ТЕПЕР БЮДЖЕТИ НЕ ОСВОЮЮТЬ. ТЕПЕР ЇХ ПИЛЯЮТЬ

БИТИЙ МІСЯЦЬ, а то й більше щосуботи мешканці Дніпра влаштовують
під міською радою гучні мітинги. Вони не втомлюються вимагати «замість
того, щоб багатомільйонні кошти з міської казни витрачати на піар місцевих
вождів та чиновників або заміну у пристойному стані асфальту на більш нову
бруківку, краще спрямовувати їх на допомогу Збройним силам України». На
плакатах так і пишуть: «Нам не дороги зараз потрібні, а дрони на фронті!» чи
«Навіщо мені відреставрований паровоз на постаменті, коли чекаю тата з
війни». Аж до такого вигуку майже з відчаю, що «Я тут замість сина, який не
може покищо залишити оборонні редути і прийти сюди».
   Так от, щойно у мера Дніпра Бориса Філатова з цього приводу наче
урвалося терпіння, і він у притаманній йому манері роздратовано, втрачаючи
почуття міри, відреагував в Facebook наступним чином (цитуємо дослівно):
«Корисні ідіоти раз-у-раз проводять мітинги, домагаючись зупинити міське
будівництво та передати «всі гроші на ЗСУ», наче ці корисні ідіоти розуміють,
як формується бюджет та куди місцеве самоврядування може витрачати його
кошти». Все одно, коротше, що заткнув пікетувальникам роти – згодні?

   Але це й добре, якщо хочете знати, що з таким ось гнівом відреагував
Борис Альбертович на волю своїх виборців. Необачно змусивши їх пригадати
ще й відоме народне прислів’я про те, у кого на голові шапка горить. Бо, по-
перше, міська влада через підконтрольні ЗМІ перекручувала повідомлення
про ці мітинги, неправдиво стверджуючи, ніби «люди виходять з вимогою
залишати усі податки на доходи фізичних осіб в місцеві бюджети, а зовсім не
проти недоречних і недоцільних їх витрат». Тобто народ казав смажене, а
влада – ні, стрижене.

  А по-друге, дніпровські мітинги не винятки. Аналогічні
нині відбуваються чи не у всіх обласних центрах і великих містах Україні. На
Дніпропетровщині точно і у Кривому Розі, і у Кам’янському, і у Павлограді та
Новомосковську. Але всюди посадовці про них мовчать, немов понабирали
води у роти. Хоч швидше ведуть себе як страуси, котрі голови ховають у піску.
А тут міський голова Дніпра Філатов нарешті відреагував.
   І доволі, як на нас, несподівано самокритично – хіба ні? Адже з”явилося
повідомлення МВС України, що «відразу у чотирьох регіонах підозри, так чи
інакше пов’язані з розтратами бюджетних коштів, отримали чиновники та їхні
спільники». Серед цих регіонів і Дніпропетровська область. Де саме у Дніпрі-
обласному центрі «у рамках кримінальних проваджень з приводу надмірно
витратних ремонтів об”єктів благоустрою та інфраструктури проведено 18
обшуків». Серед підозрюваних, зокрема... заступниця мера - начальниця одного

з Департаментів міськради! Оскільки «під час ремонту даху школи підрядник
у кошторисі вартості будівельних матеріалів вказав вдвічі вищі на них ціни,
ніж ринкові, і чиновниця на це дала згоду». Навіть не змовчали, що «аж бігом
та мало не спотикаючись підписала». В результаті сума збитків для міської
казни сягнула одного мільйона гривень. Не важко здогадатися, що у даному
випадку мільйон «обернули в готівку, яку дружно й по-братськи розділили».
   А як можна інакше думати, якщо днями слідчі ГУНП в області виявили
підписані і оплачені акти виконаних робіт, котрі задумувалися як такі, котрі…
виконувати не доведеться. Посадовець на цей раз Дніпровської міської ради
«з одного боку та директор фіктивного ТОВ з іншого» зварганили договір «з
очищення каналізаційних колекторів, утримання зливної каналізації, а також
ревізії дощоприймальних колодязів у м. Дніпро».

