Фермер Іван Омельницький з Петриківки: «Війна підбила ціни на овочі і завалила на зернові»

     Нещодавно чималу увагу жителів Січеславщини привернуло оголошення одного із петриківських агрогосподарств «продамо різні овочі по 5 гривень за кілограм. Збирати самому на полі і вивозити». У час суттєвого подорожчання, у порівнянні з минулим роком, вітамінної продукції таке запрошення виглядає доволі привабливим. Як цього року, у час повномасштабної війни біснуватої рф проти нашої держави, формується ціна на овочі, олійні та злакові культури? Чи є сенс продавати з поля усе гамузом по 5 гривень? На що фермерам після війни слід звернути особливу увагу?

     На ці питання «Фермера Придніпров’я» відповідає сьогодні досвідчений хлібороб і овочівник, високий, кремезний і приязний Іван Омельницький із Петриківки. Він, як і переважна більшість колег, постійно цікавиться новинками аграрної галузі, читає чимало спеціальної літератури, плюс має тридцятилітній власний величезний досвід праці на землі. Тому абсолютно фахово володіє тонкощами вирощування традиційних для Степової зони культур і маркетинговою складовою еосподарювання, якими залюбки ділиться:

      - Військовий напад ерефії зруйнував усталені торгові зв’язки. Традиційно цінову політику ранніх овочів у Дніпропетровщині задавали фермери Херсонщини, Миколаївщини і Запоріжжя. А після них зі своєю продукцією виходили на ринок ми. Ціни на той час суттєво знижувалися. Тепер Південь відрізаний від ринків Дніпропетровщини, відповідно споживачі не мали ранньої продукції в звичних обсягах і прийнятному ціновому діапазоні.

- Через це і ціни на ранні овочі «стрибнули»?

- Так. З весни роздріб почав орієнтуватися не на Південь, як завжди, а на супермаркети. А в них ранні овочі з Молдови, Турції, це додаткові витрати на доставку. Кавуни теж звідти та Узбекистану, по 35 – 40 гривень за кілограм.  

На фото: волонтерська допомога смт. Петриківка.

- Через значну кількість біженців у нашій області і попит на овочі збільшився?

 - Безперечно. Цього року завдяки дощовому літу усі овочі надрентабельні, собівартість вирощування цибулі, капусти, кавуна біля трьох гривень за кілограм. Лише кабачок підвів – багато пустого, було холодно в період жнив, коли цвів, бджоли через це слабо запилили.

 - Отже, сенс продавати з поля "все по 5", як ваші колеги в Петриківці, є?

- Так, здогадуюся, хто це – наше велике господарство. Овочівництву притаманний значний обсяг ручної праці, не так легко її організувати. Тому і запрошують покупців трохи потрудитися у полі для себе. До того ж цибулю, перець, кавуни мало вирощують люди, які займаються городництвом лише на присадибних ділянках.

- Іване Савовичу, а яку частку загальної площі займають овочі у Вашому господарстві?

- Раніше у своєму ФГ «Обрій», яке має 40 га землі, ми вирощували до 10 га різних овочів, без поливу. Тепер, у більш зрілому віці, вирощуємо лише зернові, олійні та по гектару картоплі і кавуна. Він іде до 15 гривень на оптовому ринку, вроздріб біля 25 гривень. Продаж кавуна повільний, у більшості людей мало грошей, це не товар першої необхідності. Вартість овочів дуже залежить від того, хто як продасть. Реалізатори прагнуть накрутити до 80 % початкової ціни.

- Вартість картоплі більш стабільна?

 - Вона добре вродила, дощі йшли регулярно. І хоча тепер роздрібна ціна опустилася до 8 – 10 гривень за кілограм, однак для фермерів це прийнятно.

- А які є способи зменшення ціни на овочі?

- - Цікавий досвід Канади. Там є ринки виробника, куди фермери у визначені дні привозять свою продукцію. Кожен стає на своє місце і продає. Гарні умови, нульове містове, ціна невелика – до собівартості додається визначений відсоток, і все. Такі ринки користуються великою популярністю у канадців.

- Шлях овочів до прилавків магазинів складніший?

