Тільки десь там загуркоче - так і кидається фермер до вікна

             У Нікопольському районі Дніпропетровщини є ще з часів славної запорозької козаччини знамените і легендарне село Покровське. Раніше Дніпра-Дніпропетровська було засноване. До речі, в епоху колгоспного ладу тут діяло господарство, яке правило за зразкове для усієї тодішньої аграрної галузі області. Не випадково з виникненням фермерського руху у цьому селі відразу, як жартував місцевий люд, вродився цілий гурт бідових голів приватно-сімейних і винятково селянських агроформувань. Серед них чи не в першу чергу Сергій Хнюкало – чоловік, котрий як впрягся у ярмо та плуга самостійного господарювання, так до цих пір не знімає тугу лямку зі своїх плечей. І не збирається знімати. Ні, на нелегку хліборобську долю Сергій Вікторович не нарікає. Навпаки, запевняє, що цілком нею задоволений, і іншої йому не треба. А сьогодні, під час війни, докидає, хочеш чи ні, але мусиш опиратися усім труднощам наперекір.

- Друге й прикре діло, - каже, - що побутує, на жаль, велика помилка і величезне перебільшення, наче усі поголовно фермери гребуть гроші якщо не лопатами, то вилами. О, якби так було! А воно ж дійсно у чужих руках шматок завжди більший…

Заговорив так Хнюкало ось чому: давно збирався, точніше мріяв він придбати новенького трактора. Та лише минулої осені нарешті зважився. Точніше стягнувся. Купляти рішив не дорогого «іноземця», а вітчизняний колісний ХТЗ-242К – Харківського тракторного заводу. З тих міркувань, що у такому випадку наш уряд відшкодовує не мало-не багато - цілу четверть вартості. Це неабияка фермеру підмога. Бо однак же, говорить, довелося брати чималу банківську позичку. В результаті ще у вересні минулого року і оплатив він жадану обнову – 1 мільйон 850 тисяч гривень. Тішило-гріло Хнюкала єдине – трактор мав появитися у його господарстві через 10 днів після оплати.

-Та тільки якщо згадувати і перефразовувати відомого в минулому українського поета-класика, - сумно усміхається зараз Сергій Вікторович, - скільки я не кидаюся до вікна, не виглядаю з нього, ніщо досі у моєму дворі не загуркотіло і не гуркоче.

Тут виникає необхідність внести деяку «ясність». Бо діло не таке й просте, як можна думати. У нашій Вітчизні все не так просто, як ніби б, як на нашу думку і думку сільського трударя-фермера, мало бути. Справді Мінекономіки України з року в рік підтверджує бюджетну програму з так званої «часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва». Але за умови, що такі операції купівлі-продажу відбуваються обов’язково за участю державних банків і  уповноважених державою дилерів виробників техніки та обладнання. Останнім Мінсільгоспрод надає відповідні ліцензії. З тієї причини ніби, що підприємств, задіяних у програмі, більше двох сотень. Це скільки навколо них день і ніч «крутиться» покупців! Воно й дійсно не варто, щоб пороги того ж Харківського тракторного оббивали і товклися у його коридорах та кабінетах сотні бажаючих якомога швидше обзавестися обновами ще й за програмою «Вітчизняна техніка». Хоч можливо й навмисне передбачена можливість на подібних «операціях» заробляти кмітливим посередникам – хто його знає. Ніхто до пуття, власне, не знає, а нам зараз вникати - все одно, що надвоє гадати. Адже дилери наче також не марно придумані. Це окремо взяті ділові одинаки або й контори-фірми, які перебирають на себе – і також на свою відповідальність! – клопоти з купівлі і продажі товарів та продукції. Хоч круть, хоч верть усі вони по суті посередники чистої води, котрі торгові оборудки здійснюють на засадах приватної підприємницької діяльності. З іншого ж боку звільняють товаровиробників від численних обов'язків і клопотів, а особливо від відповідальності перед замовниками. Коротше, йдеться про схему, яка покликана неначе ж влаштовувати усіх зацікавлених «або продати, або купити».

У нашому випадку принаймні цей «механізм» цілком влаштовував покупця-фермера. Це ж не так зовсім, як було раніше, коли за свої гроші доводилося «вибивати» будь-що, і нового трактора в тому числі. А тут вдарили по руках-підписали Договір з дилером ТОВ «Техноторг», згідно якого якщо СФГ «Хнюкало» відразу – одним махом! - сплатить усю суму вартості колісного трактора ХТЗ-242К, то «через десять днів зможе й пригнати до себе машину». СФГ так і вчинило: нате вам гроші, аби тільки швидше здійснилася покупка. Восени в полі Хнюкало сподівався задіяти «новенького тракторця». Бо «в разі порушення строку поставки згідно з п. 5.3.1 Договору «Техноторг» сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого до поставки товару». Причому «за кожен день затримки».

