БАНДИТСЬКІ ПІДПІЛЛЯ ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ: ЯК ЦЕ РОБИТЬСЯ?

НЕ МОЖЕМО стверджувати, що винахід і запровадження дійсно неначе ж таємних бандитських формувань на Дніпропетровщині належать бізнесмену і недавньому власнику Демуринського тут гірничо-збагачувального комбінату михайлу шелкову, але він таки точно вніс доволі реальну і навіть творчу лепту у це паскудне діло. Але що з нього візьмеш: він громадянин росії, мешкає не десь на кулічках, а у столиці-москві на вулиці тверській. Тобто нічого хорошого й не варто було чекати від цього михайла, а ось що на шкідливе та капосне москвич здатен, так хто в цьому тут сумнівався? Уже як завіявся він сюди, на периферійну спершу залізничну станцію Демурине тоді Межівського району, а потім і побрів глибше до села Новоандріївки сусіднього ще Васильківського, так добряче насолив і попсував нерви тутешнім селянам. «Засів нам у печінки» – так казали люди.

Але цю історію появи в українській глибинці ледве не олігарха з москви, котра стала прелюдією справді суто бандитської, повідаєм коротко. Буквально в останні літа Радянської влади поблизу найбільшого в Європі Просянського родовища каолінової глини раптом відкрили і поклади титанових руд. То черга розробляти їх дійшла тільки в перший рік уже нинішнього століття. А сталося чому так, що зумів домогтися дозволу зайнятися цим саме пан шелков з росії, власник офшорної компанії «лімпеза», зареєстрованої у Нікосії на острові Кіпр, нині ніхто не відає. Ніхто не може згадати і сказати. Зате михайло євгенович, потрапивши сюди, неждано для себе відкрив, що титановий «чорний» пісок – це, звісно, добре і обіцяє йому озолотитися. Але тут, на українських родючих чорноземах, гріх тільки ним обмежуватися.

Одне діло багатства під землею, зміркував меткий москвич, а інше ті, котрі родять на її поверхні. Те й інше, коротше, бери – не хочу. Точніше на тому й іншому, навпаки, дуже захотів пан шелков примножувати свої статки. Поблизу Новоандріївки розрив величезний рудник з добутку титанових покладів, а на станції Демурине отримав ніби як у спадщину недавній цех шамотної цегли Просянського комбінату і перетворив його на збагачувальну фабрику з випуску титанового концентрату. А навкруги заодно нахапався в оренду селянських паїв по самісіньку зав'язку, уткнувши і аграрне підприємство. Не вельми панькаючись з орендодавцями, натомість ледь не на кожному кроці дошкуляючи їм. Тим паче залізши у межі і ще й третього Покровського району. Розкрутився, розвернувся, як ви зрозуміли, ого-го як! Цвів і пахнув!

Та поліз президент російського олігарха пуйло з війною в Україну. І після чомусь не відразу рішучого натиску, одначе врешті-решт суд ухвалив рішення про стягнення в дохід нашої держави як гірничо-збагачувального комбінату, так і агропідприємства «кінцевого їхнього бенефіціанта-власника м. шелкова». Тільки от річ у тім, що цей шелков (на фото внизу) забажав бодай «частково» уникнути націоналізації. Не забажав, точніше, «нажите надто загребущими трудами» усе гамузом втрачати.

Ні, сам він до Дніпропетровщини і не поткнувся. Дав завдання – бойове і підпільне – своїй тут довіреній особі - недавньому директору гірничо-збагачувального комбінату Дмитру Федашу «тишком-нишком сколотити бригаду», а вважайте, що банду, яка має підготувати і вивезти геть «усі рухомі активи» обох підприємств. Себто допомогти забрати йому з собою усе те майно, «яке можна забрати». Що й було слухняними бійцями «невидимого фронту» виконано…

 Інша справа, що Офіс генерального прокурора України чи то відчув, чи одержав інформацію про майже уже доведену до фінішу оборудку, і заслав у прифронтову зону, котра майже впритул межує з окупованим Донбасом і куди мало й прослідувати підготовлене майно, десант слідчих. І що виявилося? Ще трохи, і «підпільники» готові були переправити в непідконтрольну Україною «зону бойових дій» понад 110 одиниць автомобільної і сільськогосподарської техніки та залізничних вагонів, видобувне і збагачувальне обладнання, п'ять з половиною тисяч (!)  контейнерів з готовим титановим концентратом, а також «неміряно» мінеральних добрив і півтори тисячі тонн сільгосппродукції. Якщо в американських доларах, то в купі на 150 мільйонів.

