«Рябчика» на полях не стало, та є Новорічна гризота, - фермер Ігор Гура

  Ігор Гура в день Святого Миколая 2021 року з дітьми Оріхівської школи-саду, що отримали дарунки

    Тепла погода жовтня-листопада, разом із рясними дощами, допомогла росту і кущінню озимих. Відтак і в північних, і в південних краях Січеславщини, де фермери почасти сіяли в сухе, приємний смарагд хлібних полів радує тепер очі. Наприкінці хліборобського сезону спілкуємося із Ігорем Гурою, головою Асоціації фермерів та приватних землевласників Солонянського району.

- Ігоре Федоровичу, в цей сезон було чимало викликів для хліборобів, і крайній - ризик сівби в сухе цієї осені – виправдався…

- Так, на сто відсотків. А коли зійшло, то був «рябчик». Потім пішли дощі, все вирівнялося. У Солонянському районі озимої пшениці фермери посіяли менше, ніж раніше. На той рік будуть кукурудза, горох, соя, цього літа просо гарно «стрельнуло», кондитерський соняшник теж непогано. Словом, варто постійно диверсифікувати, не ставити на одну культуру, аби втриматися «на плаву».

- Окрім свого господарства, Ви чимало часу віддаєте і громадській діяльності, як очільник фермерів краю і депутат місцевої ради. Чи завжди все вдається?

- У Солонянській селищній нас троє депутатів Аграрної партії, тож певний вплив на процеси маємо. Виконую обов’язки заступника голови земельної комісії, обсяг роботи там чималий. Бо в нас одна із найбільших громад в області, 15 тисяч жителів, 10 колишніх сільських рад, 51 село... Як бачите, роботи вистачає.

- Із повідомлення в ЗМІ відомо, що біля Солоного заплановане будівництво нових пташників. Яке ставлення до цих намірів фермерів і всіх селян, чи не буде шкоди довкіллю?

- Зараз у нас іде громадське обговорення розширення пташників, це від Солоного 3 – 4 кілометри. Радилися із колегами, жителями, вирішили підтримати. Позитиви: додаткові 10 робочих місць,  пташиний послід звозять, він лежить рік, вистоюється, підсихає і йде на поля. І в екологічному плані теж прийнятно, запаху на полі біля пташників не чути.

- А яка ситуація із рейдерством, підробкою документів на землю у краї?

- До широкомасштабної війни ерефії в нас були окремі рейдерські атаки з Дніпра, із центру відомого бізнесмена-політика на землі наших фермерів. Тоді було чимало справ у правовому полі. Тепер із цим, в добрий час сказати, тихо.

- Це добре, чого не скажеш про Новомосковський, Магдалинівський, Васильківський райони, де рейдери досі пнуться вибудувати власну «правову систему». Але то окрема тема. Тобто місцевих «вузьких місць» для фермерів у Солонянщині немає?

- Та ні, досі не можемо вирішити чималу нашу «рідну» проблему. Після розпаду колгоспів майже всі корівники, свинарники стояли занедбані, без вікон, без дверей тощо. І я, й інші колеги навели лад, засклили вікна, полагодили дахи, вставили двері, аби приміщення використовувати під склади. У Податковому кодексі йдеться про пільги для фермерів, ми як сільгоспвиробники не повинні сплачувати за них. Та на сесії ухвалили найвищу, за «вилкою», ставку податку. І тепер виходить так, що із нас за зерносклади вимагають навіть більше, ніж із підприємців за магазини. Для прикладу, за приміщення тисячу квадратних метрів слід заплатити за рік аж 43 тисячі гривень. Це додатковий, непосильний тягар під час війни, коли мусимо  постійно допомагати Збройним Силам України. Говорив на цю тему і з депутатами інших фракцій, і з головою громади Михайлом Копейком, та поки що без результатів. До того ж і продаж вирощеного зараз, усі бачать, стоїть на місці, або іде за вкрай низькою ціною. Легше юридичним особам, де чітко прописано: склади для зберігання сільгосппродукції не оподатковуються. Тобто селищна рада в погоні за надмірними доходами може втратити і те, що мала раніше.

- Дивно, в цей нелегкий час війни депутати і керівництво громади мали б допомогти фермерським господарствам вистояти, а тут таке. Цікаво, а на місцевому рівні є обговорення загрозливої ситуації після Нового року, коли на ринок землі зайдуть юридичні особи, із правом купівлі до 10 тисяч гектарів у одні руки?

- Це величезний Новорічний «хапок» землі запрограмований – 10 тисяч гектарів для юридичної особи. Виходить так, що одна родина хутко може усю ріллю Солонянського району прибрати до рук. Грошей тепер у фермерів не стало, а на ринок зайдуть великі гравці, і не гарантовано, що українські. Навіщо це Україні, що тоді оброблятимуть фермери, яка доля чекатиме наші господарства? А загалом доля наших сіл, що їх жде? Слід негайно зупинити цю запрограмовану вакханалію, і переглянути норми цих доповнень до законів про рух землі за рік-два після закінчення війни, не раніше. Однозначно, і воїни на передовій проти створення таких потужних латифундій із 10 тисячами га та мінімумом робочих місць, в жодній європейській країні такого немає. Зовсім не за це люди щодня ризикують на фронті, а за вільну, квітучу державу і гідні умови життя і праці для кожного громадянина, а не окремих осіб.

   - Абсолютно з Вами солідарний. Варто вивчити нав’язаний представниками латифундистів у Комітеті ВР з питань аграрної політики другий етап земельної реформи на відповідність правилам Європейського Союзу. Тепер якраз триває підготовка України до вступу в ЄС. А українська модель ринку землі має нагадувати, за висновками багатьох експертів, польську чи німецьку, де переважне право на купівлю ділянок мають місцеві фермери.

  Дякую за розмову, Ігоре Федоровичу, доброго здоров’я і успіхів приватним власникам землі і фермерам, найшвидшої нам усім перемоги над ворогом!

   Принагідно «Фермер Придніпров’я» нагадує, шановні читачі: зараз в дії петиція про захист українського села, де заявлено про необхідне відтермінування введення другого етапу земельної реформи. Петицію вже підписала половина із необхідних 25 тисяч осіб. У разі набрання такої кількості голосів її направлять на розгляд президенту України, який має поставити остаточну крапку у законодавчих питаннях земельної реформи в Україні. Будь ласка, знайомтеся і підтримуйте.

 Петиція до президента України В. Зеленського https://petition.president.gov.ua/petition/209616