ПРОКУРОРСЬКА СВЕРБЛЯЧКА НУ І НУ!

     На знімку: Царичанський районний суд

      Якраз виповнився рівнісінько рік, як у Цибульківському
старостинському окрузі Могилівської громади Дніпропетровщини
сільський народ не дає на ділі відібрати у нього мало-не мало - триста гектарів
лук та пасовищ. Не дає – це значить горою стоїть і блокує шлях непрошеним
та невідомим лжевласникам. Котрим на початку минулого року сумнозвісний
в області колишній очільник тутешнього управління Держгеокадастру Дмитро
Свердлін, не питаючи згоди та не попереджаючи місцеву владу і усю
громаду, цілим пакетом з восьми угод ніби як в роздріб, а насправді оптом
передав в оренду триста га угідь (де люди здавна випасають худобу і косять
сіно) якомусь зайді Олександру Юрчишину. Зрозуміло, що селяни обурилися і
розгнівалися з такого самоправства. «слуги народу», до речі, на якому
клейма, кажуть, уже ніде ставити. І пускати неначе явного одного чи неявних
у множині загарбників на свої землі не стали. І не пускають до цих пір. Стоять
як скеля непорушно.
      - Діло тут таке, - розповідає депутат Могилівської сільської ради
Анатолій Калініченко, - що хто такий Юрчишин, ми не знаємо і ще жодного
разу його і в очі не бачили. Приїжджають царичанці. Себто хвацькі лобуряки з
колишнього районного центру Царичанки. Ми їх ще першого разу зустріли в
штики: «Не рипайтеся, хлопці, і не потикайтеся сюди, нічого у вас не вийде!»
Не помогло. Незабаром приперлися з трактором, щоб межі ніби їхніх уже
володінь відбити. Так навперейми збіглося все село. Тільки ж незабаром
причепили до трактора бочку, щоб «Ураганом» кропити трави на наших
пасовищах і сінокосах. Це не той «Ураган», яким обстрілюють область
прокляті рашистькі окупанти. Але також грізний. Бо той, який витравлює усю
рослинність, щоби потім «мертву» землю тут орати. Знову повстала уся
Цибульківка. І попередила ще більш рішучіше: посмієте ще раз явитися,
хлопці, спалимо усю вашу техніку як рашистську. Однак вони, пройдисвіти, не
вгавають…
          Це одна «сюжетна колізія» конфлікту. Інша тим часом вирує на
зіткненні Могилівської сільської ради з ніби «невидимим бійцем»
землезагарбницького фронту паном Юрчишиним, а насправді схоже, що з
цілою армадою бійців теж, тільки неначе правозахисних органів. Від в
минулому районних до окружних нині і аж обласними кінчаючи. Адже ще рік
тому сільська рада з ініціативи її голови Валерія Дружка скасувала незаконні
договори оренди. Одна з підстав, що ухвалені вони були без згоди і участі

місцевих депутатів. Все одно, що поза їхніми спинами. Ще точніше - як ото
навздогін у спини стріляють. Тим паче, що зусиллями все тих же
царичанських прислужників загадковий Юрчишин з усіх сил намагався
видавати себе законними володарем трьохсот гектарів, а от платити в
бюджет ОТГ орендні суми не спішив і не збирався. Явно натякаючи, що
платить він в іншу «касу». Це й стало основною підставою рішення депутатів Могилівської ОТГ.

