Війна і люди: ЧИ ЧУЄ ВЛАДА АГРАРІЇВ?

За матеріалами інтернет-видань 20.06.2024 450

 

Леонід Логвиненко  Харківська область Фото автора.

Ферма біля села Шестакове після бомбардування керованими бомбами.

У Харкові стало відносно спокійніше після дозволу, наданого Україні іноземними партнерами, завдавати ударів західною зброєю по території рф. Це допомогло суттєво зменшити кількість обстрілів міста агресором, зокрема зенітними ракетами С-300, С-400, переробленими росіянами для того, аби бити по наземних цілях. Однак ворог продовжує гатити керованими авіабомбами, які долітають до околиць обласного центру та руйнують прикордонні села.

НЕЩОДАВНО рашисти бомбили село Юрченкове, обстріляли психоневрологічний пансіонат у Пісках-Радьківських Ізюмського району, селище Білий Колодязь неподалік Вовчанська. Скрізь руйнування, згарища, страждають люди, гинуть тварини.

Того дня кілька авіабомб впали і на тваринницьку ферму, розташовану на околиці села Шестакове у Чугуївському районі. Власник підприємства розповів, що уламками поранило двох працівників, убило корів. Голова Харківської ОВА Олег Синєгубов уточнив, що внаслідок ворожого обстрілу КАБами території ферми пошкоджено три ангари, поранено 38-річного та 29-річного чоловіків, загинули 32 тварини.

Страшно було дивитися не тільки на шматки коров’ячих тіл, котрі розкидало увсебіч вибухом, а й на живих тварин, які благально дивилися на людей з-під бетонних уламків зруйнованого корівника, чекаючи порятунку. Пропагандисти кремля кажуть, що знищили військові склади. Це цинізм найвищого ґатунку, бо ніяких складів тут не було, а лише велика рогата худоба та силосні ями.

Це вже не перший рашистський авіаудар по цій фермі. В березні 2022 року було зруйноване практично все. Тоді загинуло дві тисячі корів: якихось із них убило відразу, решта розбрелась околицями сіл і полями, де згодом попідривалася на мінах... За неповними підрахунками, господарству завдано збитків на понад мільярд гривень. Не встигли ще відбудуватися, підняти цілину зарослих бур’янами полів, аби було де вирощувати корми, налагодити ремонт вцілілої техніки, а тут новий удар з вовчанського напрямку. Збитки, завдані ворогом цього разу, ще треба підрахувати.

Відомий аграрій і заступник голови асоціації товаровиробників Харківської області Анатолій Гацько каже, що його ферму на початку вторгнення врятувало те, що в лютому, коли ворог намагався окупувати Слобожанщину, російська військова колона повернула в інший від його господарств бік... А ті, хто опинився під російським чоботом, потерпають від приниження, страху та переслідувань. У селі Вільшани, що неподалік Дворічної, за словами Анатолія Федоровича, працював модернізований за новітніми аграрними технологіями тваринницький комплекс. Увесь процес доїння виконували роботи: мили корів перед доїнням, сканували вим’я, аби точно, без дискомфорту для тварин, підключити доїльні апарати. Комп’ютери стежили за годівлею, надоями, жирністю молока. Окупанти розтрощили все, а на елітну худобу, що розбрелася полями, задля забави влаштовували полювання. Потім робили знімки із вбитими тваринами, хвалились «мисливськими трофеями». Зруйнували велику ферму в Гусарівці, у погребі спалили живцем кількох її працівників. Агресором завдано збитків корівникам у Бугаївці, а людей там тримали тиждень на фермі, як у концтаборі... Таке дикунство поза межами здорового глузду.

Ферми, що дивом збереглися, після деокупації відбудовують власними зусиллями. А ціни на будівельні матеріали захмарні! А ще ж треба купити ветеринарні препарати, репродуктивні матеріали, врешті-решт худобу навзамін знищеної окупантами. Директор СТОВ «Гусарівське» Юрій Вовченко розповідає, що доводиться купувати корів у населення, інакше їх просто ніде взяти. Хоч вони й не породисті, але за належної годівлі від них можна отримувати пристойні надої. Щоправда, трохи допомагають закордонні фонди, однак це крапля в морі.

Втім, дуже важко господарювати на тваринницьких комплексах, коли з’являються проблеми з енергозабезпеченням. Корів без електрики не подоїш, молоко, аби воно було високоякісним, не охолодиш до належної температури... Світло вимикають по кілька разів на день, тож фермери користуються генераторами, придбаними також власним коштом. А дизельне пальне нині по 60 гривень — спробуй конкурувати за ціною на свою продукцію з тими, хто господарює у відносно безпечних регіонах Харківської області. Переробні підприємства страхують свої логістичні ризики, пов’язані з близькістю до території рф, за рахунок аграріїв. Останнім ще доводиться вкладатися й у розмінування полів. Якась підтримка таким господарствам має ж бути? Тим паче, що вони дають селянам роботу, люди працюють, а не чекають на «гуманітарку».

Ці проблеми харківські фермери оприлюднювали нещодавно у присутності Президента Володимира Зеленського, коли він приїздив у регіон. Зокрема, Анатолій Гацько говорив про потребу справедливої диференціації у ставленні держави до тих, хто господарює на територіях, що не зазнали окупації, і на деокупованих, прикордонних. Але чи чує влада аграріїв, які годують і фронт, і тил?

                                         Газета захисту інтересів і прав селян України "СІЛЬСЬКІ ВІСТІ" 

 

   

Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку
>>> Читайте нас в Telegram
>>> Підбірка новин сайту в GoogleNews
>>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