто її потребує найбільше.

_{Господар на своєму місці}

ДІТИЩЕ Миколи Івановича — сільгосптовариство «Прогрес», яке з часів реформування колишніх колгоспів обробляє землі у Гнідинцях, Остапівці та інших селах громади й утримує свиней. Друге підприємство — ТОВ «Гнідинці Агро» — спеціалізується на великій рогатій худобі та рослинництві. На обох працює близько 140 чоловік. У посівну та жнива залучають іще близько 40 людей. В обробітку загалом близько 5 тисяч гектарів площ. Нині «Гнідинці Агро» утримує найбільшу кількість ВРХ у громаді.

— Були роки, коли ми займалися тваринництвом лише як соціальним проєктом, — розповідає Микола Іванович. — Поступово, покращуючи потенціал, голштинізували стадо і підвищили надої. Ще до великої війни встигли зробити реконструкцію приміщень для великої рогатої худоби, на що витратили 6 мільйонів гривень, та встановили молокопроводи, які обійшлися нам у 15 млн грн.

Сьогодні у «Гнідинцях Агро» 1600 голів ВРХ, з яких 600 — дійне стадо. Планували розширення й добудову ще одного корівника, однак наміри поламало повномасштабне російське вторгнення. Між іншим, молочне тваринництво впродовж двох останніх років показало себе досить рентабельним. Аграрій пояснює це так: «Логістика подорожчала, ринки зерна впали, а ціна на молоко залишається відносно стабільною і навіть демонструє позитивну динаміку. Виходить, витрати на літр у нас зменшились і рентабельність зросла». На прибутки від молока впливають не тільки закони ринку, а й внутрішні фактори. Мало яке господарство в області може похвалитися середньорічними надоями об’ємом 10 тисяч літрів на одну корову, а це близько 30 л на добу!

Особливо шанує Микола Іванович своїх пайовиків. Із людьми, які довірили йому землю, він працює чесно та відкрито. Навіть попри скруту торік підняв орендну плату. Пайовикам за потреби виписують поросят, силос, сінаж та солому. Дороги, якими їздить техніка підприємств, не лише чистять, а й повноцінно утримують та ремонтують. «Щороку мільйонів зо три ми витрачаємо на це, — вказує на одну із соціальних функцій господарник. — Водопостачання населення теж на нашій відповідальності, ціну ставимо символічну».

_{Наш обов’язок — підтримувати захисників}

ПЕВНА річ, велика війна принесла дуже багато труднощів агросектору. Нині підприємства Миколи Бойка тримаються, зокрема, за рахунок «нагуляного жиру» в сезоні-2021. Попри всі негаразди, подорожчання добрив, гербіцидів, пального і низьку ціну на вирощену продукцію, їм удається ще й допомагати ЗСУ та підтримувати волонтерські проєкти у Всеукраїнській аграрній раді й Асоціації виробників молока.

Перший мільйон гривень Микола Бойко витратив на потреби війська ще наприкінці лютого 2022 року. «Коли почалась велика війна, — пригадує він, — у нас було дизельне пальне і гроші на рахунках. Усе це пішло на підтримку захисників. Армія наразилася на проблеми забезпечення амуніцією. Ми закуповували форму, кевларові шоломи, бронежилети, монокуляри, оптичні приціли. Передали підрозділам сім автомобілів. Тепер найактуальніші запити — це придбання машин, дронів, засобів РЕБ тощо».

Загалом, за словами керівника, його підприємства витратили на підтримку війська та волонтерів уже понад 27 мільйонів гривень. «Усі кошти, які можна вивільнити, йдуть на армію», — наголошує Микола Бойко. З величезною повагою господарник ставиться до своїх працівників, які пішли на війну: за кожним із них зберігається зарплата.

Микола Іванович не тільки успішний аграрій, чиї господарства входять у четвірку найбільших платників податків у Варвинській громаді, а ще й депутат селищної ради. Тож спонукає допомагати війську і керівництво громади.

Про перспективи розвитку сільський патріот говорить так:

— Перед повномасштабною війною ми встигли багато зробити, накопичили ресурси, які дали можливість втриматися на плаву. Тепер докладаємо всіх зусиль, щоб зберегти господарства. Коли настане відповідний момент — неодмінно розширимось, бо без розвитку не буде успіху, а відтак і перемоги.

За потужну підтримку українські розвідники вручили Миколі Івановичу Бойку пам’ятну відзнаку.

                     Всеукраїнька газета захисту інтересів і прав селян "СІЛЬСЬКІ ВІСТІ"