«Вони нас так просто, без крові, не випустять»

Років за три після важкої перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах, під час зустрічі із шанованим земляком, поетом і завідувачем кафедри Дніпровського театрально-художнього коледжу Пилипом Переяславцем почув його застереження українцям. Стосувалося воно колишніх «мишебратів» по спочилій імперії, але тоді, на фоні перемоги європейського шляху розвитку держави, здалося неймовірним: «вони нас так просто, без крові, не випустять. Ось тоді згадаєте це передбачення». Дійсно, Пилип Захарович не помилився. А в 2013-му інший земляк, художник Іван Волнянський, застеріг: «не подобається мені оце число – 2014. Чотирнадцять і сорок один, вони міняються місцями і, відчуваю, притягнуть із собою війну».

Ще можна згадати і журналіста Віталія Портникова, який давно і постійно говорить про війну від московії. Так і сталося 2014-го, а з 24 лютого 2022-го в Україні розпочався новий відлік часу, за якого рф перестала бути притомною людською цивілізацією. Відтепер їй, як серійному маніяку-вбивці, не слід подавати руку. Бо порушені норми людської моралі і навіть закони війни - іде бомбардування російськими військами лікарень, житлових масивів, пологового будинку в Маріуполі. А напередодні війни, коли світ гучно погрожував «пекельними санкціями», росіяни не менш гучно обстріляли дитсадок в Станиці Луганській, на підконтрольній Україні території. Та ніяксінької реакції світу не було. Окрім сумнозвісної «глибокої стурбованості». І тоді путін пішов далі. Він боїться НАТО, а НАТО - його ядерної дубинки, тому наше небо досі не закрите для його «асів».

Брехня, підлість і неймовірне варварство росії шокували всіх. Її «цар» не шкодує нікого, а своїх використовує як гарматне м’ясо, на це вказують розпачливі дзвінки окупантів рідним з соцмереж. Спосіб ставлення імперії до сусідів – з позиції сили і ступеневої агресії до найслабшого, як зазначив ще Степан Бандера. Або ж ганебно плазувати на усіх чотирьох, як тепер перед Китаєм. Трохи з історії про сусідську «велич». Коли в 1659-му під Конотопом Іван Виговський з козаками і татарами винищив упень московське військо, то переляканий цар Алєксєй зібрався дременути з Москви, наказавши головнокомандувачу Г. Трубецькому підписати мир з Україною на будь-яких умовах (Павло Штепа «Українець і москвин», с. 364).

Досі війна в Україні не оголошена її ініціатором, як того вимагають принципи гуманітарного права Женевської конвенції. Немає і указу президента ерефії про початок бойових дій на чужій території, катма і згоди Ради федерації на це. До речі, потужно поширюваний «союзом непорушним» міф про віроломство Гітлера 22 червня 1941 року і справді є міфом – німецький посол фон Шуленбург о пів на четверту вручив у Москві відповідну декларацію наркому Молотову, як свідчить Вікіпедія, а в Берліні Ріббентроп у той самий час передав декларацію послу Деканозову. І тоді, і тепер саме москва виявилася віроломною.

Окупанти деморалізовані, генерали не хочуть воювати

За даними Збройних сил України, в результаті бойових дій більшість військових формувань російської федерації, що мали безпосередній вогневий контакт з підрозділами ЗСУ деморалізовані, морально-психологічний стан особового складу знижується, є випадки здачі в полон цілими групами. Звільнена з окупації депутатка Бучанської міської ради з Київщини Катерина Українцева повідомила в соцмережах:

- В нас просто фактично тиждень цієї окупації, ці морди, башкири, буряти, їх просто противно бачити. Ми уже з ними поспілкувалися, вони дуже налякані, деморалізовані.

Полонений російський льотчик підполковник Максим Криштоп щойно визнав свої дії на території України злочином проти людяності. Він закликав: «звертаюся до всіх військовослужбовців ЗС РФ. Негайно припиніть виконувати злочинні накази. Негайно припиняйте вести бойові дії. Негайно припиніть бомбити мирні міста… Вважаю, що цю війну ми вже програли».

На фото Криштопа й інших полонених варварів простежується спільна деталь: у всіх погляд загнаних звірів, видно, що жити в умовах насилля для них є звичкою. Це якась дивовижна недоцивілізація, витворена століттями московської брехні і пропаганди. І як же різняться від них світлі лики наших воїнів, що ведуть народну, священну війну проти загарбників!

Проваливши бліц-криг із підкорення України, орки підступно переключилися на терор проти мирного населення. Державний секретар США Ентоні Блінкен порівняв ситуацію в містах України після нападу росії, зокрема в Маріуполі, з блокадою фашистами Ленінграда: «кожен росіянин знає про блокаду Ленінграда під час Другої світової війни. На жаль, історія повторилася, але тепер російська влада жорстоко морить голодом українські міста».

Маріуполь страждає без води, світла, тепла і їжі, зазнає обстрілів, а світ досі не привів до тями очманілого від безкарності «лідера» новітньої орди. За даними Генштабу ЗСУ, за 16 днів бойових дій в Україні загинули вже більше 12 тисяч російських вояків, а ще три генерали і безліч офіцерів. Як щойно повідомив на брифінгу керівник ГУР України Кирило Буданов, російські генерали вже не підтримують війну в Україні, єдині, хто цього ще прагне – путін і шойгу. Як довго їхні військові погоджуватимуться пхатися в Україну на погибель, невідомо, деморалізація зростає.

Провокації – «фірмова» зброя кремля

А учора Повітряні сили України заявили, що російські літаки зайшли на територію України, розвернулись над нашими н. п. Городище та Тумень, після чого нанесли вогневе ураження по населеному пункту Копані (Білорусь). Мета очевидна – втягнути Збройні сили Республіки Білорусь у війну з Україною! Оце така кривава плата «бацьку» за тривалу дружбу з тираном. Планують залучити ще й підрозділи з Сирії. Що ж, хоч не з Еритреї. Москва говорить навіть про «хімічну загрозу» з українського боку, що слід розуміти як ймовірну загрозу саме від неї.

Така її, крайньої світової імперії, кривава, підступна вдача. Нинішня війна України з росією є війною за незалежність, вважає історик і народний депутат Володимир В’ятрович: «ми продовжуємо робити те, що не завершили наші попередники сотні років тому. Це відкладена війна, яка почалася не зразу після проголошення суверенітету 1991-го, коли ворог був слабким, а через кілька десятиліть, коли він, набравши сили, намагається нас повернути. Наша війна водночас є продовженням століть боротьби за свободу і є унікальною за своїм масовим характером. Не вперше в історії ми стаємо народом - військом, розгортаючи опір всюди і всіма силами. І військові, і кожен українець спиняє ворога своїми силами! Тому варто назвати це Народною війною за незалежність».

Триває сімнадцятий день Народної війни за незалежність.