І ЧИНОВНИЦЬКА БРАТВА НА ВИГАДКИ МЕТКА. АЛЕ ВИНЯТКОВО НА ШАХРАЙСЬКІ

ТАК-ТАК, не лише злиденні та бідні, як це стверджує відоме прислів”я. А і численні посадовці у різних органах влади також. Причому останні значно спритніші та вигадливіші навіть. У тому, звісна річ, як себе не віддати скруті на відкуп. В результаті там і тут часто й густо відбувається щось таке загадкове та незбагненне, пояснити яке пересічному наразі народу не вистачає, даруйте, духу. У даному випадку він відрізняється від духу чиновницьких діячів. І дуже. Кардинально.

От як у Новомосковську на Дніпропетровщині, де битий рік, з минулого  вересня дійсно, капітально лагодиться одноповерхове, однак доволі чимале і просторе приміщення в провулку Козачому, 8. Порожнє, як бубон, не перший рік, а тому занедбане і справді потребує ремонту. І все б нічого, але завелися у місті активісти ГО «Люстраційна антикорупційна Рада Придніпров’я». Котрі несподівано звернули увагу, що, по-перше, ремонт то іде поволеньки собі, а то і припиняється зовсім. Коротше, затягнувся і затягується далі. Хоча ТОВ з «зашифрованою» назвою «Нью Білд Істейт», освоївши майже 18 з половиною мільйонів гривень, мало уже завершувати передбачені роботи. Натомість у липні цього року - і це по-друге - роботи раптом спинялися повністю. Правда, відразу поновилися. І дозвіл на їх продовження знову отримало… ТОВ «Ньюс Білд Істейт». Втім з вельми суттєвим уточненням, що відтепер знадобився ще 21 з гаком мільйон.

А по-третє і чи не головне, що до пуття не звісно, хто і навіщо лагодить споруду практично у центрі міста, де завжди велелюдно і гамірно. Як рядові мешканці свого міста, активісти ГО «ЛАРП» елементарно забажали дізнатися, що зібралися розмістити після ремонту у Козачому провулку, 8. Але дізнатися відразу їм не вдалося. Бо виявилося, неначе якщо і не державна це таємниця, то міського масштабу точно. Очевидно не ризикували посилатися на міського голову Сергія Рєзніка, адже того напередодні спіймали на отриманні хабаря і тимчасово відсторонили від посади. А саме він встиг запевнити городян, що у відновленій будівлі для них же відкриють так званий ЦНАП – Центр надання адміністративних послуг. Радійте і плескайте в долоні – себто аплодуйте нам і загодя дякуйте!

Та треба було такому статися: як повідали врешті про це прискіпливим антикорупціонерам, окремо оприлюднили також проект нового будівництва у місті. А в ньому чорним по білому написали, що наступного року намічено з нуля зводити у Новомосковську… ЦНАП. Причім… по вулиці Паланочна, 29. Отакої!  Як же тоді сприймати затію з ремонтом будівлі у провулку Козачому, 8? Тобто що там все-таки буде?

Щоб довго знову не ходити та не бродити по колу, але мов у лабіринті коридорів влади, керівництво ГО «ЛАРП» з письмовим запитом звернулося у міську раду Новомосковська: поясніть, шановні посадовці, білочка чи свисток врешті-решт буде в Козачому провулку? Ну небайдужі люди хочуть дізнатися і мають право знати! Якщо на те пішло, вгамуйте їхній інтерес, а разом з ним і їхні та всіх городян інтереси. Відгукнулася заступниця начальника Управління комунально-житлового господарства та капітального будівництва міськради Ірина Козинець. Цікаво, що з її листа на запит директорки ГО «ЛАРП» Олени Гарагуц треба розуміти так, що балансоутримувачем нежитлової будівлі по Козачому пров.,8 є якраз УЖКГ та КБ,  то воно і приймало рішення щодо його капремонту. З якою метою чи за чиїм дорученням або розпорядженням – про це ж ні слова. Зате підтвердила, що «29.09.2023 р. було укладено Договір підряду №51 на виконання будівельних робіт об”єкту «Капітальний ремонт будівлі по пров. Козачий, 8 за результатами торгів з особливостями». З якими такими особливостями, пояснювати потреби не знайшла, та номер тендеру в ЦБД вказала…

Після чого внесла, як на нас, «відповідну повну ясність». Оскільки «що стосується питання, що буде розміщено в приміщенні після капремонту, то зауважте, що будівля є комунальною власністю і будь-які рішення щодо його призначення та розташування у ньому тих або інших установ, організацій і підприємств прийматимуться міськрадою». І останнє: а «Станом на сьогодні рішення міської ради, яким би було визначено, що буде розміщено у будівлі, в УЖКГ та КБ відсутнє». Бо воно «ще не приймалося». Далі майже порада і не квапитися розставляти усі крапки над «і», позаяк після «повторного цього року укладення Договору з ТОВ «Нью Білд Істейт» роботи передбачається завершені до середини грудня наступного 2025 р.»

