Якщо й не плоскоріз, то розпушувач

Мінімум уже два століття людство не втомлюється в аграрному секторі
економіки закликати рішуче відмовлятися від оранки землі плугами,
віддавати натомість перевагу плоскорізам. Ще точніше – нульовому
обробітку ріллі. Але залишаються як противники першого, так і другого. В
плужному вистачає тобто справді «недоліків», однак і другий не позбавлений
«мінусів» - такі домінують понині настрої і погляди та переконання. Звісна
річ, оранка плугами – це втрата верхнього родючого шару, зниження в ньому
вмісту гумусу. По суті безцінного скарбу, який створювався і накопичувався
віками і для його відтворення теж знадобляться століття. Плюс
переущільнення грунтів на плужній підошві і під нею. Волога мовляв перестає
вдосталь проникати нижче, і навесні «блюдця» талої води на полях свідчення
цьому. А ще плуги провокують вивітрювання родючого грунту, його
деградацію.
Куди ліпше, мовляв, безплужний обробіток. Який не руйнує структуру
грунтів, не знищує їхню мікрофлору та гумусоробні мікроорганізми, тих же
черв'яків також і їм подібних. Зате на поверхні за лічені роки утворює
«підстилку», яка з одного боку захищає землю від надмірного нагріву
спеками, а з іншого в ній затримує ж вологу. Особливо в пору літніх дощів,
коли дефіцит останніх надто згубний для сільгоспкультур. Ну і так далі. Тільки
от практики або схиляються до обох методів, ратуючи за розумне поєднання
і почергове їх використання, або одні продовжують гаряче заперечувати
перший, а другі не сприймають досі другий. Протиборство двох кардинально
різних підходів продовжується і схоже триватиме ще довго, якщо й не
безкінечно.
Тим паче у наших зараз українських реаліях, у наших погодних умовах
навіч глобальних температурно-кліматичних змін. Влітку починає домінувати
надмірна спеки, а на все більш безсніжні зими переносяться основні періоди
нагромадження вологи у грунтах. Власне чим уже зараз загрожують і будуть
загрожувати в майбутньому природні катаклізму загального потепління, нині
остаточно ще не ясно. Одначе уже нині приходиться й пристосовуватися до
очевидних перемін, експериментувати і шукати нові методи та підходи,
інакше аграрникам не вижити і не досягати максимальних та бажаних
урожаїв збіжжя. Не готуватися до ще значніших кліматичних «сюрпризів»
ризиковано, якщо й не небезпечно.
Тому прибічникам як плужного обробітку, так і безплужного, як на нас,
варто, поки не пізно, придивитися на так званий метод розпушування землі

на глибину до 30 см, не обертаючи верхні її шари. З перевагами,
притаманними для безплужному, а то й нульовому обробітку тобто. Отож
лише розрихлена земля до тих таки 30 см глибиною не утворює плужну
підошву і тому на весні краще вбирає і потім довше зберігає у собі зимову
вологу. А у верхньому 15-сантиметровому шарі воднораз залишаються та
змішуються з чорноземом рештки рослин, тим паче пожнивних. В результаті
з настанням тепла, особливо інтенсивного, цей «здобрений» шар утримує
значно більше вологи, не даючи їй швидко випаровуватися. Нарешті у грунті
більше залишається й незнищених всіляких живих організму та мікробів та
подібних до них, чим над усе ладні перейматися і плужники, і безплужники з
дозволу вам сказати.
Коротше, інтерес до глибокого рихлення-розпушування ріллі наразі
значно зріс та продовжує зростати, що закономірно, виправдано і
орієнтується на перспективи. Уже сконструйовано і запущено у виробництво
та відповідно на ринок чимало різних моделей глибокорозпушувачів під
трактори різних як моделей, так і потужностей. А це значить, що аграрні
товаровиробники, ті ж фермери мають можливіть вибирати і що називається
підбирати. Адже фірма BEDNAR, скажімо, яка і для українських
сільгоптоваровиробників не в новину, випускає сьогодні не мало-не багато
аж 22 моделі цих агрегатів. З робочою шириною захвату від 3 до 6.4 метра.
Відтак «впрягатися» в них спроможні трактори потужністю від 150 до 620
кінських сил. Хоч при цій нагоді не можемо змовчати, що українські
підприємства грунтоообробної техніки раніше здатні були, а значить і
сьогодні потенційно готові налагодити випуск ніскільки не гірших аналогів-
агрегатів. Інформація, що Україна сама може розпочати уже найближчим
часом не мало і не багато, зате достатньо глибокорозпушувачів 26
різноманітних видів і видозмін появлялася у відкритих джерелах. Був би
запит і попит на них!
Та зараз актуально і необхідно говорити не про технічні переваги тих
агрегатів глибокого рихлення, котрі уже пропонуються і можуть найближчим
часом пропонуватися аграріям України та зокрема Дніпропетровської області
і всього Придніпров’я. Сьогодні треба визначитися, варта шкірка вичинки чи
ні, а коли ще точніше – знайти бажаючих випробовувати нові технології
обробітку землі на практиці. Виграють завжди ті, що не вичікують, поки інші
ризикують і експериментують, а самі перебирають випробування на себе.
Отож дерзайте, творіть і не відступайте. Що успіхи не обминають рішучих
першопроходців – це ви знаєте? Погодьтеся, що практика не раз
переконливо свідчила про це.