Правоохоронці імітують напружену діяльність, та діла, потрібного людям, не роблять
        Але Могилівська громада не з тих, хто покірно складає лапки на
користь негідникам. І вперто та «монотонно» раз, потім вдруге і втретє
подавала свої звернення в поліцію та прокуратуру. Мовляв, ради Бога,
допоможіть, зарадьте нам, селянам – це ж у ваших силах і можливостях.
Насамкінець ще відвертіше нагадала, що і їхній посадовий в державі та
професійний за службовим станом обов’язок. Та як горохом об стінку: ніде
ніхто і пальцем не поворушив, не те щоб ним посварився. Заяви брали,
зображали кипучу, невтомну працю з ними, а потім або спускали на гальма, або
зводили нанівець якимись незрозумілими, більше непереконливими
пояснення. Ніби складу злочину ну ніяк вони не бачать. Хоч швидше не хотіли
бачити. Адже коли мусили все ж порушувати кримінальні провадження, і
Могилівську сільраду в якості потерпілої, і весь Цибульківський
старостинський округ, сільський люд якого лишився без сінокосів та пасовищ,
слідство до справ не залучало. І не залучає до цих пір. Наче їх тут немає, наче
мова іде уже не про заселену селянським народом територію, а про пустелю.
        Чи як за прикладом дикунів «руського міра» анексовану на чиюсь користь.
   -    Навпаки, - розповідає сільський голова Валерій Дружко, - питали мене,
чи я знаю і розумію, з ким зв'язався? Точніше супроти кого посмів перти?
Далі радили-попереджали не роздмухувати переполох довкіл «нещасних
трьохсот гектарів». Не махати над ними кадилом, оскільки марно. Як не
збагну я своїм розумом, що лапи на них наклала, і давно, ніби аж обласна
прокуратура?
     У дійсно «критичній» ситуації Могилівська ОТГ здаватися однак не
стала. Більше того, впевнена і переконана, що перемога неодмінно буде за
нею. Усі люди тут точніше тепер і сподіваються, і вірять, що нарешті
сумлінний суд над їхньою бідою зоглянеться. До якого, до речі, з позовом
нахабно звернувся сам викрадач землі Юрчишин. Він майже роздратовано
зажадав, аби невгамовних селян та вгамували. Щоб заткнули їм коротше раз і

назавжди роти. Щоб вони проковтнули свої язики і покірно гірку пілюлю –
тільки так і не інакше поставив питання руба Олександр Юрчишин.
       А у селян надії ж бо виникли, що суд розбереться і розставить крапки
над «і». По-справедливості. Адже на те він і суд. В державі, котра гучно
проголошує себе правовою. Оскільки спір, затіяний фактично досі у відкриту
ніби як «не встановленою особою», для справедливого правосуддя
виїденого яйця не вартував. Царичанський районний суд з розглядом
зволікати і не став. Хто тоді тільки з мешканців Цибульківки міг подумати, що
жваво відгукнувся і швидко «закрутився» зовсім з інших міркувань. Просто
треба було якомога скоріше з «цією колотнечею» покінчити – зрозуміли? А
діяти «наперекір» не одважився суд. То не випадково іронічно і воднораз із
сумом усміхався Валерій Дружко: злякався суд не колишнього обласного
чиновника, а «якщо й обласного рівня, однак когось іншого дуже
впливового». Хоч, докидає Валерій Володимирович, цілком могла
«спрацювати» і та не менш печальна реальність, що для нинішніх судів
інтереси селян, наскільки б вони ошуканими та скривдженими не були, «не
пріоритетні, якщо так можна сказати». Знов, як у давні ще дорадянські часи
писав Григорій Сковорода, кожен «юриста ладить на смак свій права».
       Сільського голову кинули за грати. На додачу й від роботи відсторонили

      Ось на цьому етапі багатостраждальної для селян епопеї сталося те,
чого ніхто не чекав. Чого-чого могли чекати, тільки не цього. Хоч чому сталося
таке, для людей і виявилося несподіванкою, одначе секрету не склало. В
районному суді інтереси селян захищав і відстоював особисто сільський
голова. І виступив Дружко наскільки «емоційно та гаряче», як здалося
«противній стороні», а насправді аргументовано і чітко та ясно, на рівні
«блискучого і досвідченого адвоката», що у «противної сторони» і виник
переляк: з такими аргументами чого доброго він візьме верх! А який можна знайти «вихід»? Та не дати Валерію Володимировичу можливості тримати слово і в суді, і в апеляційній інстанції!
       Тепер згадайте, на кому шапка – або скажімо папаха – горить? У
даному випадку по суті чиї вуха то стримлять, дав зрозуміти прокурор
Царичанського відділу Слобожанської окружної прокуратури Євген
Михайлов. Ще у перших числах вересня Царичанський суд спішно, аж
спотикаючись і захлинаючись на бігу, розглянув – неждано-негадано
паралельно – клопотання останнього «про обрання запобіжного заходу у
вигляді тримання під вартою могилівського сільського голови Валерія
Дружка». Більше того, кримінальна справа, відкрита спочатку лиш за фактом,