І ЯКБИ ЦЯ історія «за бюджетні гроші» була винятковою, це ще пів-біди. Але ж подібних парадоксальних а то й абсурдних, витіюватих і напіврозумних даруйте насправді хоч греблю гати. Таки пішла чиновницька братва, схильна хитро вертіти та крутити своїми повноваженнями і можливостями всесильних ніби державних службовців, але винятково у власних інтересах. Або тримати на своїх гачках слухняних і незадарма прислужливих «типу підприємців». Як з першими, так і з другими зіткнулося наприклад майже половина мешканців знаного в області села Єлизаветівка. Це до речі тисяча осіб, яким двадцять літ тому ніби неймовірно повезло.

А справа в тім, що у перші ж роки незалежності України, тобто в останні дев”яності минулого століття, тут для селянського народу затіяли будівництво багатоквартирного котеджного містечка, як його відразу гучно нарекли. Тоді ще так чи інакше думали і піклувалися про людей чи робили вигляд, що лише цим і переймаються. Задум був такий: у чималому селі на березі Блакитного озера звести дійсно котеджі кожен на дві сім”ї, а поруч навіть двоповерхові теж житлові будинки на багато квартир. З усіма побутовими і комунальними та інженерними службами і соціальними тилами. Хвалилися і гордилися цим. Якось в область завітав тодішній перший Президент України Леонід Кравчук. Програмою його перебування відвідання супер-новобудови не значилося, однак кортеж гостя проїжджав мимо і наче це Кравчук забажав спинитися та зустрітися з ініціаторами і виконавцями «цінного почину». А що так і сталося -правда. Ми на власні вуха чули, як Леонід Макарович називав молодцями дніпропетровців та запевняв, що «люди скажуть вам спасибі».

З останнім «прогнозом» мабуть не зовсім то і вийшло. Коли «сучасне місто на озері» спорудили та окремим мікрорайоном Єлизаветівки (чомусь відгородженим од села високим парканом зі своїм шлагбаумом на окремому в’їзді) заселили, ТОВ «Екомаркет плюс», котре зводило «це диво», вийшло з наступною блискучою ідеєю: не передавати мікрорайон-житловий комплекс в розпорядження місцевого самоврядування, себто в комунальну власність Єлизаветівської сільської ради, а лишити на утриманні будівельної компанії. Знову мовляв новизна і гра варта свічок: звели сільське поселення мало не для «вибраних» - то наділі і забезпечуватимуть новоселів усіма потребами та послугами,  «включаючи сумлінне утримання житлового фонду та дворових територій в належному стані».

Хто ж думав, що мине якийсь зовсім недовгий час, і  цей знову ніби як «почин» по суті перевернуть з ніг на голови. На бідолашні голови мешканців мікрорайону, якщо хочете знати. Бо наступна ідея звелася до того, що фірма «Екомаркет плюс» умила руки і передала утримання містечка приватному ТОВ «ЖЕО «Місто на озері». Правда, швидко стало відомо, що не передала, а створила це ЖЕО «на озері», і засновниками його виявилися, як писали потім місцеві ЗМІ «чудесним, навіть чарівним чином» засновники… «Економмаркет плюс». Хоч як на нас більш чудесними та чарівними виявилися наслідки, бо ж оборудка повернулася так, що ТОВ «ЖЕО «Місто на озері» створювалося явно з наперед запрограмованим умислом. В тому розумінні, що воно у приватну свою власність і захопило новозведений мікрорайон. Причому схоже надовго якщо не назавжди. Оскільки на перших порах збудований житловий фонд не передали й тепер «доволі вперто» у комунальну власність Єлизаветівської сільської ради. А згодом і Петриківській ОТГ, до якої Єлизаветівка увійшла, воно теж не дісталося. Більше того – земельну ділянку, зайняту «містечком на озері», Петриківська громада… віддала в оренду товариству-ЖЕО «Місто на озері».

І скринька легко відчинилася, задля чого цей город городили: оскільки всі інженерно-комунальні мережі тут, передусім енергетичні, водопровідні та каналізаційні у власності ЖЕО «Місто на озері», то тарифи на електроенергію, водопостачання та водовідведення воно «править свої». Ясна річ відмінні від діючих в минулому і зараз в Україні. Бо ЖЕО-фірма мовляв їх постачає своїми мережами, а ми докинемо, що й за принципом «купи-продай». Якщо вірити спеціалістам, згадані комунальні послуги для мешканців містечка обходяться на 25 відсотків дорожче, і не менше, ніж насправді вони коштують. А це уже за підрахунками мешканців значить, що «як на сьогодні» в рік вони усі разом переплачують більше, ніж 10 мільйонів гривень. Зрозуміло, власникам ТОВ «ЖЕО «Місто на озері». Тобто «новаторський» підхід до утримання окремо взятого «міста» в селищі-селі обернувся «бізнесом»-збагаченням власників хвацької приватної фірми. З кишень його жителів. Котрі не просто потрапили в заручники дійсно вельми «винахідливих» ділків, а практично все одно, що опинилися у влаштованому ними гетто – інакше ми сказати не можемо.

