Рейдерство земель ФГ «Самара» триває вже більше 10 років!

Рейдерство земель ФГ «Самара» триває більше 10 років!

Велелюдний протест членів Асоціації фермерів та приватних землевласників Дніпропетровщини у центрі Новомосковська 30 березня ц. р., підсилений побратимами з Полтавської, Харківської, Донецької та Запорізької областей, чимало хто з його учасників залишав зі сподіванням. Як на світанку, запалала надія, що буде новий день і новомосковсько-дніпровські суди і влада щось почнуть робити, аби зупинити цинічний «віджим» земель фермерського господарства «Самара» Новомосковського району. І що дадуть врешті-решт можливість Олексію Саєнку, сину легендарного зачинателя фермерського руху України Михайла Саєнка і сьогоднішньому голові «Самари», спокійно працювати.

Ще три десятиліття тому, а саме 18 квітня 1991 року, рішення виконавчого комітету Новомосковської районної ради народних депутатів «Про реєстрацію фермерського господарства Саєнка Михайла Михайловича» набрало законної сили. А трохи згодом – рішення про надання 34, 3 та 18, 6 га землі у постійне користування ФГ. Домогтися не баченого на ті часи вердикту влади, за 5 місяців до відновлення Незалежності України (!), було вкрай непросто. Хоча в Києві у Верховній Раді і працювали 140 депутатів «Народної Ради», на місцях усталену колгоспну систему господарювання на землі не поспішали змінювати на щось нове чи повертати добре старе. Фермерство М. Саєнка стало завершенням його багаторічної боротьби за відновлення права українських селян на вільну працю на рідній землі.

Основне - повернути господаря землі-годувальниці

Солдат Другої світової Михайло Саєнко, очоливши у 1972 році Новомосковський радгосп-технікум, став там генератором змін на краще. Більше двадцяти п’яти років він очолював колектив викладачів закладу, де успішність навчання кожного студента визначали не лише теоретичними знаннями, а й практичними навичками. На фермах і полях майбутні агрономи, зоотехніки, ветфельдшери працювали в тісній сув’язі із відомими виробничниками новомосковського краю, натхненно вчилися премудрощам професії. Цей трудовий гарт дав їм можливість після навчання швидше адаптуватися на нових місцях роботи.

Разом із цим М. Саєнко не втомлювався повторювати партійно-господарським працівникам: колективізація 1930-х років в Україні і поза нею була катастрофічною за наслідками для червоної імперії!! Бо люди на усуспільненій землі перестали бути зацікавленими в результатах праці, у них забрали мотивацію напружено трудитися! І тому, щоб не повернулася примара безхліб’я і голоду, від яких у 1980-х рятували рекордні закордонні закупівлі зерна, слід якнайшвидше повернути селянам землю, худобу і засоби виробництва. На цьому ж у своїй знаменитій статті «Шлях до хаосу» наполягав і відомий письменник, теж фронтовик Микола Руденко. Комуністичний режим за нищівну критику тоталітарного режиму, за те, що за два десятиліття до події передбачив крах «союзу непорушного», кинув його на багато років за грати. Духовному побратиму Михайлу Саєнку пощастило більше: він залишився на волі і не був звільнений з технікуму, де студенти за самовідданість, вимогливість і справедливість звали його Батьком… Та все ж різних «гуль» на нелегкому шляху першопрохідця, як стверджують рідні, Михайлу Михайловичу довелося отримати чимало.

Атаку на «Самару» розпочала прокуратура

Михайло Саєнко із родиною майже  два десятки літ відпрацював на фермерській ріллі. А після його відходу за вічну межу в березні 2009-го, на «Самару» почався різного роду тиск. Законність користування ФГ землею, на яку ще 1996-го були виготовлені державні акти, неодноразово оскаржувалася та не визнавалася. В числі перших це право оспорив новомосковський міжрайонний прокурор Ігор Степанов. Він раптом вирішив, що статистичний витяг за формою 6 – зем, виданий начальником відділу Держкомзему у Новомосковському районі В. Красновим у січні 2011 р. ФГ про наявність у його користуванні двох земельних ділянок площею 52, 99 га, є незаконним. Тож Новомосковською прокуратурою на вказаний витяг внесений протест, задоволений начальником відділу Держкомзему у Новомосковському районі.

Відтак восени 2011 р. прокурор І. Степанов звернувся ще й до Дніпропетровського окружного адмінсуду з позовом, у якому просив… позбавити статусу платника податків ФГ «Самара»! Тобто прокуратурі, яка скрізь клянеться – горою стоїмо за інтереси держави! – насправді ці інтереси байдужісінькі. Бо як житиме держава без податків фермерських господарств, коли б таку заяву задовольнив суд? Відтоді тека з хронологією впертої боротьби в судах «Самари» лише росте, як і перелік її нелегких перемог. А крайньою є постанова Верховного Суду 10 вересня 2020 року, що базується на відомому висновку Великої Палати Верховного суду 23 червня 2020 року:

- Набуті Михайлом Саєнком спірні земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства зберігаються за ФГ «Самара» до часу припинення діяльності  фермерського господарства у встановленому порядку, оскільки ФГ «Самара» набуло як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання спірних земельних ділянок.