тепер, виявляється, розглядає Дружка підозрюваним. А раз так, то
«залишаючись на волі, він може впливати на свідків, змушувати їх свідчити на
його користь». Тому за грати нечестивця, на два місяці мінімум, і ніяких
поблажок!
Що це за ще одна справа, яка несподівано стала підозрювати
сільського голову Валерія Дружка «в зловживанні владою або службовим
становищем на користь третіх осіб»? Причім несподівано не тільки для нього, а й для депутатів громади та усіх її мешканців-виборців! Розповідаємо: ще позаторік у
листопаді сільська рада за результатами тендеру укладала угоду з ТОВ
«Кастум» на постачання 200 тисяч кубометрів природного газу. Для опалення
шкіл і дитячих садків. Це на суму 1 мільйон 400 тисяч гривень. Та коли
й пів зими не минуло, «Кастум» заспівав нової пісні. Хіба
важко здогадатися, що збільшив вартість голубого палива? А це так! В
односторонньому порядку, ще й погрожуючи «в разі чого розривати угоду».
- Мені нічого не залишалося, - говорить Валерій Дружко, - як
погоджувати додатковий договір. Інакше б довелося закривати школи та
дитсадки, і уже до кінця зими тих же учнів переводити на «заочне», я б так
сказав, навчання. А малюків й поготів розганяти по домівках. Ще й вивівши з
ладу опалювальне обладнання…
      Тільки ж це ще не все. Аналогічно «Кастум» вчинив стосовно й інших
своїх замовників. А їх набралося більше півтори сотні. Заднім числом стало
ясно, що аби виграти ці численні тендери, товариство не просто схитрувало, а
навмисне вдалося до афери: обіцяло продавати свій газ за ціною, нижчою від
середньої ринкової, а коли морози сягнули апогею, загуділо мало не в трубу,
що зась. Не можемо, і баста! Отака підступну «винахідливість» проявили.
Замовників фактично притиснули до холодної стінки: або платіть більше,
або більше ми знати вас не знаємо.

  Навіть слідчий суддя Царичанського райсуду Дмитро Костюков як поцілив у яблучко - назвав дії постачальника «опалювальним тероризмом». Тоді кого ж притягувати до відповідальності - «Кастум» чи загодя ошукану фальшивим тендером сільську територіальну
громаду? Як на нас, відповідь на поверхні. Якщо хочете знати, сьогодні
достеменно відомо, що 114 районних і окружних прокуратур, отож не лише
Дніпропетровської області, зорієнтувалися, як і мали зорієнтуватися –
заступилися за цілу низку сільських та селищних ОТГ, котрі опинилися у
такому ж становищі, як і Могилівська. Але останню ні Царичанська районна,
ні Слобожанська окружна прокуратури захищати не стали і не думали. Зате як
тільки знадобилося, аби присів та не здіймав гвалт з приводу відібраної в ОТГ
землі сільський голова Валерій Дружко, мерщій викотила грізні гармати