Воно ж від заселення «унікального» мікрорайону часу минуло чимало, і нині тут переважають літні люди, тобто пенсіонери, також вистачає як слід не захищених та малозабезпечених. Є, до речі, і багатодітні. Якщо на те пішло, то зараз у всіх без винятків у сільській місцевості густо не водяться копійки, тим паче зайві, щоб їх переплачувати заробітчанам на «доданій вартості». Ще й коли дуже схоже на те, що у такій ситуації облишили людей, вважайте кинули керманичі місцевої влади. Адже останнє, що вдалося дізнатися – а за оренду земельної ділянки під «містечком на озері» ТОВ «ЖЕО «Місто на озері» то не платить, причому давно і… регулярно. Отож або заборгували мільйони, або вважають і землю своєю приватною власністю. І це очільників Петриківської ОТГ чомусь також не хвилює.

ПОРА у подібних випадках робити однозначний висновок, що в Україні міцно і давно прижилася така біда, як вседозволеність та самочинство, якщо не самоправство, котрі не мають нічого спільного з правопорядком в державі і законністю. І котрі немов іржа чи й короста що називається з”їдають надії та гарантії і на верховенство, і на сумлінність перш за все законодавчої влади, а слідом і виконавчої. Беруть своє свавільники і шахраї, і ніхто запинити їх ніби не спроможний.

На завершення підтвердимо це двома «парадоксальними» ситуаціями. Є у Дніпрі ТОВ «Торгова компанія «Ікс-Тех». Торгує шурупами, гвинтами та болтами, всілякими кріпленнями і саморізами. Володіє земельною ділянкою  площею мало не 4 тис. квадратних метрів та складськими приміщеннями на 500 тих же квадратних метрів. То Лівобережна окружна прокуратура заявляє, що земельна ділянка була захоплена самовільно і склади зведено незаконно. Тому звертається до суду з позовом «усунути перешкоди власнику-міській громаді привести усе у законний стан». Відразу виникає ціла сутичка-епопея: ТОВ «Торгова компанія» мовляв те й інше придбала 23.11.2020 р. як цілком добросовісний набувач права власності, сном-духом не відаючи, що підсунув їй все це продавець-шахрай. Котрий ще 19.08.1998 р. отримав Свідоцтво на дане нерухоме майно за рішенням виконкому Дніпропетровської тоді міської ради. Чим винна «Торгова компанія «Ікс-Тех», що такого Свідоцтва насправді міськвиконком то ніколи не видавав? Правда, зі складськими приміщеннями вийшла промашка – списати їх на колишнього власника-продавця не вийшло. Оскільки буквально у лютому цього року «Торгова компанія» реєструвала їх як новобудови на невідому чомусь наразі особу. Втім, на даний момент і це не помогло прокуратурі домогтися свого. Позаяк Господарський суд відклав слухання у цій справі. З тих міркувань, що з подібних спорів навіть Верховний суд все ще ніби ухиляється від рішень. От винесе врешті-решт, тоді стане і на місцях видніше, як бути.

А другий випадок, яким завершуємо цю публікацію, ще «смішніший», хоч мешканцям Богданівської сільської громади від нього плакати хочеться. Поблизу її села Богуслава уже кілька літ поспіль час від часу горить і кіптявою смердить полігон побутових відходів міста-районного центру Павлограда. Лише цього року загорався чотири рази, востаннє погасити його не могли три тижні  поспіль. «Горить десь в середині, на якій глибині не відомо, може й на 30-метровій», - бідкався павлоградський мер Анатолій Вершина. Уявляєте, в яких пахощах живуть тут мешканці не тільки Богуслава, а і усіх інших сіл ОТГ? Та аромати – це один бік, зворотний же - надто шкідливими викидами день і ніч «дихає цей небезпечний вулкан»?!

Чому так, секрету великого й немає. Богуславський полігон звели свого часу без врахування елементарних вимог захоронення побутових відходів та поводження з ними. Не те що не існує проектної документації на будівництво – не було й прогнозування впливу  полігону на оточуюче середовище. Тепер же не витримуються і технологічні параметри експлуатації, оскільки вони теж тут… не передбачені. Коротше, Екологічна інспекція уже і не пригадує, коли позивалася до суду з вимогою «зупинити захоронення побутових відходів до повного усунення кричущих недоліків, що має здійснити КП Павлоградської міської ради «Затишне місто». І що ви думаєте? Суд охоче погодився, що таки дійсно без попередніх досліджень і не за проектом заклали полігон, хоронять же на ньому відходи не за вимогами поводження з ними і так далі, одначе це… «суттєво не впливає на здоров’я і захворюваність населення Богуслава та інших населених пунктів Богданівської ОТГ».

То що в цьому «смішного» до сліз? А те, що павлоградський суд навіть не посмів у тексті свого рішення Богуславський полігон називати полігоном. Назвав його сміттєзвалищем. Вважайте, що принаймні у межах свого району його територію узаконив іменувати і вважати сміттєзвалищем. Чи погодився, що нічого дивного - це один з районів держави, котра поволі тоне в багнюці сміттєзвалищ?    

                                                                              Микола НЕЧИПОРЕНКО.