- Однозначно. Візьмімо будь-яку велику мережу супермаркетів. Спочатку вони звозять від фермерів великі партії продукції на базу. Далі розвантажують і сортують її в контейнери. Потім знову вантажать і розвозять по магазинах, далі знову розвантажують. Це зайвий ланцюжок, який оплачує покупець. Та і фермерам він дає лише збитки, за згаяний час чимало овочів утрачають свій товарний вигляд.

- Із зерновими культурами цього року важче?

- Тут окупанти завдали величезної шкоди, через обстріли полів, елеваторів, господарств, мінування, неможливість звичної логістики. Ми вирощуємо значно більше, ніж споживаємо. Подивіться на карту світу – на ній чимало різних гір, пустель, плато. І скрізь живуть люди, які щодня хочуть їсти, а хліб у них не росте. Україні Всевишній подарував прекрасні орні землі, плодами яких мусимо ділитися з іншими. Світ надто довго після початку війни готував морський «зерновий коридор», завдяки якому путін, винний у воєнних злочинах, пнувся вислизнути з-під санкцій. Відтак Україна не змогла вчасно реалізувати значні обсяги збіжжя.

- А яка рентабельність різних культур?

- Ячмінь цього року збитковий, стовідсотково. Пшениця зараз дає приблизно «нуль». Ціна її, першого класу, тепер 6 – 6, 5 тисячі гривень за тонну, 3 – 4 класу відповідно 4, 5 – 5 тисяч, фураж – 4. Тут чимало залежить від того, яка пшениця, за якою формою проводяться розрахунки, місцезнаходження господарства. Із Петриківки, для прикладу, щоб довезти тонну пшениці до Дніпра, необхідно заплатити 400 – 500 гривень, а в Одесу – 2 – 3 тисячі, тому тут особливо не навариш.  А ще в час жнив оті 8 га пшениці, які я виростив, давали мені біля 50 тисяч гривень збитків. На будь-якій культурі все можна порахувати.

- З олійними трохи легше?

- Рентабельність соняху зараз трохи вище «нуля». Цінова політика рапсу і соняху приблизно однакова, але рапс менш виснажливий для грунту. Тому і бачимо ухил в його сторону.

- Сучасна війна є величезним випробуванням для всіх українців. Теперішній стан галузі тяжкий з ряду викликаних військовим нападом, здається 40-м за історію сусідства, московитів. А що, на Вашу думку, чекає аграрну галузь Степової зони в майбутньому?

- Дійсно, під час війни непросто. Виросли «дизель», добрива, запчастини, однак мусимо допомагати усім, чим можемо, фронту. Надіюся, все поступово нормалізується після припинення цієї війни, котра вигідна лише кремлівській верхівці. У майбутньому нам слід більше брати до уваги кліматичні умови. Так, два сезони в нашій області з дощами добре. Але ж вони переважно випаровуються в атмосферу, а взимку майже немає снігу, а коли випаде, то за пару днів розтає! А за рік це ті ж самісінькі 440 міліметрів опадів для нашої зони. Відтак нижні шари грунту не насичуються вологою, як повинно бути, підземні горизонти стрімко «сідають». В кінці червня біля Києва бачив трактор, що культивував поле, то за ним пил стояв стіною! Отже, там обмаль вологи.

- Можливо, це був просто тимчасовий бездощовий період?

- На жаль, ні. Під Бородянкою живе сваха, тепер там вже родять кавуни, чого сотні літ не було, клімат міняється. А раніше в них весною річки сильно розливалися. Тепер цього катма, як і в нас. Тут Чаплинка, Оріль, Дніпро досі перегачені дамбами, яких давно позбулися в усьому світі. Це зовсім не дрібниці, як декому здається. Пройде небагато часу, 20 – 50 років, і орні землі ніяк буде використовувати без поливу. А води залишиться украй мало, і вона буде надто дорога. Тому, вважаю, до кліматичних змін нам треба негайно, із допомогою науки і сучасних технологій, починати готуватися.

- Спасибі за цікаві роздуми, Іване Савовичу! Доброго здоров’я Вам і родині, мирного неба і якнайшвидшої нам усім перемоги!