Магдалинівське судове свавілля

  Більше ста років тому президент США Вільям Говард Тафт відніс правосуддя до основних чеснот держави. І зізнався: «я люблю суддів і люблю суди. Вони для мене ідеали, які на землі уособлюють те, що ми потім побачимо в раю, у справедливого Бога». Ці роздуми є реальністю на американському континенті, де довіра до судів традиційно висока. Вочевидь, в українській дійсності ще не все правосуддя відповідає визначенню колишнього лідера американської нації. Наступна оповідь зі щедрого на родючі землі Магдалинівського краю підтверджує це.

          За два роки справи про рейдерство по суті не розглядали

Деталі власного рейдерського «віджиму» вже відданої в оренду своєї ж ріллі директором ТОВ АФ «Зоряна» Артуром Погосяном «Фермер Придніпров’я» висвітлював три роки тому. Цивільна справа вже тоді була в Магдалинівському районному суді, у судді Тетяни Ковальчук. Троє постраждалих фермерів із Оленівки  ще весною 2019-го прохали повернути їм законно орендовану землю. Але за два роки до розгляду справи по суті суд так і не дійшов.

   А передісторія надзвичайних подій почалася після розпуску колгоспів, коли глава великої родини  Михайло Ручик ііз сином Кирилом Ручиком та зятем Сергієм Лебедем вирішили господарювати на отриманих в рідній Оленівці земельних паях самостійно. Поступово стяглися на необхідну техніку, діло пішло на лад. Недарма мовиться – добре там живеться, де гуртом сіється й ореться… Власне, творці земельної реформи й сподівалися, що отриману землю вчорашні колгоспники оброблятимуть самі, використовуючи ще й майнові паї. Бо саме сім’ї відновлюють на практиці ліквідоване більшовиками в 30-х роках правічне родинне господарювання на землі. А воно, як повітря, завжди потрібне Україні для безпечного майбутнього.

   У грудні 2019-го Михайло Ручик із сином Кирилом та зятем Сергієм Лебедем завершили створення фермерського господарства, яке назвали за початковими літерами їхніх імен «СКМ». Та це не прискорило повернення «віджатої» ріллі. Розповідає Сергій Лебідь:

- Поруч із отриманими нашими родинами земельними паями знаходяться землі ТОВ АФ «Зоряна».  Після батька, колишнього голови колгоспу, її керівником став син Артур Погосян, стосунки з ним були хороші, сусідські. Кілька років тому його господарство стало занепадати, він заходився збувати орні землі. Погосян запропонував тестеві узяти в оренду його приватні 32 гектари на 49 років, але із виплатою орендної плати наперед. На інший варіант він не погоджувався. Як не важко було, та згодилися. На тестя Михайла Ручика, його сина Кирила і на мене наприкінці 2013 року оформили договори оренди землі, приблизно по 10 га на кожного, на 49 років. Право оренди земельної ділянки внесене до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію від 29 січня 2015 р. П’ять років ми працювали на тій землі, на шостий отримали «сюрприз» - із грудня 2018-го, за даними Публічної кадастрової карти, орендовані нами земельні ділянки в оренді… інших людей! Ніхто з нас і гадки не мав, що отаке може статися у реальному житті.                                                                         

    З’ясувалося, що Погосян підробив наші підписи у трьох «Договорах про розірвання договорів оренди» 15 жовтня 2018 року, а в Чумаківській сільській раді сусіднього Дніпровського району, у державного реєстратора Тетяни Грендач, 25 жовтня 2018 року зареєстрував їх. І одразу оформив усі 32 га за договором міни на Наталію Дудку з Полтави, а вона негайно здала її за договором емфітевзису на 49 років з правом пролонгації своїй невістці Яні Дудці, у якої з чоловіком Сергієм Дудкою своє ФГ «Дніпровські чорноземи» у Поливанівці. Вони всі, як показує розгляд справи в суді, є учасниками «схеми» «віджиму» ріллі. Погосян мешкав у Дніпрі, телефонного зв’язку з ним не стало. Чотири роки тому ми подали заяви до Магдалинівського суду про визнання  договорів про розірвання оренди, затверджених держреєстратором у Чумаках, недійсними. Та за два роки до розгляду по суті так і не дійшли. А землю тепер обробляє ФГ «Дніпровські чорноземи». 

