НЕ ЛИШЕ ГОЛОТА НА ХИТРІ ВИГАДКИ СПРИТНА

       В продовження теми, порушеної в публікаціях   «До полеміки про рейдерство» та «Вважайте, що посібник для рейдерів-корупціонерів», вміщених у розділі «СТАТТІ» 28 травня та 7 червня цього року відповідно.

Також вся як порізно, так і там та тут разом узята нинішня чиновницька рать неначе навмисне і на підбір на цей рахунок нівроку обдарована і здібна. Зверху і донизу в органах державної і самоврядної влади, тим паче у всіляких службах виконавчої. Кінчаючи, ясна річ, правоохоронними і судами, позаяк без їхніх «послуг» у переважній більшості випадків ну ніяк не обійтися.

Які «вигадки» маємо на увазі? От є на Дніпропетровщині Піщанська ОТГ – громада, яка особлива і ледь не попереду всіх, дякуючи перш за все своєму географічному становищу. З одного боку майже поруч обласний центр, а з іншого зовсім поруч районний. І вся громада присамарський курортний оазис з її лісовими селищами Орлівщина і Знаменівка та бальнеологічним Солоним озером в Троїцькому. Уявляєте, в якій ціні тут землі для забудови їх елітними  котеджними поселеннями? Для цілей господарювати також. Претендентів давно вистачало і не меншає досі.

Одне з новоявлених, яке, як то кажуть, намагається встигнути в останній вагон, ТОВ «Вудмет трейд». Згідно з реєстрацією числиться воно в суміжниках АТ Віктора Пінчука «Інтерпайп-трубний завод» і займається прокатом різних порожнистих сталевих профілів. От і йому припекло обзавестися земелькою. Наскільки нам відомо, не для виробничих потреб згідно своєї спеціалізації. Тим паче, що облюбувало 18, 5 гектара сільськогосподарського призначення.

І як розповідають тепер у Піщанці, прибули на перемовини у штаб громади. А там наче сказали, що «воно то можна, але яким чином, кумекати треба». І підказали наче один зі способів, як отримати для «затравки» в оренду ті 18.5 га, на котрі компаньйони  пінчуківського «Інтерпайпу» накинули очима.

Так чи не так це насправді було, свідків, які б підтвердили або, навпаки, заперечили, тепер серед дня з вогнем не знайти. Тільки достеменно відомо, що після ТОВ «Вудмет трейд» в усі усюди і кінці відразу розіслало своїх гінців шукати бодай сякий-такий і бувший навіть у користуванні, тож не обов’язково новенький, пересувний вагончик на колесах. В усякому випадку надибали напівуцілілий, який колись переїжджав з будови на будову і для мулярів чи малярів правив побутовим прихистком. У ньому вони переодягалися в робочі спецівки та обідали, а також у вільний від роботи час грали у дурня або козла.

Може нічого й дивного немає у тому, що підприємству з виробництва металопродукції знадобився допотопний будиночок-вагончик на колесах. Та тільки чим він здатен зарадити, аби раптом претендувати на доволі ласий шматок землі? О, ще й як прислужився! Правда, за однієї суттєвої умови. ТОВ «Вудмет трейд» довелося потурбуватися, «поспілкуватися» з надійним перш за все нотаріусом, а потім і державним реєстратором майнових прав. Це щоб оформити придбання як нерухому приватну власність. Не зважаючи на те, що вагончик то на колесах, а значить рухомий. Його взяли та мерщій і перетягли-перегнали на ті 18 з половиною гектарів, про які увесь цей час не забували і мали на увазі. Де поставити – посеред ділянки чи десь зліва чи справа скраю, цим не переймалися. Головне «застовбити» ним земельний наділ. Аби усі чи бодай кому треба звідусіль, навіть здалеку, бачили не поле, а дійсно писанку і несподіваний вагончик на ньому. Але то й що? Що далі робити? Не носитися ж з тим вагончиком з краю в край, як дурню з торбою!

- Звісно, не тягати туди сюди це диво на колесах, а негайно, не гаючись, паняти в суд, - порадили консультанти-знавці і сучасних звичаїв та тенденцій, і сучасних можливостей. – За принципом не ловити гав, на те і ярмарок…

Справа у тім, що тільки хтось наразі невідомий, окремо взятий в ТОВ «Вудмет трейд» отримав вагончик-нерухоме майно у свою власність, чинне в Україні земельне законодавство надало йому право і земельну ділянку, на якій це ніби цінне, далі нікуди, приватне майно знаходиться, вимагати собі нехай і не у приватне володіння, та що в оренду або й постійне користування, це точно. Причому не лиш діляночку, котра під вагончиком, а усю гамузом, «яка бажана». Залишається тільки, щоб зговірливий суд дав на це добро. Що в даному разі, як не важко здогадатися, і відбулося.

