«Завдяки таким Героям, як Василь Макух, Українська нація виборола державність»

         Сьогодні, 14 листопада,  день народження живого факела України - Василя Макуха. В часи тотальної русифікації поневоленої Української нації він зважився на відчайдушний вчинок, спалахнувши 5 листопада 1968 року пекучим вогнем протесту проти тоталітарної комуністичної системи. За кілька хвилин до свого крайнього бою колишній вояк УПА, політв'язень, людина з надзвичайно загостреним почуттям справедливості і любові до України, опустив у скриньку Головпошти в Києві листа до першого секретаря КПУ Петра Шелеста. У ньому на 8 сторінках Василь Макух висвітив ницість і облудність комуністичної ідеології, рішуче засудив політику повальної русифікації українців. Далі рядки з гучного листа протесту.

      «Будь ласка, скажіть, чому в Україні всі вищі учбові заклади, 95 процентів міських середніх шкіл і восьмирічок, дитячі заклади — все вчить і викладає російською мовою?! Що це - рівноправність, чи русифікація?? Чому на сцені, по телевізору замовчується велич української літератури, мистецтва, а українцям в Україні культивують тільки російське все? А чи не пора з українських шкільних підручників вимести це сміття русифікації? Всюди культ «великорусского преобладания»!
     Чому, як тільки хтось із передових людей скаже слово національної правди, не лизне лакейськи п'ятки кремлю, відразу він - націоналіст український? І як тільки не зневажають гідність української людини! Звичайно, ворог хоче очорнити наших славних предків і сьогоднішніх передових людей, вирвати з нашого народу прекрасний дух вольності і під страхом заслань, тюрем, заставити рабськи плазувати...
      Тож виходить, що боротися проти російського царя-ката за звільнення свого народу — це зрада. От де марксистська класова історіографія, де брехливі лозунги для приспання народів, «національні за формою, соціалістичні за змістом»! А може, Ви скажете, чому фальсифікують, а то й зовсім не друкують історію України?! Чому нас називають “молодшими братами” тоді, коли Київська Держава (а ми, українці, її спадкоємці) існувала на два століття раніше, чим московська?
      Невже Вам, шановний т. Шелест, цього не видно?! Ви самі пишете, що кожний п’ятий воїн Червоної Армії на фронті - це були українці, а славу пожинають росіяни. І так весь час вони обкрадають нас в науці, літературі, мистецтві. Навіть слово «товариш», і це у нас вкрали. Ми знаємо, що часто на Запорізькій Січі вживали слово «панове товариство».
      Такий великий народ, що не поступається територіально, економічно і за кількістю населення одній із передових країн світу Франції, позбавлений своєї державності. Він весь час терпить наруги. Невже ми, українці, менш здібні від французів чи якихось там негрів, котрим еволюційним шляхом дають незалежність? Ви можете на багато питань відповідати знову ж таки прекрасними фразами: рівноправність всіх націй, свобода слова, пролетарський інтернаціоналізм та інше. Зрозумійте одно, що не тільки народи СРСР бачать, що це брехня, а й більшість народів світу.
       Кожен справжній син свого народу повинен бути дійсним патріотом, а не перевертнем! Україна повинна бути незалежною. Українські передові люди ніколи не погодяться з несвободою, з кабалою москви. Якщо у Вас залишилася хоч крихітка українського духу, гідності та достоїнства від нашого народу, Ви повинні зробити все для покращання його долі.
       Я пишу Вам тому, щоби Ви знали думку, якою живе 50% українського народу, майже 90% еміграції, вся свідомо думаюча інтелігенція СРСР. Наші славні запорожці карали вже ляхів за їхні знущання — прийде час, сувора кара впаде і на москалів. Я поговорив би з Вами, не думайте, що боюся, ні (до Вас попасти на прийом, як до Папи Римського). Протестуючи проти кривд, заподіяних російськими окупантами, — пийте ще й мою кров: я спалю себе в жертву не Вам, а нашому народові, щоб молоде покоління сміло, відважно продовжувало святу справу боротьби.

       Василь Макух з Дніпропетровська».