ШАХРАЇ КИНУЛИ ФЕРМЕРІВ НА 92 МІЛЬЙОНИ

ГІРКО І ПРИКРО одначе, що за рік повномасштабної війни чимало і серед своїх розвелося у нас бажаючих чинити злодіяння-злочини «задля збагачення, воліючи залишатися при цьому невловимими шахраями» і, по суті, бандитами. Як от у Дніпрі хвацький мешканець-ділок створив і очолив відверто підступну компанію «одним миром мазаних». Тобто він не шукав та не відбирав охочих разом з ним за рахунок інших наживатися, а запропонував своїм родичам та близьким знайомим. Правда, забігаючи наперед, треба сказати, що уже потім «в ході операції» знадобилися надійні тили в правоохоронних і фіскальних та інших державних органах, і їх таки довелося «залучати». Виявилося, що це і не становило значних трудів: бажаючих серед теперішніх посадовців та стражів правопорядку «на дурничку підробляти» нині як червей у травні після дощів.

А зайнялася ця практично банда дуже вже актуальною з осені минулого року для виробників аграрної продукції проблемою: збутом того, що вони не легкими зусиллями виростили. Адже не лише фермери, а й чималі агрофірми та агропідприємства потерпали від того, що чимшвидше і особливо вигідно продати збіжжя не вдавалося. Так от, компанія дніпровського спритника якраз і взялася знаходити покупців. Причому загодя зацікавлюючи продавців наче прийнятними цінами. Скажете, ніби ж бо добре діло перебрали на себе? Та річ у тім, що потім справжніми були як продавці пшениці чи насіння соняшнику, а ось підприємства, які здійснювали операції з продажу та купівлі, липові. Кілька їх нареєстрували «підпільники». Точніше скільки треба, стільки й реєстрували. З підробленими засновницькими і статутними документами та печатками, в тому числі гербовими. І не лише своїх «фірм», а навіть  і податкових інспекцій та приватних нотаріусів. Постійно напоготові мали й фальшиві «бухгалтерії» та підступні рахунки у банках, відкриті на підроблені паспорти і підставних осіб «з числа своїх». Як пройдисвітам вдавалося наче приховано-непомітно усі ці фіктивні діяння «провертати», нам тепер залишається тільки дивуватися. Якщо брати на віру слова правників, котрі нарешті розкрили аферу і спіймали злодіїв на гарячому, що останні дійсно перебували в «глибокому підпіллі».

А далі вони ще й сміливо влаштовували щось на зразок небезталанних спектаклів: від імені продавців збіжжя самі ж вели телефонні та інші доступні нині перемовини з покупцями, а з продавцями також самі, видаючи себе за директорів-покупців. Туди й туди засилаючи електронними засобами потрібні документи – але ж, ясна річ, фіктивні. Як не важко тепер збагнути, в результаті продукція продавців-аграрників безслідно зникала не оплаченою, а шахраї ще й «повторно» збували її, знімаючи слідом надходження на «легальні» неначе рахунки готівкою… «під виплату заробітної плати». Собі, ясна річ. Зараз відомо про чотири таких вдало здійснених негідниками «операцій», на яких заробили як мінімум 92 мільйони гривень. І стверджують, що цілком мали змогу на цих чотирьох «епізодах» не зупинитися, якби не зупинили їх пильні працівники ДБР та Нацполіції.