І хоча згідно з частинами 5 та 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, влада Новомосковщини, як видно, живе у власному «правовому полі». Бо вже за 4 дні, 14 вересня, Олексій Саєнко отримав від відділу Держгеокадастру Новомосковського району… вимогу «припинити незаконне користування земельними ділянками та повернути їх державі»! Далі включили «форсаж»: в порушення вимог ч. 4 с. 122 Земельного кодексу Новомосковська РДА 4 листопада виводить з державної власності землі ФГ «Самара», а Вільненська сільська рада 10 листопада приймає їх у комунальну. А за день до припинення існування і входження в Губиниську ОТГ, 1 грудня 2020 року, Вільненська с/рада незаконно передала землю «Самари» у спільну приватну власність Володимиру, Михайлу та Тетяні Білим, Вікторії та Юрію Самарцям, Ларисі Сітковській, Василю та Поліні Руденкам та Наталії Галеті.

І одразу ж стало відомо, що троє перших власників землі є членами утвореного напередодні ФГ «Вільне Агро», а інші -  членами створеного того ж 1 грудня 2020 р. (!) ФГ «Фірма Агромир».Тобто в день ухвалення рішення Вільненською с/радою про передачу землі новим фермерам, одне господарство існувало добу, а інше – хвилини…

«Суди безпідставно затягують розгляд справи»

Свого часу Цицерон зауважив: «суддя – це закон, що говорить, а закон – це німий суддя». Та поки наше суспільство говорить переважно про «доброчесність» більшості українських суддів, а ще про «оперативність» їхньої роботи. Виникла навіть приказка: хочеш довго жити – подай позов до суду! Представник ФГ «Самара» адвокат Сергій Донець повністю з цим згідний:

- Розгляд цивільної справи за позовом «Самари» про визнання недійсним та скасування рішення Вільненської сільської ради «Про передачу у спільну сумісну власність земельних ділянок» 9 громадянам 1 грудня 2020 р., визнання за «Самарою» права постійного користування земельними ділянками безпідставно затягується. Перше судове засідання зі слухання справи по суті суддя Оксана Оладенко призначила аж на 1 вересня! Аби не допустити порушення прав ФГ «Самара» щодо ймовірного виділення із спільної власності та відчуження їхніх земель, передачі в оренду, подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на ці ділянки. Та Новомосковський суд 16 квітня відхилив її, як і Дніпровський апеляційний 20 липня. Подана касація до Верховного суду. Усілякі затримки чиняться і в розслідуванні кримінальної справи щодо незаконних дій посадовців Новомосковської РДА та Вільненської с/ради, її колишнього голови Дмитра Кравченка. Справу навіть «загубили» в дорозі між облпрокуратурою та Новомосковською прокуратурою.  І лише втручання народного депутата Дениса Маслова допомогло її знайти. Та правда на нашому боці, ніяке «гальмування» не допоможе, перемога буде за «Самарою».

Доволі сумнівними є підстави, якими у своїй ухвалі 16 квітня суддя О. Оладенко відкидає варіант відчуження земель ФГ:

          - «Самарою» у заяві про забезпечення позову не зазначено, якими доказами підтверджується намір відповідачів вчинити такі дії стосовно спірних земельних ділянок, а самі лише побоювання позивача не можуть бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Так заява ж і подана, щоб ці наміри не здійснилися! Але ніяких загроз «Самарі» «не побачили» і в Дніпровському апеляційному суді, де 20 липня розглядалася апеляційна скарга. Відомі трьома скаргами на свої дії лише за минулий рік до Вищої ради правосуддя судді Е. Демченко, Т. Куценко і М. Макаров залишили ухвалу Новомосковського суду без змін. Під час цього засідання вони «під соусом» карантинних обмежень не пустили до зали засідань кореспондента «Фермера Придніпров’я». І цим порушили аж два закони – ст. 11. «Гласність і відкритість судового процесу» ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» та ст. 26 «Права та обов’язки журналіста редакції» ЗУ «Про друковані засоби масової інформації». Оце таке правосуддя за зачиненими дверима в Дніпровському апеляційному, який один із колишніх суддів назвав «це не суд, а казна що…».

Шість років відмов у праві паювання

Родині Олексія Саєнка вже друге десятиліття доводиться відстоювати право продовжувати батьківську справу. Досі вона не може скористатися і гарантованим ЗУ «Про фермерське господарство» правом на розпаювання землі.

- Ще з 2015 року ми чимало разів зверталися щодо паювання між шістьма на ту пору членами господарства, та скрізь відмовляють, - розповів голова «Самари» Олексій Саєнко. – В Держгеокадастрі знаходять різні зачіпки, перешкоди. А наші суди бачите як судять, надія лише на Київ. Велика вдячність усім фермерам нашого краю і України, голові обласної Асоціації Анатолію Гайворонському, всі нас підтримують у боротьбі проти рейдерів. Впевнені, що правда таки переможе.

А про спроби рейдерів заволодіти землею «Самари», на яку досі не накладений арешт, і чорне видати за біле, читайте в окремій статті наступного номера. Додамо, що вимоги українців на справедливе судочинство 28 липня підтримали і посли країн «Групи семи в Україні». На зустрічі із головою Верховного суду Валентиною Данішевською вони закликали до швидкого оновлення Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів.