ДАВНІ СОРТИ ФРУКТОВИХ ДЕРЕВ КРАЩІ ВІД ТЕПЕРІШНІХ

ХРАНИТЕЛІ МИНУЛИХ ДОСЯГНЕНЬ САДОВОДІВ УКРАЇНИ 

Віталій НАЗАРЕНКО  (Чернігівська область  - "СІЛЬСЬКІ ВІСТІ").

Ніжинські садоводи Василь Река і Віталій Кисіль взяли на себе почесну місію збереження стародавніх сортів фруктових дерев. Матеріал для розмноження везуть звідусіль, але переважно відшукують його на сільських подвір’ях, де є старі дерева. Тут тобі і «дореволюційні» яблука Симиренка, червонобока Циганка, груша Лимонка, а є ще унікальний сорт яблук із села Сальне, що на Ніжинщині, — Катеринка, його вивів батько Василя Реки. Захоплення садівництвом у ніжинських фанатів давно переросло у професійну справу — нині в них можна купити сотні висаджених власноруч видів дерев. А паралельно з цим чоловіки будують ботанічну оранжерею для екзотичних рослин.

_{Яблука лежать до весни}

НА ПОДВІР’Ї у ніжинця Василя Реки росте яблуня Симиренка. Це, як прийнято було казати, — «дореволюційний» сорт, оригінал. Власник яблуні задоволений: плоди цього дерева цінні тим, що довго лежать і стійкі до хвороб.

«Нинішні модернізовані сорти не дотягують до стандарту, — говорить пан Василь. — Толком яблука не лежать, половина гниє. А оригінальний Симиренко лежить до весни. Торік на цій яблуні плодів було кіло-грамів 300».

Зі старих сортів у садовода є ще Малинівка. Друг та партнер Василя Реки Віталій Кисіль характеризує цей сорт як літній, що вирізняється особливим смаком та красою.

«Воно таке легке, що його хочеться їсти і їсти, — каже він. — З таких старих сортів у нас ще є Сніговий кальвіль, є хороша Антонівка, Білий налив, Золотий ренет — зимовий і осінній».

Історичні дерева чоловіки шукають скрізь. Зазвичай знаходять їх після обрізки в старих садах. Але є у Василя Реки і особливі сорти.

«До приходу більшовиків мої діди-прадіди займались у Сальному садівництвом (село Сальне Ніжинського району. — Авт.). У них було сім десятин саду. Так-от такий сорт яблук, як Циганка, і груші Лимонка залишились із того «дореволюційного» саду», — розповідає ніжинець.

Є ще унікальний сорт яблука, якого немає ніде в світі, — Катеринка. Його вивів батько Василя Реки і назвав на честь дружини Катерини, таким чином увіковічнивши пам’ять про неї в оригінальному сорті.

«1978 року мати їздила відпочивати у Хмільник на Вінниччину і привезла звідти кілька яблук, — пригадує, як усе починалось, пан Василь. — Батько їх скуштував і вирішив зберегти сорт. Зібрав насіння і посіяв у грядку. Виросло сім дичок, із яких відібрав одну. З цієї однієї виросло дерево. Яблука Катеринки зеленого кольору, дуже великі, довго зберігаються, мають приємний смак», — говорить садівник.

А яке ж тільки це дерево плодовите! Цього року попри спеку та посуху 40-літня яблуня сипнула пів тонни плодів. Уявляєте?..

Нещодавно Василь та Віталій знайшли в Сальному ще одну дичку, назвали її Сальвадорською. Яблука достигають, коли починають копати картоплю, хоча на дереві вони висять і досі.

_{Розмаїття їстівного та лікарського}

ЧОГО в саду цих садівників тільки немає! Ось, до прикладу, софора — найпізніший в Україні медонос. Вона цікава не тільки для пасічників, а ще й як декоративне дерево.

Є також аронія чорноплідна (або чорна горобина) української селекції з Бахмута доктора біологічних наук Володимира Меженського.

Цікава рослина — каштан їстівний гронової форми селекції Олександра Гелеватого.

«Ми його підсмажуємо та їмо. На смак щось середнє між горіхом та грибом. На жаль, каштана в цьому році немає зайвого, білки поїли. Десятків два є у нас, але й ті забирають на Київ по 500 гривень із саджанця. Частину залишимо собі на розплід», — каже Віталій.

З лікувальних рослин — адамове яблуко, яке віддає кардамоном, айвою та цитрусом. Плоди молочні та липкі, не їстівні, з них роблять настоянки на горілці. Кажуть, добре для суглобів.

_{Ягода з панських садів}

ОСНОВНИЙ розплідник Віталія та Василя розташований неподалік Ніжина. Це свого роду експериментальний полігон із сотнями видів рослин. Тут тобі й інжир, який зимує на вулиці, і найстаріший реліктовий вид часів динозаврів — гінкго білоба. Є також бузина сорту Сампо…

Між бузиною та актинідією розташувався давно забутий українцями вид плодового дерева — мушмули.

«Не груша, не яблуня й не айва, — так характеризує це дерево Василь Река. — Зараз вона ніяка, але після морозів мушмула перетворюється на грушеве повидло, дуже смачне. На дереві її плодів буває стільки, що листя не видно!»

Виявляється, у XVIII столітті вона була поширена майже по всій території України — у південних областях і Криму, навіть на Київщині і Чернігівщині... Вирощували мушмулу, яку у простонародді називали «гниленьким яблучком», переважно у панських садибах. За радянських часів про неї забули.

«Гадаємо, настала пора повернути цю несправедливо забуту цілющу культуру в наші сади, — вважає Віталій Кисіль. — Мушмула — цілющий фрукт! А щодо смаку… Уявіть собі терте яблучко, змішане з м’якоттю айви, пересипане цукровою пудрою. Рослина витримує морози за мінус 30. За травневих приморозків утрачається лише урожай, а листя й пагони ні».

_{Будують оранжерею для екзотів}

НЕ МОЖУТЬ нахвалитись садівники своєю актинідією. Тут, у розпліднику, її кілька видів.

«Кажуть, посадив актинідію й винограду більше не захочеш, — усміхається Василь. — Її ще називають різновидом ківі, вона й справді дещо схожа, тільки з м’якою шкіркою, як у винограду. Невибаглива у догляді й дуже плодовита. 27 морозу вже бачила. Ми актинідію взагалі не вкриваємо».

Якщо хочете мати гарний імунітет та енергію — їжте цикорій та вівсяний корінь. Ці рослини ніжинські садівники брали на дослідній станції «Маяк», що в Крутах.

«Цикорій дуже багатий на кальцій. Це природний допінг, який додає життєвих сил та енергії. Я взагалі люблю його їсти сирим», — пояснює цілющі властивості кореня Василь Река.

Попри те що садівництво стоїть на комерційній основі, Віталія Кисіля та Василя Реку важко назвати комерсантами. В садівництво вкладають більше душі, ніж коштів. А там, де з душею, — самі знаєте…

                                                          (Всеукраїнька газета "СІЛЬСЬКІ ВІСТІ")