   Далі ж благополучно для втілення цих робіт одержали з міського бюджету понад 4.2 млн гривень, які
тишком-нишком заграбастали. Позаяк їхні акти-рапорти про реалізацію угоди
повністю липові. Розпочалося кримінальне провадження за двома статтями:
«привласнення майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим
становищем» та «складання завідомо неправдивих офіційних документів або
внесення до них завідомо неправдивих відомостей». Тільки от яка дивина:
першу скрипку в афері грав чиновник-директор комунального підприємства-
замовника, а директор товариства-виконавця «підсобляв». Одначе якщо
останнього відправили до ізолятора тимчасового утриманні, то першому
обрали запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
   Хоч суть же в тому, що подібні «операції» відбуваються на кожному
кроці. От у Кривому Розі обурені його містяни на черговому мітингу протесту
проти прихованого, а швидше навпаки неприхованого зараз розкрадання
народних грошей з подачі тутешнього активіста «Громадського центру
розслідувань» Антона Кравченка оприлюднили перелік «закупівель з
міського та обласного бюджетів, які, на переконання городян, абсолютно недоцільні і
містять явно корупційну складову». У списку «утеплення фасадів на проспекті
Гагаріна вартістю майже 140 млн гривень, укладання плитки на залізничній
станції Кривий Ріг Головний і у сквері привокзальної площі разом за 3 млн
200 тис» - кінчаючи ремонтом приміщення виконкому Центрально-Міської
ради, на який мов з панського плеча виділено ледве не чотири мільйони. І
одне діло, що іде війна, дійсно «мусимо нині більше витрачатися на потреби
Збройних сил, а плитка хай зачекає», але ж зворотний бік ситуації полягає в
тому, що «суми, затребувані з бюджетів, явно підозріло надмірні і за дивною
«випадковістю» з року в рік дістаються одним і тим же виконавцям».

   Ось тільки упродовж цього року Департамент розвитку інфраструктури
Кривого Рогу успішно провів три тендери «на поточний ремонт вулиць і доріг
комунальної власності». Перший у січні вартістю 700 мільйонів. Далі у серпні
для аналогічних робіт на суму 133.5 мільйона і нарешті у жовтні знов же для
ремонтів міських магістралей вартістю 70 мільйонів. Усі ці замовлення тут за
«послідовною традицією» дісталися ТОВ «Весташляхбуд». Котре й було «без
несподіванки» єдиним учасником-претендентом у всіх трьох тендерах. Отож
перемоги йому діставалися без будь-якої конкуренції. Точніше, як жартують у
Кривому Розі, «поза конкуренцією». А паралельно «Весташляхбуд» виграв
ще й тендер на «прибирання і підмітання міських вулиць», справлятися з чим
погодився за 89 мільйонів гривень.

   Це не говорячи уже про те, що напрочуд бідове товариство відхопило цілу низку і дрібних для себе переможних лотів. Як от «послуги з ліквідації слизькості автодоріг», «ремонт покриття проїздів
до кладовища «Центральне», «ямковий ремонт подвір”я гімназії № 109»,
«часткове відновлення асфальтних покрить чи ліквідація вибоїн в парках, на
прилеглих територіях та пішохідних тротуарах» - ну і т. д., і т. п.
   Все б нічого, та коли «Перший Криворізький» телеканал звернув увагу,
що у всіх трьох тендерах з ремонту міських вулиць та доріг значиться одна й
та ж, приміром, вулиця Коцюбинського, а вона як була, так і залишається досі
в жалюгідному стані, спалахнув скандал. Який однак Департамент розвитку
інфраструктури міськради доволі незграбно, але миттю загасив. В тому дусі,
що тележурналістам не треба вірити своїм очам, бо «за іншими даними на
кількох ділянках вулиці Коцюбинського замінено асфальт, бортові камені та
бетонні перебрики і приведені до ладу тротуари». А щоб більше нікому не
кортіло перевіряти справжній рівень виконання робіт, Департамент докинув,
ніби «намічені обсяги ремонтів не завершені». Тобто вони тривають і треба
набиратися терпіння та чекати. Як чекають, схоже, з моря погоду. Адже за
свідченнями телеглядачів Першого міського і воднораз жителів вулиці, «ані
техніки, ані робітників не видно тут уже упродовж кількох місяців».
   Більш детально усі обставини нашим колегам з телеканалу з'ясувати не
вдалося. Бо цікавитися звітами реалізації передбачених торгами замовлень
марно, оскільки це ледве не великі комерційні таємниці. А шукати «кінці» ж з
боку виконавців й поготів складно. «Весташляхбуд» заснований Самвелом
Єганяном, одеситом якщо не за походженням, то за місцем проживання, де
він має низку інших приватних фірм. Зате достеменно вдалося дізнатися, що
за останні десять років «Весташляхбуд» від органів місцевої влади отримав у
Кривому Розі замовлень загалом на суму аж 5 мільярдів 485 мільйонів гривень.