СПРИТНИКИ У КРИВОРІЖЖІ ЗАКУПИЛИ УДВІЧІ ДОРОЖЧИЙ ХЛІБ ДЛЯ ШКІЛ

ТІЛЬКИ РІЧ у тім, що коли мову вести про Дніпропетровщину, аналогічні підпільні організації створюють тут і любителі живитися за рахунок бюджетних коштів. Пряміше кажучи – мастаки обкрадати в першу чергу місцевих, звісно, платників податків. А це, як правило, чиновники-держслужбовці органів влади та працівники комунальних підприємств і служб. Що маємо змогу показати на прикладі Криворіжжя. Зовсім недавно там ось що відбулося: відділ освіти Саксаганського району уклав угоду з ТОВ «Агроном-КР» на постачання цього року в їдальні середніх шкіл та гімназії хліба насущного – 22 461 кг пшеничного і 22 380 кг житнього. Разом це на 1 мільйон 590 тисяч гривень. Провели, ясна річ, тендер, причому - знову ясна річ - через систему «Прозоро». Отож відкрито і ніби нічого грішного чи бодай підспудного не приховуючи. Одначе у тендері брав участь ще один претендент постачати в загальноосвітні заклади району хліб печений – ТОВ «Криворіжхліб». Він брався вкластися при цьому лиш в 957 тисяч гривень. Більше того, якщо й ця сума завелика, то міг спробувати апетит свій обмежити навіть семистами тисячами. Навіть вдвічі з лишком менше, ніж забажало ТОВ «Агроном-КР» - уявляєте? І на дружнє переконання місцевого населення, хліб житній «Козацький» та пшеничний «Звичайний» виробництва «Криворіжхліба» тут поза конкуренцією. Не зважаючи на це чому ж тендерна комісія перевагу віддала раптом саме "Агроном-КР"?

Якщо вам це збагнути важко, то уповноважена від замовників-освітян Ірина Маслюк в протоколі тендерного рішення пояснила так, як добре відомий Шерлок Холмс пояснював своєму дружку-лікарю Ватсону – що «елементарно, мовляв». І що «Криворіжхліб» ще й сам винен. Він ніби якщо й не навмисне, то необачно вніс плутанину: в тендерній заявці порахував хліб в штуках, себто в буханцях, а не в кілограмах. Це раз. А по-друге, сплутав карти ще й «дивною» ціною. Адже якщо «ціна на сорок або більше відсотків менша від в конкретно даному випадку середньоарифметичної (?! – Авт.), то така ціна вважається аномально низькою». А таку ціну потенційний постачальник має, виявляється, додатково обгрунтувати, причому упродовж одного дня – цього вимагають, щоб ви знали, пункти 37 та 38 відповідної Постанови №1178 Кабміну України. Так от, тендерний відбір-конкурс відбувся у суботу 4 лютого, і пропозиція ТОВ «Криворіжхліб» системою «Прозоро» була визнана економічно вигіднішою», але…

Але дирекція «Криворіжхліба» наступного дня, себто у неділю 5 лютого, не працювала, і вчасно, виходить, «не подала документального обгрунтування своєї аномально низької ціни», тому 7 лютого «дешевша пропозиція даного виробника була відхилена». А ще через кілька днів, у понеділок 13 лютого, Саксаганська райрада і підписала договір із ТОВ «Агроном-КР». В результаті її освітяни платитиму за кожен кілограм пшеничного хліба 32 гривні, а за кожен житнього 31 гривню. А це за той і інший порізно на 10 гривен дорожче, ніж платили б «Криворіжхлібу». Тільки і це не вся «несподіванка». Коли сторони підписували договір, виявилося, що хліб постачатиметься виробництва не ТОВ «Агроном-КР», а пекарні «Агафон», яка належить фізичній особі-приватному підприємцю А. С. Нестерову. Однак на цю «плутанину» уже не звернули увагу. Очевидно сприйнявши її значно незначнішою.

ШАХРАЇ КАМ'ЯНСЬКОГО ОШУКАЛИ ДОВІРЛИВИХ ПОКУПЦІВ НА 1, 2 МІЛЬЙОНИ

НУ ЩО СКАЗАТИ тут насамкінець? Шахрайський «досвід» сучасного горе-підпілля в області схоже аж бігом знаходяться бажаючі наслідувати. Позаяк поганий приклад, як відомо, надто заразливий. Тільки-но підготували ми цю публікацію до друку, як тутешній Департамент кіберполіції повідомив, що і в Кам'янському вдалося викрити групу доволі «винахідливих» зловмисників. Троє мешканців міста відкрили одразу понад десяток інтернет-магазинів, які пропонували-продавали мототехніку, мобільні телефони і, звичайно, ходові нині генератори. Кому треба – не вагайтеся і налітайте! Вибачайте лише, що неминуча попередня оплата замовленого товару. І покупці знаходилися. Як правоохоронці уже встановили, набралося їх понад  сто чоловік. І переказали вони разом не мало і не багато – понад 1 мільйон 200 тисяч гривень. Тільки от усі бідолахи – потерпілі, як їх охрестило слідство – навздогін дізналися, що банківські рахунки, на які здійснювали передоплату, були фейкові. Невловимі коротше підпільники потім як крізь землю провалювалися: були – і не ставало їх. То добре, що врешті-решт провалилися в прямому розумінні, потрапивши в поле зору стражів правопорядку.