Кажуть, що хитрість та винахідливість і наче ніякого шахрайства. А як на нас, то це теперішній спосіб життя та існування нівроку, якщо хочете, то і «бізнес» теперішніх посадовців у органах влади і їх службах на місцях. Маєш посаду в громаді, виконавчих та державних відомствах, не говорячи про правоохоронні чи судові, значить маєш і гарантії заробляти на своїх можливостях. Тобто служити не громаді, не інтересах народу, а самим собі, сердешним, своїм  статкам і нестримним забаганкам.

Наводимо лишень два «характерних» приклади-випадки. Прокуратура області щойно повідомила, що у двох колишніх районах, Петропавлівському і Магдалинівському, повернула місцевим громадам земельні ділянки, якими тамтешні ділки - «при посадах і з певними повноваженням» - розпорядилися «на свою користь» -  незаконно вилучили, спрацювавши, як «чорні» державні службовці-рейдери. А діє на Дніпропетровщині, причому доволі ефективно, Інформаційна агенція «Антикорупційна правозахисна рада», про невтомність і здобутки якої «Фермер Придніпров'я"» уже не раз розповідав. От і у даному випадку ця інформагенція-рада вирішила поцікавитися, а як же воно так сталося, що «чорним силам» вдалося «провернути свої підступні діяння»?

Виявилося, що винятково і цілком за рахунок… підроблених і сфальсифікованих рішень та документів. Шитих білими нитками, на що чомусь досі не звертали уваги місцеві посадовці-державні службовці, також разом з ними і діячі-керманичі органів місцевого самоврядування.

Судіть самі: у петропавлівському випадку «чорні» нотаріуси і державні реєстратори речових прав тишком-нишком передали в межах Брагинівської сільради 72 га в оренду ТОВ «Біла гавань». Знайшли куди причалити, коротше. Як не старалася потім ІА «Антикорупційна правозахисна рада» на чолі з Олександром Снісарем відшукати якісь сліди реєстрації прав власності на ці 72 га громади «за державою в особі Головного управління Держгеокадасту в області», здійсненої нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Галиною Андреєвою, не знайшла. Бо їх як на паперах, так і в електронному вигляді мов корови язиками позлизували.

Така ж доля спіткала незабаром і внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про передачу все цих же 72-х гектарів в оренду «Білій гавані», які провів державний реєстратор Межиріцької сільради Павлоградського району Антон Зайцев. Як не знайдено до цих пір і уже навряд чи колись буде знайдено наказ про дозвіл здійснити таємну чи загадкову «операцію» з земельною ділянкою начальниці Петропавлівського відділу Держгеокадастру Людмилі Аксьоновій. Тобто прямою мовою кажучи, нічого подібного не оформлялося наче і не підписувалося. Не інакше, як відбулося з якогось дива. Це одначе не викликає сумніву, що якщо по чиємусь велінню, то тільки не по щучому.

Аналогічну історію викрила прокуратура і у Магдалинівській громаді. Там зуміли на 35 років передати в оренду аж 102-гектарну земельну ділянку теж товариству з обмеженою відповідальністю «Пшеничний горизонт». Знову ніяких дозволів, рішень чи наказів, навіть проектів землеустрою сьогодні не знайти. А щоб явно замести сліди подалі за горизонт, «Пшеничний горизонт» незаконно отриману землю мерщій ще й передав у суборенду. І таким чином , якщо хочете знати, можна нівроку заробляти і не перебиватися «з води на хліб».

Тому зрозуміти не важко, чому «Антикорупційна правозахисна рада» запитала раптом: ну викрили зловмисників, ну повернули землі на користь громадам – а далі що? Далі буде продовжуватися – чи як? Адже хто поніс чи понесе відповідальність? Рада Олександра Снісара цілком резонно і знайшла за потрібне побажати прокуратурі області завжди свої справи «доводити до логічного завершення». Хто-хто, а прокуратура, а разом з нею і Національна поліція мають звітувати закінченими і переданими в суди провадженнями.

Бо якщо збідніла голота на хитрі вигадки спритна, це одне діло. Це від скрути. Але коли розбагатіла нині і дуже розперезана чиновницько-держслужбова і всяка інша посадова братва, то це їй все мало. І буде до тих пір мало, поки на волі матиме волю не стримувати свої загребущі апетити.