   Погодьтеся, що на чималу суму. За такі гроші може що й можна було Кривий
Ріг перетворити на квітучий мегаполіс-сад. Але на це щось не схоже.
   А ЩО Ж у такому випадку відбувається? Знаєте, буквально цими днями,
але уже на околиці Кривого Рогу, зчинився переполох, який тутешні стражі
правопорядку трактують як запозичення сільськими посадовцями «горе-
досвіду» чи злочинного прикладу «старших товаришів-колег з міської влади»
Тут Глеюватська сільська громада, до речі чи не найменша в області, за
результатами тендеру замовила «Гарантбудінвесту» прокладання порівняно
куценького водогону. Але вартістю 26 мільйонів гривень. Цей факт одразу і
привернув увагу правоохоронців, які якраз добре знаються, що та як у
подібних випадках відбувається. І виявили, що перераховані кошти замало не
в чотири рази (!) перевищують насправді необхідні. Хіба не занадто це вже –
майже в чотири рази? Елементарна арифметика підказує, що аби збудувати
тут міні-водогін, вистачить 6 – 7 мільйонів. А от щоб вистачило набити кишені
замовникам і виконавцям разом чи порізно, знадобилося, виходить, майже
20 «зайвих» бюджетних мільйонів. Ну й апетити, правда ж?!
   І подібна «практика», повторюємо, наразі справді не поодинока чи, як
раніше казали, не трапляється лише в окремих випадках – вона суцільна і
повсюдна. Стала способом життя, а точніше наживи чиновницької братії та
посадовців на місцях. В одному з недавніх зведень обласної прокуратури ми
прочитали, що в регіоні знайшлася районна держадміністрація, яка «уклала з
приватним підприємцем фальшиві договори на проведення інвентаризації
земель, їхньої грошової оцінки і насамкінець виготовлення землевпорядної
документації». Прокуратура назвала ці договори ще влучніше – удаваними.
Поскільки усім цим займатися насправді ніхто не збирався і не займався.
Приватний підприємець, «змовившись, скористався реквізитами, печаткам,
та дозвільними документами фірми, у якій працював, «наштампував» без її
відома необхідну документацію» – і весь клопіт. В результаті 4.3 мільйонами
бюджетних грошей районна адміністрація не пошкодувала таким ось чином
розпорядитися.
   Втім, попереду всіх у Дніпропетровщині обласний центр. Знову свіжий
факт: начальник управління правозахисної діяльності, протидії корупції та
економічної злочинності Олександр Панченко повідомив, що «досудовим
розслідуванням встановлено: посадові особи Департаменту комунального
господарства та капітального будівництва міста, зловживаючи службовим
становищем, незаконно оволоділи бюджетними коштами, які у змові шляхом
фінансово-господарських операцій з використанням фіктивних підприємців
переводилися в готівку і далі привласнювалися». Розкрасти встигли 10 млн.

   Та тепер услід здійснюється «перевірка законності використання вказаним
Департаментом усіх «освоєних» ним протягом останніх трьох років грошових
коштів, а це понад 2 мільярди гривень».
   Гірко, обидно, гидко і бридко наводити всі ці випадки безпрецедентних
розкрадань коштів, які б мали сповна іти на благо мешканців тих чи інших
населених пунктів і громад. І на забезпечення нині дійсно потреб Збройних
сил воюючої України до речі. Тим часом грабунки бюджетів органів місцевого
самоврядування набули не просто масовості, а пожираючи, не обминають
уже жодної території. Ось через це в першу чергу, як на нас, народ там і тут і
виходить на мітинги, домагаючись припинити-зупинити уже явно хижацьке
«потрошіння» зібраних у місцеві скарбнички податків. Ви не повірите: народ
сьогодні у шоці від цього, особливо дійсно враховуючи необхідність ресурси
усі та можливості спрямовувати військовим на захист України від окупантів, а
очільники теперішніх громад і їхні підлеглі посадовці розгнівані тим, що уряд
розпорядився відтепер прибуткові податки на зарплати військових-учасників
визвольної війни не залишати в місцевих бюджетах, а до останньої копійки
перераховувати в державний, а якщо хочете, то і національний. Це ого-го які
мільйони обминатимуть надалі бюджети територіальних громад. Уявляєте,
від яких надходжень, од якої «годівниці» мало не за вуха силоміць відтягують
ділків місцевої влади? Для ясності скажемо тут, що Дніпро приміром одразу
втрачає 4.2 мільярда гривень.
   В області уже не перший рік діє агенція «Антикорупційна правозахисна
рада», то вона сьогодні ладна бити на сполох в масштабах усієї країни. Цілий
трактат-аналіз «поточного моменту» підготувала, від якого кидає в піт і страх.
Бо «розпорошивши державу на територіальні громади, ми породили скрізь
можновладців-корупціонерів з хапальними рефлексами, численні корупційні
схеми, котрі «обслуговують» цілі зграї фейкових, підставних та просто своїх
наближених товариств, фірм і підприємств». Як це та чому сталося, збагнути
важко, але поголовно мери, голови територіальних громад і навіть депутати
місцевих рад на переконання лідера згаданої агенції Олександра Снісара
заражені нині бацилами «розкрадання бюджетних надходжень». Більш того,
«прикриваючись воєнним станом, усі і всюди організованими злочинними
угрупуваннями доводять народу, неначе війна і забороняє оприлюднювати
звіти про використання бюджетних коштів».