      Його іменем об’єднана Україна

  Так закінчується лист, що В. Макух написав до П. Шелеста і кинув у скриньку у день свого крайнього бою з комуністичним режимом. Лист, імовірно, таки вплинув на подальшу поведінку українського комуністичного лідера. Бо вже в 1972 році Петро Шелест був запідозрений вищим керівництвом СРСР у «недостатній лояльності», та скинений з відповідального поста. Його книга «Україно наша Радянська» (1970) була розкритикована за «недостатній інтернаціоналізм», вилучена з продажу та з бібліотек.

      А мотиви поступку Героя, нашого дніпровського земляка, стають зрозумілими після вивчення його біографії. Василь Макух в 17 років склав присягу вояка УПА і все життя дотримувався її: «Я, воїн Української Повстанчої Армії, узявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським, перед Святою Землею Українською, перед пролитою кров'ю усіх найкращих Синів України та перед Найвищим Політичним Проводом Народу Українського:

1. Боротися за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу.

2. В цій боротьбі не пожалію ні крови, ні життя і буду битися до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України...»

       Життя Василя Макуха, уродженця Львівщини, – це осмислена і цілеспрямована дорога, якою він йшов невідступно, незважаючи на каторгу, допити, знущання і переслідування. Він хотів лиш одного – вільного життя українців у вільній країні.

В 17 років Василь Макух вступив до лав УПА, пораненого в бою з радянськими прикордонниками в 1946 році його піймали, суд з вироком не забарився: 10 років каторги в сибірських концтаборах.

На волю вийшов у 1956 році, але волі не було: постійно перебував під наглядом радянських спецслужб.

Про стеження за собою Василь Макух знав, однак безстрашно відкидав можливості зійти з дороги, не боявся у листуванні з родиною і однодумцями завжди писати своє гасло «Слава Україні!» Дружині Лідії родом із Дніпра, з якою познайомився на засланні, Василь Макух якось зізнався: «Нині чи пізніше, віддам своє життя за волю України».

   Потужний імпульс до боротьби внесли події серпня 1968 року, коли військо так званого «мирного» варшавського пакту стрімко окупувало Чехословаччину. Свій вибір Василь Макух зробив без вагань: у жовтні листами розлучився з рідними і друзями, зібрав торбину, в якій, крім яблук, була ще наповнена бензином пляшка, і поїздом зі Львова 5 листопада приїхав до Києва.

Василь Макух прагнув привернути увагу сучасників до підневільної русифікованої України, до окупованої радянським режимом Чехословаччини. На Хрещатику він облив себе бензином і підпалив. Охоплений вогнем, мов живий смолоскип, Василь Макух біг центром Києва, безстрашно вигукуючи гасла: «Хай живе вільна Україна!», «Геть окупантів!»

          У Дніпрі вшанували подвиг Героя

      У Січеславській "Просвіті" Січеславське товариство політичних в'язнів і репресованих провело 5 листопада День пам'яті Василя Макуха (на фото). Це, за словами письменника Бориса Ковтонюка - людина-легенда: щоб прикувати увагу світової громадськості до жорстокого поневолення України у дні вторгнення радянських військ на територію Чехословаччини, він здійснив відчайдушний жертовний крок. Про нього зняті фільми, написані твори. А голова товариства Іван Дремлюга зауважив, що завдяки таким героям, як Василь Макух, Українська нація виборола свою державність і зберегла власну ідентичність. Його іменем об'єднана Україна: народжений на Прикарпатті, похований у Дніпрі.

      Відомий історик, екс-голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В’ятрович наголосив: «Героїчний вчинок Василя Макуха повторили борці проти радянського тоталітаризму з Литви, Польщі, Чехії і Удмуртії. Через 10 років після Макуха самоспалення вчинив Олекса Гірник на Чернечій горі у Каневі, протестуючи проти русифікації України радянським режимом».

    У Києві про героїчний акт Василя Макуха нагадує пам’ятна таблиця, встановлена на Хрещатику. Сьогоднішні героїчні сини і доньки України, як і Василь Макух, теж ідуть на відкриту війну з остогидлим рашистським окупантом. Ідуть із козацьким гаслом «За Україну не треба вмирати. За Україну треба жити і знищувати її ворогів!»