проти нього. Далекобійні, зі своїх прихованих чи й підло замаскованих
позицій.
- Я так і не зрозумів прокурора Євгена Михайлова, - говорить Дружко, -
як я, зостаючись на волі, міг би впливати по суті на придумане і висмоктане з
пальця слідство? Адже, по-перше, я не мав стосунків та зустрічей і перемов з
товариством «Кастум». Цим займалися уповноважені сільрадою спеціалісти.
А по-друге, слідство уже завершене, уповноваженні в якості свідків дали свої
вичерпні свідчення та пояснення, цілком правдиві, як на мою думку. Дали
зрозуміти, що ТОВ «Кастум» силоміць викручувало сільській раді руки. Так
от, слідство завершене, і хоч не тримається купи, п’ять його томів передано
нам на ознайомлення. Тому краще було б, якби прокурор пояснив тепер, чи
може бути винним піп, якщо у селі кури дохнуть? Чи нехай у селах росте
бузина, бо до Києва наполегливість могилян нізащо не доведе? Ні,
дорогий прокуроре, ми дійдемо і туди, якщо наша не візьме!
        Дійсно доречне пояснення чекає від Євгена Михайлова сільський
голова Могилівської громади. Бо у скандалі, який розгорівся навколо ТОВ
«Кастум» практично в масштабах усієї України, вистачає білих-білих, аж
чорних плям. Уявіть собі, «Кастум» благополучно «відмазався» від
численних звинувачень. Заручившись довідкою Торгово-промислової плати
України, котра запевнила, що «в період січня-лютого 2021 року на ринку
природного газу відбувалося коливання цін у бік їхнього збільшення, в результаті
чого додатковими договорами також іншим замовникам інші постачальники
(тобто не лише Могилівській сільраді і не лише «Кастум» – Авт.)
збільшували їх».

       І що ну дуже цікаво: в розпал зими переглядали ціни «у бік
збільшення для установ та організацій, що фінансуються з державного і
місцевих бюджетів». Так чом у славній області Дніпропетровській одначе
крайньою виявилася окремо взята територіальна сільська громада, а ще
точніше – персонально її голова? Секрету великого то і немає. Прокурор
забажав, аби до розгляду в Апеляційному суді «тяганини» з викраденими у
селян луками, пасовищами та сінокосами він був ізольований. Хай посидить
за гратами і гарно подумає, як себе надалі поводити!
      І слухняний суд, навіть визнавши з боку ТОВ «Кастум»
«опалювальний тероризм», покірно відправив одначе Валерія Дружка аж на… 60
діб під варту. Але очевидно сумління у слідчого судді Дмитра Костюкова трохи лишилося, і аби не брати увесь гріх на свою одну душу, він передбачив можливість
звільнення «під заставу 104 тисячі гривень». Це третина суми, яку, на думку
прокурора, розтранжирив сільський голова, зловживаючи ніби службовим
становищем. І створив таким чином суд реальну змогу спіймати пану

прокурору якщо не ляпаса, то облизня точно. Уявіть собі, ще до вечора того
ж таки дня, коли суд виніс своє рішення, мешканці громади у складчину
зібрали необхідну суму і «викупили Дружка з неволі».
   Образа прокурора на м’який присуд… задоволена

      То що, наперекір прокурорській сверблячці бажана для селян
розв’язка стала все-таки неминучою? О-йо-йой, де там! Втративши будь-які
обмеження у своїх діяннях, натомість користуючись службовим становищем та
зберігаючи власний вплив на потрібні інстанції, Євген Михайлов виявився не
в тім’я битим. Уже за кілька днів, розгнівавшись на «м’який» вердикт
Феміди, зажадав, щоб суд негайно, відтак поки не пізно, розглянув нове його
клопотання. А саме «Про відсторонення Валерія Дружка від посади сільського
голови». Оскільки минуло кілька днів уже, і 60 діб не знадобиться тепер, то
на 50-т. Їх вистачить, щоб Валерій Володимирович перебував у становищі
«поза грою» - позбавлений повноважень «у земельному питанні» виступити в судах.

       І суд районний охоче погодився: нехай буде гречка. Ще й Апеляційний суд Дніпропетровської області 28 вересня на подану сільським головою апеляційну скаргу «підмахнув» вердикт: «рішення Царичанського суду про обрання запобіжного заходу В. Дружку у вигляді тримання під вартою 60 діб, з можливістю застави 104 тисячі гривень, залишити без змін».                                                                                                                   
        А ми ж знову і наполегливо про очевидну бузину у селі. Бо надіємося на
дядька прокурора в Києві: без його втручання та впливу, даруйте, ця історія
не має шансів на розв’язку на користь обікрадених селян та їхнього, не скореного системою, голови.