Все ясно, чітко і з гарантіями? Здавалося, що так. «Техноторг» явно належить до «солідних» - чи не в кожній області має представництво, в тому числі і у Дніпрі. Хвилюватися-переживати не варто? Але виявилося, що це коли «схема» працює рівномірно в інтересах усіх сторін, а в першу чергу, звичайно, в інтересах замовника-покупця. Інакше навіщо й город городити, правда ж? Інакше це вже не ділові-партнерські стосунки, а такі, «коли у когось на умі трохи інші цілі» - так сьогодні висловлюється Сергій Хнюкало.

- Швидко збігала осінь, за нею потяглася зима, а мене дилерський «Техноторг» обіцянками годував, - розповідає Сергій Вікторович. – Ось-ось діждешся, а покищо потерпи. Якщо не на цьому, так на наступному тижні буде тобі і трактор, буде і свисток. Проте лише «свисток» і був. Тільки не трактор. Чимдалі все за носа мене водили: бачиш, надворі зима, значить кінця зимових канікул, на які ніби завод пішов, тепер чекай. Радій уже з того, «підбадьорювали», що ти перший у черзі…

Правда, утямивши, що «аргументи» якісь не переконливі, довірена особа «Технроторгу» у Дніпропетровській області Сергій Бураков  почав усе звалювати на… коронавірус. Яким чином він тут завинив? А трактори у Харкові складаються з комплектуючих і запчастин, які виготовляються на багатьох суміжних підприємствах. У них же, щоб нетерплячий фермер знав, через масові захворювання робочого люду на клятий вірус раз за разом перебої та скорочення випуску продукції. Хочеш чи не хочеш, а це сьогодні ніби доводиться враховувати.

І дозволікалися фактично, хоч як це не прикро і навіть цинічно, до «рятівної» для себе миті: грякнула загарбницька війна і окупація України одурманеними путінськими рашистами. В державі оголошено військовий стан – якого трактора тепер ще чекає і вимагає невгамовний фермер з-під Нікополя? Особливо після того, як кремлівські мерзотники заходилися бомбити Харків. Тут уже не необов”язковим дилерам, а фермеру наче необхідно мати совість. Хіба невтямки, що війна є війна – форс-мажорні обставини, від яких нікуди подітися. Адже завод у Харкові, як повідомили незабаром фермеру, розбомбили. Дуже обурило дилерську гоп-компанію ще й те, що Хнюкало однак зажадав «раз такі обставини і чекати на новий ХТЗ, виходить, марно - поверніть сплачені 1 мільйон 850 тисяч». Уявляєте, чого захотів? На його місці ліпше заявити, що віддайте трактор на потреби української армії. Хоч якби поцікавилися, то дізналися б, що СФГ Сергія Вікторовича передало ЗСУ дві вантажні автомашини!

Та знаєте, ми охоче чи зі скрипом, але погодилися б, що за воєнного стану претензії Сергія Хнюкала справді викликають якісь сумніви. Якби не подумали, образно кажучи, «з іншого боку». В тому дусі, що воєнний стан – це чітке та строге виконання усіх без винятків в державі законів та вимог, попередніх і нинішніх – теж усіх - домовленостей і того подібного. Тим паче забезпечення порядків і в тилах, особливо пов'язаних з продовольчою безпекою. Загалом не лише для народу, але й для армії. Й поготів в межах Дніпропетровщини, на території яко, на щастя, не ведуться бойові дії. Але якщо фермеру раптом ні сіло, ні впало пропонують забирати покупку у вигляді… купи запчастин - на 1 мільйон 850 тисяч! – то як таку «ласку» дилерів розуміти? Чи мусить кидати печене, варене й смажене та самотужки складати трактора? І якщо в результаті сьогодні Хнюкало не має твердих підстав, що вдасться посіяти озимий хліб, то це не що інше, як «стусан» навздогін у спину на поразку – згодні?

А так мислити примусило ось що: Серію Вікторовичу «Техноторг» раз і назавжди порадив більше не потикатися на його поріг. Це даремна трата сил, і крапка. Надіятися, що отримає врешті-решт або трактор, або назад сплачені за нього кошти «не треба». Змиритися краще , прикусити язика та мовчки сопіти у дірочки, і ні того, ні іншого не чекати і не вимагати. Не домагатися! Але чому, за що й така ще кара, коли в державі військовий стан і війна? Не знаходячи логічних відповідей на свої запитання, Сергій Хнюкало зважився звернутися безпосередньо на завод: невже правда? Як її розуміти? Хіба не здирницький грабунок серед білого дня?

