АПОСТОЛІВСЬКА ПУХЛИНА ЯК КРАПЛИНА ВОДИ, КРІЗЬ ЯКУ УСЕ ВИДНО

Отож з тривалого літопису сучасної України, і довоєнного ще, і тепер воєнного, бо робимо спробу зрозуміти, що у нас наразі відбувається на низах. На місцях-периферіях, якими колись вважалися райони та цілі області або окремі їхні краї, а зараз місцеве самоврядування зосередили перш за все в об'єднаних територіальних громадах. Котрі кроїли й зшивали, створюючи ніби з благородною метою і навіть гарантією, що тільки вони й забезпечать нарешті верховенство в державі інтересів народу та максимального й повсюдного правопорядку. А що вийшло чи як мінімум виходить і відбувається від початку й до цих пір насправді?

ВВАЖАЄТЬСЯ, наче грім грякнув минулого року у вересні. Це тоді, коли Департамент стратегічних розслідувань Дніпропетровщини повідомив, що за розкрадання бюджетних коштів, причому в особливо великих розмірах, а також створення організованого злочинного угрупування (ОЗУ) затримано главу Апостолівської ОТГ Андрія Осу. (на фото). Разом із ним взяли чотирьох поплічників – заступника міського голови та трьох керівників фірм-підрядників. Слідом прокуратура області оприлюднила щось на зразок доповнення, що до складу ОЗУ входило 15 осіб, котрі свою злочинну діяльність здійснювали «не тільки в Апостолівській, але і в Зеленодольській, Нивотрудівській, Новолатівській, Гречаноподівській, Софіївській та Карпівській громадах Криворізького району і у місті Кривому Розі».

Отож діяли з розмахом і навіть сміливо, якщо хочете, то масово і дружно «своїм шляхом проведення тендерів через систему «PROZORRO» на ремонти об”єктів інфраструктури, в актах виконаних робіт завищуючи потім обсяги та ціни витрачених будівельних матеріалів». Таким чином «відмивали» не якісь жалюгідні тисячі, а мільйони! І ось 26 травня цього року Дзержинський районний суд все того ж Кривого Рогу виніс Ухвалу (за провадженням №42021040000000569), з якої узнаємо, що у кримінальних правопорушеннях обвинувачуються загалом 16 чоловік. Схоже, додалася ще Наталя Оса – дружина апостолівського мера. Якому і інкримінують створення організованого злочинного угрупування.

Адже з судових висновків однозначно випливає, що навіч згуртувалися як керівники, так і «рядові» учасники стійкої ієрархічної спільноти задля того, щоб мати безперешкодний доступ до скарбничок територіальних громад і як наслідок – жити на широку ногу. Причому як на переконання суду – діючи за попередніми змовами і домовленостями із чітким розподілом обов'язків та функцій кожного учасника зокрема. А що це значить? Уже, як на нашу думку, не інакше, як відпрацьовану методику та практику з казнокрадства і корупції, а в першу чергу з постійно діючої, безперервної чи потокової, як на конвеєрі, «легалізації» накраденого – себто для отримання  неправомірної вигоди, як зараз прийнято називати те, що грабують і не червоніють та не ніяковіють навіть.

Натомість на повну котушку запускаються усі можливості зловживати службовими становищами: підставні чи липові фірми і ФОПи, підроблені або й сфабриковані документи, підозрілі й сумнівні тендери і т. д., і т. п. Зате яка ж, даруйте, за тавтологію, солодка та бажана і вигідна ця кримінальна вигода!

Уже не менше, ніж десять років відоме у Дніпропетровщині Агентство «Антикорупційна правозахисна рада», що якраз чи не найбільш наполегливо і займається тут викоріненням корупційних діянь місцевих держслужбовців та всіляких чиновників-посадовців, численних можновладців та начальників найнесподіваніших комунальних підприємств і служб при них, а перш за все бореться з розкраданнями і так званим «відмиванням» бюджетних грошей. На прикладі «виняткового» апостолівського випадку Агентство і спробувало дослідити-вивчити та простежити ніби «феномен» виникнення, становлення і розростання безбожного та злочинного злодійства в окремо взятій нинішній тергромаді.

