Фермери Вільного проти «земельної війни» в Нивотрудівській громаді

       Відомі «претензії» Нивотрудівської сільської ради (голова Ірина Пелецька, на фото зліва, в день рейдерської атаки на землю фермера В. Каллаура 5 липня 2022 р.) до земель місцевих фермерів Володимира Каллаура, Анатолія Гергеля та ТОВ «Добробут» - для передачі їх ТОВ «Стронг-інвест» колишнього голови Дніпропетровської ОДА Сергія Касьянова - розпочалися ще два роки тому. А у квітні минулого, на початку повномасштабної війни з терористичною рф, сільрада навіть найняла юридичну фірму та й заходилася позиватися «за недоліки в документах» до хлібороба В. Каллаура.

    Але безпідставно найняті, за кошти місцевих платників податків, у тому числі фермерів, юристи закономірно привели разом зі сплаченими судовими зборами лише до втрати дотаційним бюджетом Нивотрудівської сільради кількох десятків тисяч гривень. Про перебіг резонансної боротьби йшлося у статті «ФП» «Суд захистив землі фермера Володимира Каллаура від зазіхань рейдерів» 19 лютого 2023 року.

   Гроші на вітер, або чому до Вільного така жахлива дорога?

   Та не минуло й року, як у широких степах Апостолівщини зажеврів новий земельний конфлікт. Фермерів Вільного нещодавно збурило оголошення в соцмережах однієї із працівниць Нивотрудівської сільради: «Дев’ятого листопада працівники фірми «Агроленд» запрошують жителів Вільненського округу на зустріч із питань оренди земельних ділянок у фізичних осіб. Зустріч проходитиме в актовому залі адмінбудівлі с. Вільне о 12 годині. Ласкаво просимо!»

   Приїзд невідомих у Апостолівському краї людей із перспективою дроблення місцевої ріллі на «шахові клітинки» викликав занепокоєння Асоціації фермерів та приватних землевласників Дніпропетровської області, яку очолює Анатолій Гайворонський. Адже Нивотрудівська сільрада відома як рейдерськими щодо фермерських земель рішеннями її недовговічної «військової адміністрації», так і згаданими вище судовими баталіями.

    Хоча справжніх місцевих проблем у раді, до яких після підриву Каховської ГЕС рашистами додалася і водна, доволі. Для прикладу, коли звертаєш на дорогу до села Вільне із Криворізько-Нікопольської траси, одразу потрапляєш на… смугу справжнього «картоплища». І мимоволі думаєш про згадані десятки тисяч гривень Нивотрудівської сільської ради, викинутих нею на вітер у недолугій судовій боротьбі. Вочевидь, тими грішми можна було б усі ями упродовж чотирикілометрового «танкодрому» бетоном залити.

    «У нас ця дорога – трагедія віку, - розповіла одна із жительок Вільного, що купувала в центрі села по 1 гривні за літр воду із цистерн КП «Нивотрудівське». – Наші діти могли б тут жити, а працювати в Кривому Розі, до якого всього 28 кілометрів.  Але саме через цю дорогу майже ніхто з молоді не залишається у Вільному.

      Навіщо в час війни наражати людей на небезпеку?

    На дванадцяту дня до будівлі Вільненського старостинського округу прийшли місцеві фермери і двоє власників землі, які обробляють її самостійно. Заступнику нивотрудівського сільського голови Тетяні Сєнніковій довелося вислухати численні претензії місцевих хліборобів. Зокрема голова Асоціації фермерів Апостолівського району Віктор Ковальчук наголосив:

   - Усі землі власників земельних паїв Нивотрудівської ОТГ знаходяться в оренді до 2032-2034 років, договори оренди зареєстровані. Лише невелика кількість селян обробляє землю самостійно, вже більше 20 років, вони здавати в оренду її не будуть. Тож навіщо рада робить рекламу, надає приміщення невідомим людям? Це геть негарно стосовно нас, місцевих фермерів, сумлінних платників податків, на які й живе сільрада. Ми тепер платимо більше 5 тисяч гривень за оренду гектара землі, допомагаємо ЗСУ тощо. Тому в голові не вкладається – нащо раді під час війни збурювати громаду забаганками чужих людей? Таке вже було у Володимирівці і Михайлівці. Ці прийшлі орендарі міняють назви, аби зайти в громаду і баламутити людей.

   Доповнив Віктора Олексійовича переконливими аргументами і очільник Асоціації фермерських господарств «Ольвія» Петро Безверхній:

- Ми один у одного не переманюємо власників землі, працюємо на тих ділянках, що є в обробітку. Усі разом щороку підіймаємо орендну плату, вона у нас доволі пристойна, більше виплачувати просто економічно недоцільно. Зовнішні фактори впливу на фермерів повинні бути виключені, у нормальних селах такого немає. В наших орендодавців бувають різні життєві ситуації, потреби в лікуванні чи операції, у таких випадках обов’язково допомагаємо.  А «підтанцьовка» ради чужим товстосумам – справжній саботаж фермерської роботи.

   Ще одну, вкрай вагому причину абсурдності заходу навів Вадим Стрільченко із «Ольвії»: «Навіщо у час війни збирати в одному місці усіх в окрузі, хто допомагаєЗСУ? Та рашисти постійно бачать нашу територію, й «Іскандерів» у них вистачає. З точки зору найголовнішого під час війни – безпеки – намічати тепер масові заходи тут, всього за 60 км від лінії фронту, безвідповідально і навіть злочинно».

«Зради» в громаді немає?

   Опісля заступник нивотрудівського сільського голови Тетяна Сєннікова так пояснила захід, що збурив фермерів:

- У нашій громаді є 50 га землі, стояли в бур’яні. Ми їх проінвентаризували, виставили на «Прозорро» для оренди, і торги виграв «Агроленд» із Київської області. Вони зателефонували сільському голові Ірині Пелецькій щодо зустрічі із власниками землі. Та позаяк виходу до місцевих груп у соцмережах не мають, то голова попросила виставити їхнє оголошення працівницю ради. За дві години, після дзвінків фермерів, оголошення було прибране. А будівлю старостату погодилися надати, бо це ж і наші жителі мали зібратися.

    Ще фермери дорікнули керівництву сільради, що бракувало окремої інформації в громаді про оренду комунальної ріллі, аби всі бажаючі змогли взяти участь у торгах. А нові орендарі землі з Київщини так і не приїхали. Не було в залі і власників землі, котрі здають її в оренду.

- Добре, що ніхто із власників паїв, орендодавців, сюди не прийшов, - зауважив після зустрічі фермер із Новоукраїнського Володимир Каллаур. – Два наших господарства брали участь у тих торгах за 50 гектарів ріллі. Та київські запропонували такі умови, що наші сказали: немає сенсу обробляти. Орендодавцям я б порадив, аби і не мріяли піти до чужих орендарів. Бо невідомо, чи не здадуть вони ту землю, як заставу, під великий кредит? І піде тоді рілля гуляти по банках, назад вже її не вернеш. Ще й хати власні люди можуть втратити. Бо зазвичай ніхто не читає того, що написане в договорах оренди. А з  Нового року, якщо президент України не відтермінує введення в дію закону про ринок землі, таке почнеться із нею, що годі й уявити.

 З якими намірами ідуть київські переможці торгів у степову Апостолівщину, за 500 кілометрів, аби обробляти 50 га ріллі? Можливо, це і не київські, як підозрюють фермери, підприємці. І як очільники Нивотрудівської сільради надалі виконуватимуть дану виборцям присягу, щодо захисту їхніх інтересів, покаже час.