Оріль донищують новими греблями

Те, що робиться сьогодні із залишками живої природи степової Дніпропетровщини, інакше як варварством і показовим, несамовитим публічним крадівництвом не відновлюваних природних ресурсів не назвеш. Для річок особливо шкідливим, нищівним є їхнє перекриття греблями, що призводить до повного замулення і поступового зникнення з лику Землі. Катастрофічна ситуація з греблями на Самарі, Чаплинці, Орелі, найбільшій річці України Дніпрі широко відома, «Фермер Придніпров’я» не раз акцентував на ній увагу суспільства. Та діюча влада і водники роблять своє, їм такий стан, як на руку ковінька. Бо дає змогу постійно виловлювати із замулених вод чималі екологічні кошти завдяки недолугим водним проєктам.

На торішніх виборах гучна тема ліквідації незаконних гребель на Орелі, що набула неабиякого розголосу, вилилася у створення головою Дніпропетровської ОДА Валентином Резніченком спеціальної робочої групи. Її очільник Михайло Лисенко обіцяв ще в грудні: до початку повені задокументуємо і приберемо з русла греблі біля Нехворощі, щоб дати більше води в пониззя! Пізніше у лютому заступник голови ОДА Максим Беспальчук запевнив громадськість: не сприйнятий жителями і вченими скандальний проєкт «Відновлення гідрологічного режиму та санітарного стану старого русла р. Оріль на території Царичанського та Петриківського районів Дніпропетровської області – капітальний ремонт» дійсно має вади, кладемо його на полицю. Навзаєм підготуємо новий і кращий, а грошей на цю добру справу шкодувати не будемо! Та на ділі дамби Нехворощанського вузла прибирати небайдужа молодь Приорілля, але влада відновила їх.

Водники пнуться втретє вступити в ту саму воду

«Велике будівництво», перейменоване ЗМІ на «Велике крадівництво» за надмірні витрати бюджетних коштів і злодійство з піском на «президентську дорогу» надихнуло моновладу і водників пуститися берега далі. 18 жовтня біля села Сорочине Петриківського району, за 200 м нижче за течією від мосту, що з’єднує Іванівку з Шульгівкою, почалася реалізація того самого недолугого проєкту шаленою вартістю 112 мільйонів гривень. Як пояснив начальник дільниці ТОВ «Гранд-Буд-Альянс» Сергій Івченко, вони починають будувати на Орелі руслову перемичку № 5, це три паралельні кам’яні греблі метрової висоти. Котрі мають стояти по висхідній лінії, аби разом підняти рівень води в цьому місці на 2, 5 метри. Після цього земснаряди почнуть виривати пісок з дна Орелі вгору за течією біля Протовчів, Могилева, Китайгорода і Царичанки. Щоб із чверті обсягу видобутого, що дорівнює 88 тис. метрів кубічних, змурувати 19 гребель-перекатів. Куди подінеться решта, 228 тисяч метрів кубічних піскуЗамовив роботи Регіональний офіс водних ресурсів, який очолює Андрій Хитров.

Ось так, замість обіцяного демонтажу гребель мурують ще 19 нових, що перетворить красуню річку з біжучою водою на каскад застійних боліт. Вдень 19 жовтня в місці зруйнованої берегової лінії побувала група з 6 чоловік з Петриківського та Царичанського районів, тричі викликали поліцію. Та не з’явилася під приводом того, що «є дозвіл на будівництво». Поліції повідомлено, що проєкт, після першої відмови Міндовкілля, вдруге, з приходом «слуг» взимку 2020 року отримав  дивний висновок «роботи можливі за умови обґрунтування необхідності днопоглиблення». Вочевидь, його не можна вважати позитивним, щоб нищити державну власність, котрими є водні об’єкти. Петриківська поліція пообіцяла розібратися.

Шульгівська сільська рада відхилила проєкт

Певно ж, поліції слід почати з того, що є рішення Єлизаветівської та Шульгівської сільських рад про відхилення недолугого проєкту на їхніх територіях, та зупинити риття, яке здійснюється на шульгівських землях. І є категорична вимога обох сільрад до обласних структур: заборонити виконання сумнівного проєкту! Ось що повідомив редакції колишній сільський голова Шульгівської сільської ради Олександр Шовкопляс:

- Восени 2019-го депутати одностайно відхилили цей «геніальний» задум водників, що не дружить зі здоровим глуздом. Колись так само перегороджували греблями Дніпро, і дехто думав, що буде користь. Тепер бачимо, що це каскад боліт для накопичення мулу, треба всі ці «моря» спускати, бо Дніпро висохне і зникне. А в нас на Орелі дамби вище за течією і на її притоках слід порозгортати, і досить, більше ніякі розчистки-перегачення не потрібні. Наше рішення сільської ради про відхилення згубного проєкту діє і сьогодні.

