БУЛО Б СМІШНО, ЯКБИ ГНІВ НЕ БРАВ ВЕРХ

   ОСТРОВИ «СКАРБІВ» У САМАРСЬКІЙ ЗАТОЦІ
   Самарську затоку, яка на десяток кілометрів широко розлилася вздовж
більше десятка сіл, свого часу ніхто не чекав. Коли гребля Дніпрогесу топила
Дніпровські пороги, сюди за розрахунками тодішніх спеців вода не повинна
була дійти. А вона взяла і дійшла. Так виникло одразу у межах двох районів
напрочуд мальовниче озеро, котрому місцевий народ радів як несподіваній і
чудесній зоні з кількома неповторними островами. А влада мерщій нарекла
озеро іменем ката Леніна і заходилася облаштовувати курортний закуток. Звели
тут дитячі табори, бази відпочинку і заклали навіть рибгосп.
   Сьогодні, ясна річ, озеро декомунізували, понизили в ранзі, вернувши
йому назву Самарської затоки. І якось не відразу звернули увагу, що від цього
воно не втратило своїх принад. Навпаки, надто зацікавило підприємливих як
наче бізнесменів, котрі викликалися освоювати береґи затоки і особливо її…
острови. На благо, звісно, народу. Згодом же виявиться, що в першу чергу на
своє благо одначе. І тільки оце недавно прокуратурі немов розвиднилися очі:
п'ятнадцять років тому усі гамузом острови затоки було передано у приватну
власність. Мало того, для створення особистого селянського господарства.
Таке рішення ухвалили на ті часи діючі очільники Новомосковської РДА. З
одного боку прокуратура намагається нині з'ясувати, з якої ж бо речі раптом
так розщедрилися районні посадовці. А з іншого вона не сумнівається, що
острови як мінімум використовуються не за призначенням. Адже належить
до водного фонду і з сільськогосподарськими роботами не мають нічого спільного. Якщо
ж так, то їх необхідно визволяти з незаконної приватної власності і повертати
в комунальну нині Піщанської громади.
   Ось тут і сталося тепер те, що інакше, як продовженням самовпевненої
розпусти сприймати не можна. Увірували так у свої можливості і безкарність
свою багатолітні володарі Самарських островів, що бігом кинулися судитися…
з прокуратурою. Спершу з тих міркувань, що минуло, мовляв, п’ятнадцять літ,
і строки давності наче збігли, аби заходжуватися ворушити старе. Та й навіщо
навздогін махати кулаками! Ясно, правники до такого погляду не пристали. А
оскільки багатолітні власники островів «скарбів» насправді не думали на них
створювати щось на зразок особистого селянського, тим паче фермерського
господарства, то зажадали відмінити присвоєння островам землевпорядного
кадастрового номера. Далі прокуратура теж звернулася в суд, щоб її вимоги
неодмінно були виконанні.