А «феномен» тому, що сприймаючи «неначе зненацька виявлене ОЗУ Оси» - організоване злочинне угрупування голови-мера Апостолівської ОТГ Андрія Оси – у настільки великих масштабах несподіваним і поодиноким наразі. Щось на зразок того, як в комуністичні часи у нас викривали «окремі» недоліки та зловживання. Тобто як такі, котрі вважалися не типовими, навіть рідкісними, ну не характерними для тодішньої радянської дійсності. Одначе дуже швидко «Антикорупційна правозахисна рада» збагнула, що ніяке це не рідкісне явище ОЗУ в надрах сучасної громади, а хіба що майже неприхована «показова» практика!

Не забарившись, ще на початковому етапі в громаді зареєструвалося, скажімо, ПП «Осса» - отож приватне підприємство з такою назвою. І помилки тут немає - через дві літери «с». Напевно, щоб не плутали чи не пов'язували це ПП з головою ОТГ Андрієм Осою. «Осса»-ПП обрало за сферу діяльності своєї питання чи проблеми архітектури – очевидно, надто актуальні для ОТГ. Тим паче, що коли ще до Дзержинського суду у Кривому Розі Індустріальний у Дніпрі ухвалював запобіжні заходи тримання під вартою окремих учасників апостолівського ОЗУ, виявилося, що ПП «Осса» очолювала «ОСОБА_4, яка народилася у Киргизстані, є громадянкою України, українка, має вищу освіту і обіймає посаду першого заступника голови міста Апостолове».  А завеликого ж секрету немає, що ще на середину березня цього року заступницею Андрія Оси працювала Анастасія Василенко.

Все б нічого, та «ОСОБА_4, перебуваючи на території м. Апостолове, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, як організатор у складі злочинної організації, використовуючи інші підконтрольні їй ОСОБИ і приватні підприємства «Осса», «Будтайм», «Вєспа», «Стенбуд» і «Фабер-Груп», а також фізичних осіб-підприємців, здійснювала керівництво внесенням завідомо неправдивих відомостей до ряду офіційних документів, а саме до локальних кошторисів з підсумковими відомостями ресурсів, а також актів виконаних робіт за договорами підряду щодо вартості матеріальних ресурсів, використаних під час виконання робіт, здійснювала в кінцевому рахунку керівництво заволодіннями організованим злочинним угрупуванням коштів крім Апостолівської, ще п’яти інших ОТГ - об”єднаних територіальних громад».

Хоч усі підспудні нитки-мотузки ссукувалися, в’язалися та вилися, ясна річ, до голови громади пана Андрія Оси. Оскільки «ОСОБА_7, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи також суспільно небезпечні наслідки та бажаючи однак їхнє настання, здійснювала керівництво злочинною організацією зі сталим складом, до якої увійшли…» - і далі перелік усіх інших ОСІБ від першої до шістнадцятої. А це і голова Нивотрудівської ОТГ Ірина Пелецька, і Зеленодольський міський голова Дмитро Невеселий, і Ірина Невесела, яка працювала начальником відділу будівництва у тій же Зеленодольській міській раді, і депутат Апостолівської від «ОПЗЖ» Артем Ігнатенко – кінчаючи аж директорами кишенькових, себто комунальних ПП Юлією Андрющенко, Валерієм Алексєєвим та Дариною Паламар.

Добре, що у даному випадку бездоганно спрацював принцип «скільки вірьовочці не витися, кінця їй не уникнути». Для чого й доклала своїх чималих зусиль Антикорупційна правозахисна рада, котру у Дніпрі очолює Олександр Снісар. Який заявляє, що тепер на аналогічний результат його рада чекає від слідчих правоохоронних органів і насамкінець судової влади.