      Безпідставне, багаторазове відкладення розгляду справи

   Дванадцятого квітня 2019 р. три позовні заяви з ідентичним предметом спору до Артура Погосяна та ФГ «Дніпровські чорноземи» – про визнання договорів припинення оренди землі недійсними та витребування майна із чужого незаконного володіння – Сергій Лебідь та батько і син Ручики подали до Магдалинівського районного суду. Далі коментар судових перипетій адвоката Асоціації фермерів та приватних землевласників Дніпропетровської області Євгенія Падашулі:

   - Головний обов'язок судді - здійснення правосуддя у точній відповідності із законом.

Розгляд вказаних цивільних справ суддею і водночас головою Магдалинівського суду Тетяною Ковальчук відкладався постійно, із різних причин, в т. ч. через неявку відповідача, зміни адвокатів, тощо…

Саме на суд покладено обов’язок створити такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов’язків, передбачених процесуальним законом.

Систематичне невиконання цього обов’язку зумовило «необхідність» задоволення багатьох клопотань представника відповідача про відкладення розгляду справи. При цьому воно здійснювалось із невиправдано великими інтервалами, що в свою чергу призвело до безпідставного затягування розгляду справи.

   Такі факти беззаперечно свідчать про неефективне та несумлінне використання суддею Тетяною Ковальчук своїх процесуальних повноважень і дають достатні підстави вважати, що саме неналежна підготовка цивільної справи до розгляду та невжиття суддею дієвих заходів для недопущення та припинення недобросовісної поведінки учасників процесу призвели до безпідставних відкладень справи, а отже, і затягування її розгляду.

                 Нетвереза подорож судді тощо

    Під час описаного зволікання з розглядом позовних заяв оленівських фермерів очільниця Магдалинівського суду проявила дивну «активність» далеко за межами службового кабінету. А саме  8 травня 2020 року, у День пам’яті та примирення, відмовила поліцейським, які зупинили кероване нею авто у Підгородному, у проходженні тесту на алкоголь.

    Про це повідомив у Facebook голова правління ГО «Платформа Громадський контроль» Денис Селін, опублікувавши новину:

             «П’яний керівник суду за кермом?

    Восьмого травня поліцейські зупинили Гаркушу (Ковальчук) Тетяну Анатоліївну в Підгородному. Попросили пройти тест на алкоголь, але суддя відмовилася. Зараз вона глава Магдалинівського районного суду. Була за кермом автомобіля батька, але права поліцейським дала на своє дівоче прізвище. Здивували 2 речі:

1) порушення було скоєне о 15:00;

2) за 10 днів протокол так і не дійшов до суду, і Ковальчук так і не постала перед законом.

    Сподіваюся, громадський резонанс трохи нагадає поліцейським, що і нетверезих суддів треба притягати до відповідальності, а не пробувати зам’яти справу», – написав Денис Селін.

   За даними порталу «Судова влада України», зазначений протокол так і не надійшов до суду…

    Та це, як кажуть, ще «квіточки» до «портрету» служительки сліпої Феміди. Тоді ж Вища рада правосуддя розглядала скаргу на те, що суддя Тетяна Ковальчук винесла рішення у справах №№ 179/719/17 та 179/721/17, де відповідачами є… померлі особи!

     Вища рада правосуддя в «Ухвалі», Київ, 14 лютого 2020 р., констатувала:

   - Під час попередньої перевірки встановлені обставини, які можуть свідчити про наявність у діях судді Магдалинівського районного суду Д. о. Ковальчук Т. А. дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків).

  Керуючись статтями 43–46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалила:

 відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області Ковальчук Тетяни Анатоліївни.