   Але що ви думаєте? Загарбники островів негайно наймають адвокатів,
а ті вишукують «підстави», аби суд… відмовив правоохоронцям. Більше того,
бігом і дуже покірно закрив справу. Які на це підстави? А такі, що «яке ж бо
свиняче право має прокуратура ініціювати «катавасію», якої бенері суне своє
брудне рило сюди»? Чи її діло(!?) займатися земельними питаннями? Тим
паче коли Піщанська громада не перечить і «не піднімає пір’я». Коли і у селах
на берегах затоки, в Олександрівці, Слобожанському, Новоселівці, Піщанці,
Підгородньому і так далі, мовчать і «не галасуюють, як навіжені!» Оцінка
правоохоронців, що це через бездіяльність і байдужість не помогала.
Суд, слава Богу, до аргументів «противної сторони» не прислухався.
Став на справедливий бік прокуратури. Однак як на нас, треба, щоб в області
дали також правову оцінку і безпрецедентним та нахабним спробам заткнути
правоохоронцям рота.
   А НА ЗЕЛЕНОМУ ОСТРОВІ ЖИТЛО ЗВЕДУТЬ?
   Трохи нижче ж посеред Дніпра є не менш гарний Зелений острів. То він
в межах міста Дніпра, тому Дніпровська міськрада накинула щойно на нього
своє око. Ось тільки здогадаєтеся, яким чином? На останній сесії рада внесла
зміни до раніше прийнятої «Програми реформування та розвитку житлового
господарства». Тепер міська рада знайшла ніби слушний зараз для того час,
аби розгорнути ширше розвій міського житлово-комунального господарства.
Якщо хочете, то за принципом війна війною, потреби армії то потреби армії, а
місту-саду бути! І загальну суму фінансування програми передбачила у обсязі
майже 14 мільярдів гривень.
   А знаєте, може воно марно ми й іронізуємо: сума то – 14 мільярдів! -
справді чимала, однак утримувати житловий фонд мегаполісу у зразковому
стані треба. Витрати «на виконання капітальних ремонтів багатоповерхових
житлових будинків», приміром, передбачили в межах більше 3.6 мільярда.
Що ж, діло хороше і необхідне, хай буде. Навіть 10 мільйонів, котрі вирішили
спрямувати на оплату «послуг з посипання в зимовий час територій навколо
житлових будинків» теж не мають викликати заперечень. Коли під ногами
сніг чи крига, приємного дійсно мало.
   Інша річ, що 1 мільйон 200 тисяч «на проведення інформаційної і також
виховної роботи серед населення стосовно безпритульних тварин, головним
чином собак, та введення реєстру власників домашніх улюбленців» вітати та
на ура нині сприймати якось не хочеться. Навіть ніяково, як висловлюються
містяни, перед воїнами, які сьогодні боронять нас від окупантів «наперекір
навіть тому, що їм явно багато чого там не вистачає». Одначе найбільше геть

здивувало, якщо не вразило мешканців Дніпра, що чи не головна зміна у
програмі – «провести проектно-вишукувальні роботи з благоустрою території
острова Зелений». Причому розпочати цим займатися негайно, уже у 2024 р.
витратити не менше 6 мільйонів.
   Так, Зелений дніпряни давно перетворили на острів-пляж, і багато літ
однак влада практично не переймалася його облаштуванням. А це все одно,
що приспічило. І відповідно «інформує та виховує» народ, аби не ремствував
він. Бо народ в масі своїй вважає, що з благоустроєм Зеленого острова ліпше
зачекати. Як мінімум до закінчення війни.
            ДОБРЕ, ЩО ЕКСПЕРТИ ТО СВОЇ
   І треба ж було отакій оказії трапитися: наразі уже колишній директорці
Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз раптом
оголосили підозру в розтраті мільйона гривень. І це інституту, згадуючи який,
завжди докидають, що працює він при МВС України. Однак незважаючи на
це або й наперекір цьому екс-директорка прийняла в штат на роботу знайому
їй жіночку, і мало не два роки, з січня 2021 по жовтень 2022, бухгалтерія
нараховувала «підпільниці» заробітну плату. І не лише зарплату, але й
надбавки та премії за... інтенсивну та сумлінну працю. Хоч знайома директорки
в інститут і не потикалася. Вийшло тобто, що гроші «винахідлива» керівниця
не розтрачала, а привласнювала.
   Говорять, що може б і викрутилася вона з «пікантної» ситуації, бо битий
рік захищалася, як могла, не визнавала вини. Та в минулому її підлеглі специ
експертних справ не змогли ж бо собі дозволити вдарити обличчями у багно
– підтвердили існування фальшивої колежанки, якої за робочим столом
ніколи і в очі не бачили. Більше того, свої ж бо експерти копнули і глибше.
Виявили, що чимало завдань, які доводилося саме їм в наднормовий час
виконувати, за документами проходили і оплачувалися… приватному
підприємцю. З яким керівниця інституту укладала угоду «на надання певних
послух». Послуги ці, як ви зрозуміли, «надавали» штатні працівники, але
плату за них отримував позаштатний ділок. Навряд, що усе гамузом забирав
собі. Коротше, і тут сума доволі чимала поцуплена.
     Тож тривале слідство, до якого долучалися обласна прокуратура і УСБУ
у Дніпропетровській області навіть, нехай тільки недавно, у грудні минулого
року, завершилося нарешті, та колишній директорці інкримінували «розтрату
бюджетних коштів шляхом підроблення звітних документів та зловживання
службовим становищем, в тому числі в умовах воєнного стану».