   Тим часом, продовжує Снісар, «безбожно розтягують їх у власні кишені і кишені спільників». Якщо хочете знати, виник новий термін-замінник навіть – бюджети зараз не освоюють, а
«пиляють». Як наслідок – за висновком іншої «Антикорупційно-люстраційної
Ради Придніпров’я», «ніхто й ніде не конкретизує ні адреси, за якими

використовуються виділені на «розпил» гроші, ні кошториси робіт,
передбачених тендерами». «Воєнна таємниця» і не інакше як можливість,
«поки при владі, грабувати свої території і державу всю свою».

   Ось це і є найбільша та найнебезпечніша українська трагедія, яка, скажемо уже від
себе, до добра не приведе. Невже нинішнє покоління усіх мастей державних
службовців, а насправді державних корупціонерів цього не розуміє?
   НА ЦЬОМУ можна було б ставити і крапку у нашій публікації, якби не
одне але. Але ж поки на київських пагорбах запевняють, що з усіх сил ведуть
якусь боротьбу з розкраданнями бюджетів та відповідною корупцією для цього, на
місцях посадовці-грабіжники в одній упряжці працюють з органами
правопорядку та так званих силових структур – прокуратури та Національної
поліції. І закінчуючи судами. Загребущі руки одна одну ще й як миють!

   На Дніпропетровщині це як на екрані засвітилося на прикладі гучного скандалу,
пов’язаного з «плідною» діяльністю недавнього тут одіозного голови обласної воєнної
адміністрації Валентина Резніченка. Справа в тім, що недавно місцева поліція
хотіла того чи ні, однак мусила відкрити кримінальне провадження стосовно
«посадових осіб Дніпропетровської ОДА і більш, ніж півтора мільярда коштів
бюджету, виділених ТОВ «Будінвест інжиніринг», серед засновників якого ну
дуже наближена до колишнього глави ОВА людина, на ремонт автодоріг».
   Що Резніченко зіграв першу скрипку у розкраданні настільки великої суми,
ясно стало, як на долоні. Та він же не один був задіяний у цій оборудці.
Попалося на гачок відразу кілька «видатних» діячів, в тому числі і таких, котрі
перебралися уже й на високі посади у Києві.
   Отже справу порушено, а що порушила його обласна поліція, все ясно і
закономірно. Швидше обласній поліції не було куди діватися: її обов'язок це
був, адже «витівка» Резніченка спільно з компанією «Будінвест інжирінинг»
зчинила резонанс не тільки в межах області, а й поза ними.

   Тільки от що далі сталося: провадження підхопило НАБУ – Національне антикорупційне бюро
України. Оскільки там, де мова йде про розтрату півтора мільярда гривень,
повноваження слідчих поліції кінчаються. Це вже царина не лише, до речі,
НАБУ, але й САПу – Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Та раптом
Дніпропетровська обласна поліція як поперед батька в пекло заквапилася
сама здійснювати слідство. Задля чого затіяла гучні обшуки в ОДА, першим
ділом вилучаючи документи, які підтверджували злочин Резніченка і його
компанії. Як ви гадаєте – навіщо? А щоб ще до колег з НАБУ заволодіти ними
і благополучно... поховати. Знищити – і кинути кінці у воду.
   І це не версія чи припущення. Як повідомили слідчі НАБУ, вони ледве
встигли перехопити ще цілими доказові оригінали документів. Ще б трохи,

коротше, і документи як крізь землю провалилися б. То чим в такому випадку
правоохоронці кращі від чиновників, «яким сьогодні все мало»?
   А у нас в зв’язку з цим виникає надто сумний висновок, що якщо рішуче
не викорінити розгул казнокрадства, то чи встигнемо порятувати і зберегти
ми нашу Україну? Особливо враховуючи, що у випадку з дніпропетровським
головою ОВА уже явно зайшли з іншого боку. Тепер НАБУ жаліється, що йому
блокують слідство. Аби продовжувати якомога швидше, потрібна експертиза
«розпилу» півтора мільярда, щедро виділених Департаментом житлово-
комунального господарства обласної адміністрації. А з цим навпаки нікуди не
спішить тепер уже ДАСУ – Державна аудиторська служба України. Тут і коню
зрозуміло, що корупційне «пиляння» бюджетних коштів на місцях глибоко, а
точніше наскільки високо і наскрізь проникло, що становить уже погибельну
загрозу незалежній Україні.