- А в чому річ? – Почув Сергій Вікторович відповідь від заступника директора заводу з продаж Дмитра Туркіна. -Та забирайте свій трактор хоч сьогодні! Гроші на бочку - і з Богом! Коштує тільки, зауважте, зараз він два з половиною мільйони.

З заводом же все гаразд. Благополучно тобто. І немов для наочного підтвердження слідом прислали й фотознімок «потенційно його, Хнюкала, колісного ХТЗ» - ось дивись, стоїть і чекає на тебе. Приїжджай в обхід дилерів, і отримуй довгожданого негайно…

Що насправді відбувається, а швидше чиниться, Сергій Вікторович своїм розумом відразу збагнув. Тому цю халепу вирішив винести з тіні на огляд усім. За його скаргою спільно з прес-службою Дніпропетровської обласної Асоціації фермерів ми здійснили журналістське розслідування: де істина, а де щось інше? І виявилося, що швидше «щось інше». Адже за словами Дмитра Туркіна, завод відпускав машини і у вересні, і у жовтні, і у листопаді – отож до кінця минулого року і у перші місяці цього. Включно по сьогодні відпускає. Але винятково оплачені замовниками-покупцями. В тому числі і в рамках програми «Вітчизняна техніка». Тобто «занаряджені» через дилерів. Тож завод, вважаємо, був свідомий своїх обов'язків і під час воєнного стану сумлінно працював на вітчизняних аграріїв. Тепер і кортить докинути, що на відміну від декотрих інших…

- Ясно, що напряму з клієнтами дилерів ми не працюємо, - пояснив Туркін. - Дилери переказують кошти на ту або іншу кількість машин, не вказуючи конкретних покупців. Але немає грошей – немає й тракторів. На даний момент усі оплачені «Техноторгом» ми відвантажили – які можуть бути претензії? Якщо якийсь окремо взятий фермер досі не отримав, значить його гроші на завод з якоїсь причини не дійшли…

Більше того, завод не просто погодився мерщій продати ошуканому Хнюкалу трактор, а виявив навіть ініціативу виручити його й переслав зі свого боку уже підписаний договір на «торгову операцію». За принципом сьогодні оплата, завтра трактор! Тільки ж практично останні гроші, як останню свитину з кріпака, здер і не повертає фермеру-бідоласі дилер.

А тим часом уповноважений ТОВ «Техноторгу» у Дніпропетровській області Сергій Бураков, не відаючи про це, аж гнівом почав кипіти. «Як можемо повернути Хнюкалу гроші, якщо їх у нас уже тю-тю - немає!?» - вигукував він. Більше того, «наш відділ збуту збитковий нині». Бідний, як миші у церкві. Сидить, якщо хочете, без копійки на рахунку! І терпить, не здіймає буреломів та крику. Бо на відміну від Хнюкала розуміє: іде війна, і тут не до жиру. Аби вижити і вціліти, а не здіймати переполох через свій нещасний трактор!

А далі в гарячці свого дуже щирого і справедливого ніби обурення Сергій Бураков явно ненароком обмовився: та ми з часів пандемії і тепер війни також не змогли впоратися з замовленнями і затримали ту чи іншу техніку 69-ти фермерським та іншим господарствам! Усі розуміють, чому, от тільки знайшовся Хнюкало, «до якого не доходить». Єдине не врахував Бураков: як зрозумів працівник прес-служби обласної Асоціації фермерів Григорій Давиденко, оці інші 69 потерпілих різних аграрних формувань укладали угоди на постачання тракторів, або чогось іншого, переважно ще до війни. Як до війни і оплачували. Тобто коли завод працював у штатному режимі. Хоч він, зауважує Григорій Миколайович, під час війни теж не простоював. І якби «Техноторг» вчасно переказував йому плату, внесену замовниками, то виходить, що ніяких проблем не виникало б? Принаймні у випадку з Хнюкалом. А він досі безнадійно чекає колісного ХТЗ-242К, ще й сплачуючи щомісяця 30 тисяч гривень «Приватбанку» - гасить відсотки за кредит!

- То що, - мало не стогне фермер, - мені ні їсти, ні пити, ні годувати сім’ю, ні платити й пайщикам-землевласникам за оренду їхніх ділянок?