  НОВІ ПРИСТРАСТІ НАВКОЛО АГРОФІРМИ «НАУКОВА»
   У перші роки незалежності у всіх на слуху була агрофірма «Наукова». У
межах не лише Дніпропетровщини, а України загалом. Очоливши спочатку ну
геть невеличке дослідне господарство Інституту тваринництва, яке обробляло
трохи більше двох тисяч гектарів угідь, зоотехнік за фахом Микола Агафонов
зумів приєднати до нього чотири довколишніх радгоспи і створити на ті часи
успішну та дійсно унікальну агрофірму. Хоч чому лише на ті часи. Вона б і нині
не пасла задніх. Давала б точно фору теперішнім земельним магнатам. Тому
шкода, що далі її спіткало фатальне гоніння. Як тільки потрапив в немилість
сумнозвісний Павло Лазаренко, який «опікав» «Наукову», прокачуючи через
неї мільйони у швейцарський банк, навіть більше, ніж в немилість потрапила
і фірма. З усіма печальними наслідками, які з того випливали.
   Але наша мова далі про те, що від тих подій та перепитій і завирували
навколо «Наукової» перші земельні скандали. Справа у тім, що в апогеї свого
піднесення фірма обробляла понад 25 тисяч гектарів. А коли силоміць почали
її душити і руйнувати, народ в межах колишніх радгоспів зажадав перш за все
роздержавити свої уже не існуючі господарства, слідом і розпаювати їхні землі.
   Погодьтеся, що вимога законна і цілком справедлива. Всі інші овоче-
молочні радгоспи Дніпропетровського району були перетворені на так звані
КСП, а їхнє майно розподілене – а цим, що потрапили в розпадаючу «Наукову»,
виходить дзуськи, чи як? О, що зчинилося! Не інакше, як уже тоді багато хто з
можновладців наперед дивився, яке це благо – 25 тис га під боком обласного
центру і залізниці та автомаґістралі державного значення. Люди наполягали –
перекривали на знак протесту і ту ж автомагістраль, і навіть залізницю, – а
людям розповідали, що їхні землі тепер належать науковому закладу, відтак
державні, а державні розпайовувати зась. Коротше люди що стрижене, а їм
що смалене - і ні в яку!
   Це, власне, треба окремо розповідати, як з усіх сил старалися зберегти,
не роздати селянам «наукову» землю. Бо селяни дійшли до Господарського
суду, а він сказав, як зав’язав: «Наукова» законно користується лише двома з
невеличким хвостиком тисячами га, решта «у незаконному її володінні». Так
ви не повірите, з якого боку зайшла Дніпропетровська обласна рада: мерщій
зажадала майно агрофірми, а значить, що і землю передати в комунальну
власність. Ясна річ, області. Але цей «процес» загальмувався: щодо землі для
зміни власності знадобилася згода УААН – Української академії аграрних
наук. Після тривалих «дискусій» та перемовин у Кабміні остання кінець-

