Хрести з храмів даремно не падають

Сайт «Dnepr:info» повідомив, що минулої суботи штормовий вітер зірвав зі Спасо-Преображенського собору у Дніпрі хрест. Віруючі одразу зауважили у цьому якийсь віщий знак. Може це і справді так? От тільки добрий він чи ні? У нас на цей рахунок виникла своя версія. Тим паче знаючи, що свого часу, у 1787 році, руська імператриця-німкеня Катерина Друга, прибувши в Катеринослав, заклала у підмурок храму перший камінь.

Відомий факт: народи більшості країн Європи християнство прийняли в останні два століття ще першого тисячоліття. Серед них і Русь – у 988 році. А згадайте, коли християнство запровадила росія? Нізащо не згадаєте. Бо згадувати нічого. Такої дати в історії не зафіксовано. Однак ще в радянські часи - у 1988 році - москва раптом як столиця русі гучно відсвяткувала тисячоліття свого хрещення. От і питалося в «задачі»: а з якої речі? У 988 році на нашому континенті була одна-єдина країна зі словом Русь в назві. Зі столицею у Києві. Її знала вся Європа. Правителі провідних тоді тут держав в дружини брали дочок київських князів. А сини останніх женилися на дочках європейської знаті. Москви ж тоді ще і в задумах не існувало. Там, де виникла вона лише в середині другого століття наступного другого тисячоліття, в роки розквіту Київської держави домінували лісові хащі та болота. Мешкали там так звані напівдикі народи-племена фінської групи, назви яких сьогодні мало хто й знає - меря, весь, мурома, мордва. Отож зі слов”янами вони не мали нічого спільного. Руссю там і не пахнуло. Ще ж до виникнення Москви ці краї звали «Мерською землею».

І тільки в кінці ХІІІ століття світ вперше дізнався, що з”явилася наче така країна, як Залешанська земля. Хоч остаточно на початку наступного ХІV століття стало ясно, що на мапу Європи можна наносити країну московію, котра потім ще два з гаком століття покірно ходила під Монгольською ордою та сплачувала їй подать. І треба ж було у ХVІІ столітті в москві на престолі появитися царю Петру Першому, щоб нащадкам мерських народів забажати вибитися в люди. Щоб бути не останніми на Європейському континенті. А вже цариця Катерина й довершила почате Петром. Обурилась тим, що дісталася їй країна без своєї історії і віри, без шани і визнання іншими країнами, без слави, коротше, й історичного «приданого».

Досі у нас широким верствам населення не відомо, що оригінали усіх літописів Нестора чи й тієї ж «Повісті тогочасних літ» були наче втрачені, насправді навмисне знищені, а збереглися лише у переписаних ніби варіантах. І все це було зроблено винятково для того, щоб запозичити для своєї назви слово Русь та «успадкувати» історію і надбання Київської Русі. Ще недавня московія «змалювала» себе правонаступницею Київської держави, її спадкоємницею. А відтак й поцупила, вкрала також і Православну церкву – як наслідок проголосила себе пупом руської землі, яку фактично привласнила і в кінцевому рахунку спаплюжила – безсоромно, нахабно і агресивно.

І от в розпал хижої війни, затіяною нинішньою російською федерацією проти незалежної і гордої України, у Дніпрі зі Спасо-Преображенського собору шалений і сердитий вітер-вітруган зриває хрест. Як на нашу думку, явно на знак того, що собору Православної церкви московського патріархату, закладеного історичною злодійкою Катериною, не місце в Україні. Має, причому якомога скоріше, повернутися церква, яка волею Великого князя Володимира хрестила наш народ ще тисяча сто тридцять чотири роки тому. Наша християнська віра – це Київський патріархат. 

І для «розрядки»: путін, якщо ви хочете тепер і це знати, за родовим корінням весь, архієрей російської православної церкви Кирило мордвин, а міністр оборони шойгу, котрий свою строкову службу в армії відбував на посаді оленовода, меря. Оце такий вам «руський мир»! Компанія дияволом мічена, і не менше.