Для якомога повнішого з’ясування ситуації, в яку, за словами Сергія Вікторовича, він влип, ми звернулися до директора «Техноторгу» Ігоря Калюжного. Але якщо самого фермера він «послав подалі» - мало, даруйте, не як наші воїни послали відомий рашистський корабель – і заявив, що «ні трактора, ні грошей назад не жди», то для бесіди з журналістами у Калюжного просто не знайшлося часу. Ще точніше – він не побачив потреби давати інтерв’ю.

Зате як тільки-но обласна Асоціація фермерів у своєму середовищі поширила результати журналістського розслідування, відгукнувся одразу Олександр Конон, котрий курирує мережу представництв «Техноторгу». І зажадав негайно спростовувати повідомлення. Навіть запропонував свій варіант «уточнення». Себто фермери мають знати, що «як з'ясувалося, журналісти зібрали неповну і однобічну інформацію, а це призвело до недостовірної публікації, котра не відповідає дійсності». А далі у зв'яку з цим журналісти й «спростовують повідомлення як таке, що не відповідає дійсності (і не заперечуйте, мовляв! – Авт.) та завдає шкоди діловій репутації ТОВ «Техноторг» і його керівнику Ігорю Калюжному». Більше того, прес-служба обласної фермерської Асоціації мусить «принести свої найщиріші вибачення як товариству, так і пану Калюжному».

Дзвонимо Конону. Щодо однобічності, говоримо, то це трохи не так. Журналісти вислухали не лише фермера Хнюкала, але й такі сторони, як Харківський тракторний та держава. На тракторний завод ніяких у нас нарікань. Держава ж проявила себе, як це не прикро, не кращим чином. В особі Мінсільгосппроду відписавшись, що згідно з чинним законодавством не втручається у господарську діяльність суб’єктів підприємництва. Тому всі непорозуміння та сутички СФГ «Хнюкало» і ТОВ «Техноторг» мають ніби винятково між собою вирішувати. Невже надаючи ліцензію конкретному «Техноторгу» на участь в реалізації благородної державної програми «Вітчизняна техніка», міністерство умиває руки? Чи потирає? На жаль, зі свого боку директор «Техноторгу» Ігор Калюжний, нагадуємо Олександру Конону, відмовився, точніше не знайшов часу і потреби поспілкуватися з прес-службою Асоціації. Тому ми не проти від вас, Олександре Юрійовичу, почути тепер ваше бачення «ситуації, яка склалася», як ви і писали у своєму проекті нашого ніби спростування.

- В чому полягає недостовірність журналістського розслідування? – запитали. – Хнюкало насправді давним-давно отримав трактор? Чи з яких причин не вдалося зробити цього і тому без зволікань повернули фермеру сплачену суму?

Як врешті-решт ми зрозуміли, Олександр Конон однак ладен був лише про те вести мову, що завдано шкоди репутації товариства, та і його директору також. І цю шкоду конче необхідно зводити нанівець. Все інше прес-службу Асоціації фермерів не повинно ніби зараз хвилювати. Про шкоду, яку завдано Сергію Хнюкалу, противна сторона «дискутувати» не налаштована. Тобто не була та й залишається не готовою перш за все самотужки рятувати власну репутацію.

А в цьому, як на нас, гостра потреба. З цієї причини рішили і вдруге зателефонувати директору «Техноторгу» Ігорю Івановичу Калюжному. Та на цей раз відгукнувся Ігор Ігоревич Калюжний. Назвався він сином Ігоря Івановича. У якого одначе також не знайшлося часу на відверту начистоту розмову з пресою. Але Калюжний-син запевнив, що дасть команду, і нам неодмінно зателефонують та «пояснять зі свого боку». От тільки дзвонять до цих пір. Виходить майже як у тій інтермедії відомого гумориста з Одеси, герой якої скрушно переймався: «Жаль, дуже жаль, що так і не вдалося почути нам начальника транспортного цеху».

Бо тим часом Сергій Хнюкало ніскільки не сумніватися, що як мінімум тут стримлять ознаки явного шахрайства. До того ж в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах! Фермер, а з ним і журналісти-розслідувачі на усі сто відсотків певні, що це так. Коли в державі війна, подібні діяння на рівні злої шкоди для неї і для її народу. І для державної програми «Вітчизняна техніка». Чи знайдеться нині більша компрометація цієї програми? Дніпропетровська обласна фермерська Асоціація з приводу «інциденту» відсилає звернення в Генпрокуратуру, ДБР та Нацполіцію. Щоб засновники «Техноторгу» дали нарешті «інтерв’ю». Але вже стражам правопорядку воюючої України.