кінцем поступилася частково. На «розтерзання» селянам «пожертвували» 10
тисяч га. Тобто а 15 тисяч залишилися в розпорядженні «Наукової».
   І так панував «мир та спокій» до тих пір, поки потопаючу агрофірму не
почали банкротити. Це така методика була, якщо пам’ятаєте – ще недавно
процвітаюче підприємство навмисно загнати в борги по самісіньку шию, щоб
потім або розпродати його, або прибрати до рук. В даному випадку кредитор
«Наукової» КБ «Приватбанк», котрий тоді ще належав Ігорю Коломойському,
зажадав визнати агрофірму неплатездатною. Ви, мабуть, не повірите: тепер
Фонд держмайна пропонував області всю гамузом, з усіма потрухами брати
«Наукову» у свою комунальну власність, так область відмовилася. Нащо нам,
мовляв, агрофірма з «приданим» - з трьома сотнями мільйонів гривень боргу
То далі «Приватбанк» на повну потужність і запустив процедуру банкрутства.
Яка, як і треба було передбачати, привела до краху фірми. Миттю оголосили
іншу процедуру – процедуру ліквідації фірми.
   Котра «загадково», уявіть собі, затягнулася на цілих дванадцять літ і не
скінчилася до цих пір. Зате з осені минулого року для знаючих людей нарешті
стало зрозуміло, навіщо була затіяна ця «довгограюча серенада». У місцевих
ЗМІ зявилося повідомлення, наче… «вчителі області домагаються права на
землі агрофірми «Наукова». З якого дива? І хто ці вчителі, дійсно усієї області
чи винятково Миколаївської громади, на території якої зараз фірма? Та й з
якої речі дійсно забаглося їм приватизовувати землю – цього ніхто до пуття
не міг зрозуміти. Однак галас здійняли майже шалений: людям то землю на
розпаювання не дають. Навіть обласна прокуратура втрутилася у несподівані
судові розбірки і заявила, що «у вчителів-позивачів ніяких немає підстав, щоб
претендувати на земельні паї в межах «Наукової».
   А на Дніпропетровщині є і діє Агентство «Антикорупційна правозахисна
рада», яке спеціалізується тут на незалежних розслідуваннях фактів корупції
та інших правопорушень як влади, так і бізнесу. То це Агентство спробувало
знайти невідомих загалу вчителів, тим паче їхню орґанізацію чи їхній штаб.
Шукало-шукало все одно що голку у копиці сіна - і не знайшло. Одначе схоже,
що сполошило тих, хто вчителями явно прикривався: об'явилася раптом ГО
«Громада Придніпров’я», яка в свою чергу утнула іншу ГО – тепер… «Інвалідів
«Карітас». Себто інвалідів Греко-католицької церкви, котра невідомо знову
яким боком сюди пристала. Хіба тільки тим, що наполягає мало-не багато -
передати 15 тисяч 253 га їй… в постійне користування. І ніби ж бо на законних
підставах, оскільки «право постійного користування землею можуть набувати
в даному випадку об'єднання інвалідів». Дарма, що знайоме нам Агентство
«Антикорупційна правозахисна рада» на чолі з Олександром Снісарем не

виявило і ГО «Інваліди «Карітас».

   Зате «інваліди» тим часом утворили ціле
об'єднання своїх громадян «Врожай перемоги», яке уповноважили, не
покладаючи рук, надалі діяти… в їхніх інтересах. Тож воювати за землю усіма,
на які тільки можуть спромогтися, методами. Що й відбувалося явно усіма не
правдами. Скажімо, несподівано Миколаївська громада, не маючи ніякого
відношення до землі державної власності, дає «інвалідам» дозвіл… «на
виготовлення проектів відведення земельних ділянок площею по 2 гектари».
   Зрозуміло, ця афера не пройшла. Не зважаючи на те, що слідом аналогічно
«зарадити» намагалася також і сусідня Сурсько-Литовська громада, оскільки і
на її території лежать землі, які за Державним актом ще від 1998 року,
перебуваючи у державній власності, перебували і перебувають до цих пір у
розпорядженні агрофірми «Наукової».
   А раз так, то «Інваліди» заспокоюватися не стали, і уже… керівництво
«Наукової» у серпні минулого року звертається до Дніпровського райсуду з
позовом… «вважити інвалідам». І знову «невдача»: суд відмовляє агрофірмі.
Одначе «підпільна» боротьба у тому чи іншому вигляді перехопити державні
15 тисяч гектарів собі триває. Навіч з надією не втратити останній шанс цього
домогтися, оскільки з 1 січня нового року під розпродажу пішли, як відомо, і
державної власності землі. А хіба не краще захопити її на дурничку? Обласна
прокуратура тепер уже чи не з останніх сил боронить їх від захоплення.
Честь і хвала їй за це. Якби не ще одна теж незбагненно-парадоксальна
«дивина» у цій багатолітній історії. Адже з одного боку «Наукова» до цих пір
перебуває в процесі ліквідації. А з іншого її насправді чи фактично уже немає.
   За останніми даними наразі у її штаті числиться чотири суто посадових осіб і
жодного, скажімо, тракториста чи комбайнера. Гадаєте, такого не може бути.
А от відбувається. Звідси напрошується елементарне, як дишло, запитання: а
хто зараз користується землями фірми? Чи не цим варто також поцікавитися
прокуратурі?