В ЧОМУ НАМ залишається тільки підтримати бійців-антикорупціонерів та правозахисників. Оскільки маємо усі підстави уточнити, що насправді не у вересні минулого року дістала розголос уся ця історія. Тим паче і розпочалася вона значно раніше. З першого дня існування Апостолівської громади, якщо хочете знати. А вона появилася в числі тих перших, котрі створили в Україні в порядку експерименту - у 2015 році. А уже 5 квітня 2016-го газета захисту інтересів і прав селян України «Сільські вісті» видрукувала статтю «Земельний дерибан в Апостоловому». Бо з чого «набивала руку» та «нарощувала свої апетити» громада-першопроходець? Оскільки тоді існуючий Апостолівський район поділили на три дійсно перших в державі ОТГ, Апостолівська першим же своїм ділом заходилася  створювати ПКП – Приватне комунальне підприємство спільної власності. Для того ніби, щоб не розсипалося усе рухоме і нерухоме майно, нагромаджене раніше мешканцями регіону. Щоб не розтягли на шматки «по своїх коморах та і власних кишенях народне добро».

Але незабаром з’ясувалося, що ПКП для початку-розгону у спільну власність по суті заграбастало тутешні сінокоси та пасовища. Це стало ясно, коли 530 га «неугідь» спершу відібрали у селян, котрі тут ще з 2010 року об’єдналися в молочарський сільськогосподарський кооператив і користувалися призначеними для випасу худоби та сінокосіння землями. Слідом також ще 673 гектари пасовищ і сіножатей в громаді майже «революційною необхідністю»… конфіскували в рахунок «спільної власності». Все б нічого, але одразу і вияснилося, що селяни-власники корів орендувати відтоді мусять «балки, клинки та суглинки і навіть чагарники». А значить, що і «вносити орендну плату».

Здавалося б, у цьому була нова неминуча реальність. То не позбавлене резону рішення? В тому розумінні, що поповнювало б казну громади для її повсякденних і повсюдних, «куди не кинься», потреб. Та миттю люди у селах дізнаються доволі дивну і несподівану новину: «спеціалізоване» комунальне підприємство спільної власності засноване не ОТГ, а якимось невідомим і не місцевого походження Управлінням соціального захисту ветеранів і інвалідів міліції. Так-так, міліції, бо поліції тоді ще не було. І мало того, що Управління з пропискою у сусідньому Кривому Розі – орендну плату за пасовища і сінокоси відставні стражі правопорядку збирали ж для... себе, а не для громади!

Скажете, діла давні, навіщо тепер навздогін кулаками махати? Для того, аби зрозуміти, що ось і «вчилися» ватажки Апостолівської ОТГ розкрадати як майно «спільної селянської власності», так згодом і бюджетні гроші громади. Це з одного боку. А з іншого якраз на таких «винахідливих» знахідках та «блискучих» ідеях  і зароджувалася корупційна підтримка правоохоронними органами шахраїв при владі «самостійних» чи «незалежних», а радше не доступних верховенству прав і інтересів селян ОТГ.

І відповідний процес, коротше, пішов. Який в Апостоловому у 2019 році вилився у на всю область скандал: тутешнє фермерське господарство «Дарина» Олександра Ляховенка лідери-ватажки громади разом з поліцією і прокуратурою знищили – точніше розікрали - з «вершками і корінцями». Хоч Ляховенку земля у постійне користування дісталася у спадщину, «аксакали» пана Оси з участю місцевих прокурорів і начальника поліції оголосили її наче незаконно й самовільно захопленою. Чоловіку й отямитися не дали, як ним вирощене зібрали, в якості речових доказів арештували, а коли доводити нічого не знадобилося, позаяк фермер користувався землею цілком законно, Правобережна біржа продала усе до останньої зернини. Зараз «парадокс» полягає в тому, що до цих пір – чуєте, по сьогодні! – ніби не вдається з’ясувати, хто ж та за чиєю командою продав збіжжя фермера? Винних, тобто злодійкуватих, не знайшли досі! А чотири роки тому «конфіскованого» набиралося не мало і не багато – більше, ніж на 2 мільйони гривень.

Скажете, випадково в наступній своїй публікації «Самоврядування по-апостолівськи» 9 квітня 2021 р. все та ж газета «Сільські вісті» писала, що «це той випадок, коли громада не великий чоловік, а злодій проти чоловіка – селянина з його присадибним господарством чи й приватного товаровиробника»?! І далі: «Беззаконня, свавілля та безкарність тривають і навіть набирають тут обертів. Що мов на долоні  видно уже на «пригоді», яка спіткала дрібного фермера Анатолія Мельника».