      «Ти наче й правий, але орендованою землею не користуєшся»

    Як пояснює адвокат Є. Падашуля, це не єдина дисциплінарна скарга на голову Магдалинівського суду. І підстави для ще однієї більш ніж вагомі:

   - Врешті-решт Тетяна Ковальчук таки винесла рішення на нашу користь - визнала розірвання договорів оренди землі між трьома фермерами з Оленівки і А. Погосяном недійсними, зі скасуванням реєстраційних дій. Проте вбачається затягування розгляду цих аналогічних справ. Між винесенням рішення за договором Михайла Ручика, наприклад, і Сергія Лебедя минуло… більше року! Відтак на суддю Т. Ковальчук готую дисциплінарну скаргу до Вищої ради правосуддя. Безпідставне затягування розгляду справ є вкрай актуальною проблемою сьогоднішньої судової системи, але Магдалинівський районний суд на чолі з Тетяною Ковальчук перейшов усі межі розумного.

    Та із запізнілими висновками Магдалинівського суду ФГ «Дніпровські чорноземи» з Поливанівки не погодилися. Коментар керівника господарства Сергія Дудки:

   - Під час укладення договору міни землі з моєю мамою, пенсіонеркою Наталією Дудкою, А. Погосян нічого нам не повідомив, що є договір оренди на ці ділянки. Тому до нього у нас виникають закономірні питання. Ми тепер з ним не в дуже добрих стосунках. Однак вважаю, що договори міни і емфітевзису землі укладені законно, вони посвідчені державою. Ми два договори укладали, аби не було питань в Податкової інспекції. Нотаріус усе перевірив, ніяких претензій не було. Наталя Дудка є законним власником землі, договір користування не може його переважити. А з рішенням Магдалинівського суду ми не згодні, бо тричі під час процесу був змінений предмет позову. Якщо і апеляція не скасує це рішення, підемо в касацію. Землю хочуть забрати в її законного власника. За великим рахунком, я взагалі не повинен бути учасником цього судового процесу.

   Дещо під іншим кутом зору бачить непросту ситуацію голова ФГ «СКМ» Сергій Лебідь:

   - Перше рішення, за позовом Михайла Ручика, ухвалене Магдалинівським судом вже більше року тому, останнє – 13 березня. Апеляційний суд Дніпропетровської області мусить виправляти несумлінний розгляд суддею Т. Ковальчук справи М. Ручика. Адвокати родини Дудок доказують у суді, що вони про оренду землі нічого не знали. Тоді нащо землю спочатку за договором міни з А. Погосяном оформили спочатку на Наталію Дудку, а від неї – за договором емфітевзису на невістку, Яну Дудку? Це ж і немалі затрати, і час. Плюс до всього вони ще й землю побили на ділянки по 5 гектарів, присвоїли їм інші кадастрові номери. Сергій Дудка раніше працював держреєстратором, тому підозрюємо, що він і організував цю «схему», а суддя Т. Ковальчук допомогла їм затягуванням процесу. Дуже хочемо, аби апеляція швидше розглянула справи, аби бодай на 5-й сезон ми почали працювати на землі, за яку заплатили орендну плату. Наче ти й правий, але вже 5-й рік вимушеного простою зазнаємо немалих збитків.

   За інформацією обох сторін конфлікту, з початком великої війни А. Погосян, до якого в них обох є питання, як багатодітний батько виїхав за межі України. Чи дійсно він самотужки зміг обманути спочатку оленівських фермерів, потім державу, а згодом і поливанівських аграріїв? І чи дійсно С. Дудка, працюючи в Поливанівці, всього за 15 км від Оленівки, нічого не знав про існуючу оренду землі трьома фермерами, тричі визнану Магдалинівським судом законною? На ці й інші питання 6 травня дасть свою відповідь Апеляційний суд Дніпропетровської області, коли розгляне апеляційну скаргу у справі С. Лебедя. Далі буде.