ДО ПОЛЕМІКИ ПРО РЕЙДЕРСТВО

Увага до «неординарної» спроби одним махом прихопити більше,, ніж півтори тисячі гектарів ріллі, про що піде мова, не пропадає винятково завдяки Антикорупційній правозахисній Раді, що діє у Дніпропетровщині. В тому числі і наперекір ласим дійсно якомога більше заграбастати земельки собі, а відтак і своїм нащадкам. Єдине, що шановна Рада вважає, наче земельне рейдерство ніскільки не змінилося із часів своєї ще появи у дев’яності роки минулого віку, але на цей рахунок у нас виникає бажання посперечатися. Багато літ поспіль рейдерство асоціювалося з силовими, часом ледве не бойовими атаками та «операціями» із захоплення земельних ділянок. За участю так званих «тітушок» або войовничих хлопців спортивної виправки і статури. Цілі баталії зчинялися на фермерських полях, призначених не для битв і сутичок та з'ясування, чиї вони будуть, а  для щедрих урожаїв хліба та іншого збіжжя і добра.

Не те частіше відбувається зараз. Не так, точніше. Зараз там і тут домінує рейдерство «тихою сапою», за наперед ретельно продуманою змовою. Отож за зачиненими дверима. У кабінетах усіляких нотаріусів, реєстраторів, яких гордо величають державними, нарешті і в залах судів, де будь-яку підступність нині аж бігом викрутять на користь зацікавлених замовників. Що зайвий раз і доводить випадок, котрий розпочався ще рівно два роки тому, у травні 2021, і далеко не мирно, навпаки вперто, одначе тихесенько триває до цих пір. Явно з твердим наміром рано чи пізно завершити його у своїх інтересах.

Коротше, кілометрів за двадцять п’ять від обласного Дніпра лежить усім, хто свого часу вчився ще в сільгоспінституті чи потім у агроуніверситеті,  відоме село Олександрівка. Це в ньому діяв навчальний радгосп «Самарський». Там проходили свої практики студенти. Ясна річ, сьогодні учгоспу, як зазвичай називали «Самарський», давно немає. Зник, мов крізь землю провалився, ніби навіть його і не було. Натомість виникло ТОВ «Олександрівка Агро», але ж це, зрозуміло, уже зовсім іншого пошибу господарство. Тільки ж бо залишилася земля, яка досі перебуває у власності нині аграрно-економічного університету і призначена для ведення науково-дослідних, селекційних та й навчальних теж цілей, а також для впровадження нових методів і технологій чи сортів культур, а то й для пропаганди та поширення передового досвіту та надбань науки і практики. Спектр, як бачите, широкий використання угідь, що згідно з чинним земельним законодавством значаться як державні.

А тут ось яка «пригода» сталася: в Олександрівці приватна підприємниця Амалія Аксютіна збудувала, виявляється, тепличне господарство за адресою вулиця Тополина,1. До речі, образно кажучи на руїнах колись діючої тут і дослідної овоче-баштанної станції. То ж виходить, наче з метою не втратити давні місцеві традиції з вирощування високих, добротних та сталих урожаїв вітамінної продукції – чому б і ні? Інша річ, що що тепличне господарство – це з натяжкою та перебільшенням, як на нас, було сказано. Адже являло собою тимчасову споруду без фундаментів і тому подібного. Змонтували металевий каркас та обтягли його поліетеновою плівкою – і ось вам не що-небудь, а таки підприємство.

Та настав час, і пані Амалія Аксютіна вирішила збути своє тепличне диво. Продати. А викупити його викликалося якраз ТОВ «Олександрівка Агро». І як наслідок – появляється "Договір куплі-продажу". З усіма необхідними у даній ситуації дозволами, нотаріальними свідченнями та державними реєстрами. Все чин-чином, комар носа не підточить. Єдина така несподіванка: у Договорі чорним по білому написано, наче господарство-підприємство хоч і на вулиці Тополиній,1, але… на тих 1 тисячі 536 гектарах, які належать Дніпровському аграрно-економічному університету!

А здогадуєтеся, що це значить? Те значить, що не минуло й тижня, як ТОВ «Олександрівка Агро» шле у Дніпро, аграрно-економічному вузу, своє послання. Сповіщає, що так і так, придбало воно у свою власність цілий тепличний комбінат, а він збудований і діє «за адресою вул. Тополина,1 на землі Вашого вишу». Як півтори тисячі гектар отримали прописку не за селом, а у селі на його вулиці, цього автори послання не уточнювали. А от про те чітко та ясно повідомили, що згідно з вітчизняним земельним законодавством у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, земля, на якій об'єкт перебуває, теж переходить у власність того, хто це нерухоме майно придбав. Тобто раз-два, і ніби ніякого шахрайства. І у «дамках» тобто опинилося ТОВ «Олександрівка Агро», доточивши собі тепер аж півтори тисячі гектар разом зі збірно-розбірним каркасом тимчасових теплиць наче ж цілого комбінату – і квит. Хитро-мудро – чи не так?

Так що варто дякувати Антикорупційній правозахисні Раді, яку очолює Олександр Снісар, бо ж саме вона не дала безслідно кинути «кінці» цієї історії в небуття. І будемо сподіватися, що стоятиме на своєму доти, поки земля не вернеться за великим рахунком у власність держави. Ні, прокуратура відкрила кримінальне провадження за ч. 4 ст. 197-1 ККУ, а головне управління поліції в області здійснює відповідне слідство. Одначе справа в тому, що винахідливе напрочуд товариство з Олександрівки ще півтора роки тому подало позов до суду «щодо переходу права власності на земельну ділянку у зв'язку з набуттям права власності на об'єкт нерухомого майна на ній».

І сумлінний суд півтора роки вже й товче як в ступі воду, ніяк не визначиться з остаточним праведним рішенням, змушуючи підозрювати, що після сільської ради, котрої в Олександрівці уже катма, нотаріусів та реєстраторів тепер саме на нього, на суд, покладено надію тихих та «підпільних» рейдерів заграбастати, придбати до своїх рук державну то земельку. Адже в чому не будемо сперечатися-дискутувати з войовничою Радою антикорупціонерів, так це в тому, що суди українські нині сміливо ідуть в розріз рішенням навіть Кабміну, а то й Офісу президента, якщо вони не на ласу руку  зловмисним замовникам. Так що «відмінити» висновки правозахисників у даному випадку їм і поготів не становитиме труднощів. Спроба рейдерськи захопити чималий шмат державної землі триває.