ЩО КАЦАПІВКУ І МОСКОВКУ ПЕРЕЙМЕНУВАЛИ - ЦЕ ЯСНО

                   АЛЕ Ж КРИВОРІЖЖЯ БУЛО І ЗАЛИШАТИМЕТЬСЯ ЧЕРВОНИМ

У Криворізькому районі на Дніпропетровщині вирішили змінити назви двох балок та двох урочищ. Правда, не місцевий народ і не місцева влада це надумали. Про неминучу «історичну» подію дізнаємося з проекту Постанови Кабміну «Про перейменування деяких географічних об”єктів», який появився на сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури. Урядова ідея зрозуміло пов’язана з декомунізацією та прощанням з усім радянським, а також з неминучою дерусифікацією. І правильно. По ділу! Згодні?

Скажімо, балці Падуновій неначе як повертають її давню народну назву Вовчий Яр, хоч за свідченням місцевих як краєзнавців, так і старожилів балку свого часу величали ще й Гречаною. Сьогодні доконче не звісно, а хто згадав колись раптом Падунова, який у 1860-роках, тобто в позаминулому столітті, поблизу села Тихий Став на правому березі річки Інгулець, перегородивши греблями справді довжелезну природну впадину, заклав перший ніби в усій Російській імперії цілий каскад і далеко навкіл знаних відтоді ставків. Тепер же немов аж у Києві прозріли урядовці і рішили, що хай йому грець, тому Падунову.

А ось іншу тут балку Червоний Жовтень спокійно і без будь-яких зайвих мудрувань перейменувати зібралися просто і ясно – Жовтенька. Адже справа у тім, що це на Криворіжжі, де добувають, даруйте за тавтологію, руду залізну руду. І якщо горобці у цих краях незвично червоні від рудної пиляки, то усі водойми аж до знаменитих для української історії Жовтих Вод жовтуваті на колір. Інша річ, що виникає явне, як дишло, питання, кому у роки Радянської влади ж та комуністичної ідеології прийшло в голови звичайнісіньку балку в степу наректи Червоним Жовтнем? Це ж бо не колгосп, вибачте, і не село тим паче, а таки гарна і мальовнича між полями балка – і ні менше, і не більше. То як на нас, воно і раніше Червоний Жовтень їй як не тичився, так і не личив.

Втім, тут існує і доволі розкішне урочище, котре носить назву Червоний Струмок. Не стримаємося, висловимо свою думку: з його перейменуванням явно передали куті меду. Ще точніше марно злякалися слова червоний. Адже воно аніякого відношення до червоного Жовтня чи й червоного стягу Країни Рад у даному випадку не має. Як не важко здогадатися, і тут тільки тому, що від залізної ради з давніх давен, скільки люди жили та пам’ятали у цих краях, протікав червонястий кольором струмок. То горобці на Криворіжжі червоні, а це і зовсім не бурхливий або бурхливий хіба що коли навесні навкруги тануть сніги потік води. Так чи інакше, але тепер слово червоний одначе прибрали, удостоївши урочище короткої назви Струмок. Досить, мовляв, з нього і його.

Таки щось все ж дивне відбувається з перейменуванням у Кривбасі об’єктів природи і довкілля. Хочеться комусь чи ні, а цей залізорудний край достоту запилений рудим пилом знову ж бо рудої залізної руди. Урочище №2 яке має змінити назву, зараз називається Червоним Лиманом. Що поробиш, куди подінешся, якщо Криворіжжя від руди давно почервоніло і червоне до цих пір та червоним залишатиметься вічно?! Досить знати, що довкіл Кривого Року вистачає і населених пунктів відповідної назви. Є селище Жовте і село Жовте, селище Червона Поляна і два села Червоне Поле, два Червоних Яри, Червоний Тік та Червони Поди  і Красний Под, Красна Балка і Красноіванівка, Червона Гірка і Червона Балка – кінчаючи селом просто Червоним.

Отож вважайте, що наперекір вічності та суто місцевим особливостям Червоний Лиман тепер повністю відміняють, бо перейменують в урочище Межове. Не інакше, щоб рішуче та назавжди відмежуватися від радянського минулого. Тому ще раз хочемо уточнити, що у багатьох тутешніх топонімах слово червоний аніяким боком не вимазане, образно кажучи, червоною комуністичною ідеологією та радянською дійсністю.

                                                                               Микола НЕЧИПОРЕНКО.

P.S. Воднораз не можна не погодитися, що часто-густо у нас є підстави нові імена-назви давати суто природно-географічним об’єктам. З тієї причини як на нас, що за радянсько-комуністичної влади надто вже запопадливо там і тут старалися вгодити партій і тим же потворам-«старшим братам» расіянам. То не викликає заперечень, що в інших громадах Дніпропетровщини щойно балку Кацапівку перейменували в Зелену, Московку Соколиною оголосили, Артемову Калиновою, а урочище Жовтневе Степовим.

                                                                                                         М. Н.