Що ж знову тоді трапилося в Апостолівській ОТГ? Анатолію Мельнику та його дружині Раїсі від батьків дісталося по паю – разом майже 8 гектарів. На них вони зайнялися вирощуванням овочів. Діло забарне і нелегке, але у їхній зоні перспективне. Тим паче, що завзяття Мельникам не бракувало. Аж поки у лютому 2020 р. їх раптом не приголомшили убивчою, як висловилися обоє потім, новиною: поблизу селища Жовтого «погоджено передачу гірничого відводу місцевого родовища гранітних покладів заводу з сусіднього Кривого Рогу «Хайдельберг Цемент Україна». Прихопивши в його межі й земельні паї Мельників. Не питаючи їх і не попереджаючи! А про те, що мали ж викупити ділянки, оскільки вони належали людям на правах приватної власності, мови навіть не було. Навпаки, сказали, що «не вашого розуму це діло». А чийого? Хто погодив передачу? Область? У столичних коридорах влади?

Виявилося, міськрада громади на чолі з паном Анатолієм Осою. І це тоді, коли міськрада, також громада загалом згідно звітчизняним законодавством розпоряджаються землею лише зверху, на поверхні. Надрами розпоряджатися їм зась. Перша інстанція, яка погоджує гірничі відводи під розробку покладів, обласна рада – і потім вище. Але для керманичів Апостолівської громади цей закон вийшов не писаний – чи як?

Хоч це і не вся «самодіяльність». Тільки-но Мельники зачали боротьбу за свою землю, виявилося дві «дивні» речі. Протокол засідання земельної комісії за №40 від 21 лютого 2019 р., котра взяла на себе сміливість надра передавати в розробку, сфальсифікований, написаний від «ліхтаря». А ПрАТ «Хайдельберг Цемент Україна» на момент  занадто хвацької оборудки ще не існувало в природі. Тож його ще не було зареєстровано в Україні. Хто відразу заходився одначе тоді здійснювати розкривні роботи, знімати родючий шар чорнозему там, де отримав право рити кар’єр, було не відомо.

Ніхто не знав і до пуття ніхто нічого не відав ні в Апостоловому, де робили вигляд, наче це мало не секрет державної ваги, ні у Дніпрі, тим паче в Києві. Зате станом на зараз це елементарний Криворізький цементний завод. Але о-го-го який! Увійшов у ТОП-20 в Україні з найбільшими річними виручками. Ось тільки несподівано тепер з «російським слідом» - належав громадянину ворожої російської федерації Івану Шестаку…

Ось тут тепер «найдраматичніше»: ми не замовляли і не домовлялися, та коли готували цю публікацію до друку, з власної ініціативи, мов відчувши потребу, зателефонував Анатолій Мельник. Четвертий рік пішов, як він і його дружина Раїса Павлівна намагаються повернути украдені у них батьківські земельні паї, одначе марно. Як гадаєте, чому? Будете сміятися, але «члени земельної комісії могли дати покази, що протокол №40 липовий, але не дали». Це раз. Друге: за твердженням слідчої поліції Катерини Фалько «гром. Козак І. С. у кримінальному провадженні теж міг, але теж не захотів давати покази». Правда, хто такий гром. Козак І. С. і яким боком він причетний до цієї справи, Катерина Вікторівна Мельникам не пояснила.

Нарешті, пан прокурор Микита Шпонька через проклятий коронавірус «в розумні терміни» не зміг прийняти потерпілих. І як вінець – у місцевому відділі Геокадастру необачно загубили і тепер ніяк не можуть знайти кадастрові номери земельних ділянок Мельників. Вони як крізь ті ділянки провалилися у гірничу копальню – тільки мелькнули і пропали…

Так от, попередня публікація у «Сільських вістях» - «Самоврядування по-апостолівськи» від 9 квітня ще 2021 р. – закінчувалася невеселим, сумним висновком: «Загалом те, що відбувається в Апостолівській громаді, це як крапля брудної й скаламученої води, у якій відображається те все, що коїться нині повсюди у нашій Україні». Як у воду дивилася газета. І скільки, сьогодні знову виникає запитання, будемо це терпіти?