Намір здійснити наперекір усьому шкідливий для природи і бюджету проєкт на 112 мільйонів чимало хто пояснює тим, що де великі гроші, там про мораль не йдеться. Навіть якщо ідея геть антинаукова. Аналогічний задум, що суперечить європейським методикам відновлення водності річок, вперше у світі почали робити два роки тому на Сулі в Полтавщині, та річка залишилася у виритому котловані протяжністю 800 метрів. Тож півсотні жителів Лохвицького району восени 2019-го мусили кинути звичні справи і їхати до Києва. Де штурмували Держводагенство доти, доки водні чини не закрили проєкт (деталі в статті «Держава захистила Сулу… від держави» Михайла Хорєва). Невже Держводагенство прагне знову уздріти  штурм, тепер щодо Орелі?

Зміна екологічного «батька» ні до чого не призведе?

Цікавими роздумами з приводу несамовитої атаки на природу Приорілля поділився кандидат історичних наук Анатолій Білокінь:

- На Царичанський район немов орди кочові, вже не на конях, а на гарних авто налітають – ми вам громадські слухання, а ви віддайте нам річку! Вперше приїхали, ми дали їм гарбуза, вдруге – те саме, то тепер вони тишком-нишком втретє підкрадаються. Ну ніяк не можуть змиритися з тим, що їх від корита відірвали. Оце в Києві «слуги» екологічного «батька» в Міндовкіллі міняють, та від цього нічого не зміниться. Бо і Оріль нищать, і Чаплинку, і Калитву, і з-під Китайгорода пісок виривають… Потрібно змінити систему ставлення до природи, аби ніякий явний чи умовний зе не міг дати команди «фас!» на її знищення.

Два роки тому в Дніпропетровській облраді відбулося засідання екологічної комісії під головуванням Анатолія Івахна, за участі голови Царичанської райради Світлани Горбачової та громадськості. Комісія ухвалила: якщо бодай одна сільрада з двох районів проголосує проти проєкту, він буде закритий. Але ж таких рішень є вже два, а проєкт втілюють в життя!

Проти нього до Міндовкілля на «Звіт з оцінки впливу на довкілля» подано аж 105 зауважень громадськості. В т. ч. ґрунтовні - доктора наук Дмитра Стефанишина, аналітика МБО «Екологія – Право – Людина» Петра Тєстова (стаття «Гроші у воду» про недоцільність розчистки річок), наукового                                                        керівника проєкту НПП «Орільський» Вадима Манюка, Інституту проблем природокористування та екології. Якщо тепер не зупинити свавілля водників, то ні Національного парку «Орільський» не стане, ні Орелі. Адже зараз, крім цього проєкту, розривають Чаплинку нижче Петриківки плюс незаконно добувають пісок в Китайгороді на величезній площі в 54, 9 га.

З огляду на децентралізацію ще ніхто з ОТГ не висловив свого ставлення до чергової спроби знищення степової перлини України. А слід би розглянути і рішенням сесії заборонити втілення проєкту на території конкретної ОТГ. Після чого направити ухвалу депутатів до Дніпропетровських облради і ОДА, офісу водних ресурсів тощо. Варто прохати і про прискорення створення Дніпро ОДА багатостраждального НПП «Орільський» через хронічну «яловість» департаменту екології. Вивільнені ж кошти, передбачені на Оріль, можна направити на прибирання гребель з її русла та русел усіх її приток. Насамкінець коментар екологічного варварства Придніпров’я голови постійної комісії Дніпропетровської обласної ради з питань екології та енергозбереження Максима Курячого

- Важко навіть уявити, що вони творять, скільки сигналів тривоги з приводу плюндрування природи надходить щодня до нашої комісії! Це якесь дикунство відбувається в ці часи. А правоохоронні органи, коли пишуть листи на наші звернення, так слізно запевняють, що все під контролем, за всім є пильний нагляд, хоч на хліб ці відповіді намазуй:! Та насправді козу водять і б’ють байдики. Та ми це вже переживали, і цьому безладу прийде кінець. Обов’язково таки розвидниться, і правда та вимога громадськості зберегти живу природу для прийдешніх поколінь таки переможуть. Але для цього потрібна велика праця усіх нас, в державі Україна сущих.