ЗЛОВЖИВАННЯ І ПОКАРАННЯ

         Голова Дубовиківської ОТГ Микола Карнаух залюбки приймає вітання від власної громади, яку свідомо "нагрів" на дві з гаком сотні тисяч гривень

НЕДАРЕМНО кажуть, що коли раз-у-раз заходжуються творити неначе багатообіцяючі реформи, насправді для людей добра чекати не доводиться. Ось і ця історія почалася восени 2020-го невдовзі після того, як у тодішньому Васильківському районі Дніпропетровщини раптом трьома роками раніше створену Миколаївську громаду надумали докроїти. А приєднавши до неї ще дві сільради, і центр перенесли в Дубовики. Тобто виникла тут по суті нова Дубовиківська ОТГ, до складу якої увійшло аж 27 населених пунктів – заледве не третина колишнього району. Є де докладати зусиль, аби сільському люду зажилося набагато краще, ніж досі – правда ж?

Але не встигла ще нова громада як слід дати зрозуміти народу, на що вона здатна, як на окремо взятого фермера Олександра Сімонова уже чекав нежданий сюрприз. Олександр у цих краях, можна сказати, знатний фермер. З династії споконвічних хліборобів – так точніше. Мало того, що успадкував фермерське господарство від батька Валерія Сімонова. Валерія на цей «подвиг» сподобив свого часу його ж батько - теж Олександр Сімонов. Отож нинішній Олександр отримав ім’я на честь діда. Який, коли приспічило розпайовувати колгосп, посадив перед собою свого сина Валерія і сказав, що і його батько, тобто дід Валерія, і його дід, тобто прадід Валерія, колись одноосібниками на землі хазяйнували і жили нівроку. Відтак нині це подарунок і шанс долі – «виходити на власну землю фермерувати». Валерій послухався батька. Інша річ, що не судилося йому довго давати раду 39 гектарам ріллі, котрі отримав в постійне користування для створення СФГ. Хоч встиг «Аеліту», як дивно назвав він своє господарство, звести на доволі міцні ноги. Але занедужав, і, на жаль, кріпко, та й відлетів незабаром в засвіти.

Тільки от що у нашому випадку суттєво знати: як наче відчуваючи скору свою кончину, Валерій Олександрович ще за життя переоформив «Аеліту» на сина Олександра Валерійовича. А вже молодий син Олександр у повноправні члени господарства ввів рідну матусю Антоніну Миколаївну, а також дружину свою Ніну та своїх дітей Лілю, Руслана і ще й племінника  Сергія – Сімонова теж, до речі. Так і виникло в межах колишньої Шевченківської сільради міцне і дружнє ФГ «Аеліта» Сімонових. Все складалося у них добре, ніщо біди-лиха не віщувало. А на те, що опинилися тепер у складі нової Дубовиківської ОТГ, дуже спокійно відреагували. Якщо так, мовляв, ліпше буде, то нехай буде.

І невдовзі восени того 2020 року половину своєї землі засіяли Сімонови озимим хлібом. Навесні наступного, у квітні 2021-го, виїхав Олександр решту готувати під соняшник. Тут і сталося те, про що говорять «наче обухом огріли по голові». Адже ще здалеку фермер на своїй землі угледів чужий трактор. Причому досвідчений Олександр Валерійович одразу збагнув, що не просто так туди-сюди снує, а підживлює озимку. Невже хтось ненароком заблудився чи переплутав свою ділянку з чужою? Хоч серце і тьохнуло, та гукнув якомога спокійніше: «Е-гей, шановний, як тебе сюди занесло?!» Але у відповідь почув раптом ледве не відбірний мат:

- Це ти сюди чого приперся? Вертайся і не показуйся тут більше! Хіба не знаєш, що іншим твоя земля віддана?

Тракторист явно передбачав неминучу зустріч-сутичку з Сімоновим, бо ж прихопив з собою навіть документ, який ніби й дозволяв йому тут тепер хазяйнувати. Тикнув межі очі зім’ятий папірець, і схвильований Олександр не швидко зміг збагнути, що то було… рішення сесії Дубовиківської сільради. До речі, зовсім свіже – дата на ньому значилася місяця лютого. Читав фермер і не вірив очам: писалося «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 39 га, наданою 1997 року Сімонову Валерію Олександровичу для створення фермерського господарства» - крапка. Зовсім же що в прямому розумінні ошелешило далі Олександра Валерійовича – це рішення депутатами сільради було проголосоване «на підставі Свідоцтва про смерть власника СФГ «Аеліта» Сімонова В. О.» Стояв тоді посеред свого поля спантеличений син померлого Сімонова В. О. і довго не міг втямити, що та як же воно сталося і що тепер йому робити? Куди бігти, кому кричати-волати, де правди шукати?

Уже вдома мати Антоніна Миколаївна іншої поради не знайшла, як «треба починати з сільради, котра цю кривду з нами уткнула». З громади точніше, «яка тепер появилася з центром в Дубовиках». І докинула, що якщо ця громада віднині у нас місцева влада, то «хоче вона того чи не хоче, а мусить зрозуміти, що як мінімум фатально помилилася, а максимум й перестаралася навмисне на чиюсь користь за наш рахунок».

АНТОНІНА Миколаївна стосовно того, що «перестаралася» громада, а швидше її ватажки та депутати, як у воду дивилася. Адже перше, що дізнався Олександр Сімонов, коли переступив поріг сільради – його земельна ділянка хутко й спритно, буквально протягом двох тижнів після сесії, розділена на два десятка «дрібних» по два гектари кожна. Щоб знову ж таки, не спиняючись, мерщій роздати їх… для створення особистих селянських господарств іншим людям. Далі Сімонову не становило труднощів з”ясувати ще один особливий нюанс: кілька ділянок перепало депутатам і сільради вроздріб, а кілька навіть чужим для Шевченків незнайомцям. Залишилося кілька і для місцевих селян, одначе далеко не всі поміж них навіть знали, що отримували ділянки. Дивина та й годі, хіба ні?!

Особливо враховуючи, що ніхто ані з місцевих, ані з депутатів, тим паче з-поміж чужих незнайомців, як стало ясно буквально слідом, насправді не збирався створювати власні ФГ. Оскільки не минуло й тижня, як розпорошені 2-гектарними ділянками 39 га знову «зібралися» до купи. Їх дружно і дійсно поспіхом… передали ніби в оренду одному-єдиному новоявленому фермеру, котрий мов з конопель тут появився. «Передали» наче тому, що хто повірить, ніби безкорисно? Виходить двадцять чоловік, котрим дісталися ділянки після «віджиму» земель Олександра Сімонова, продали їх  тому, «кому велено чи наперед узгоджено-домовлено було передати».

З чого Олександр Сімонов зробив безпомилковий у даному випадку висновок: землю у нього нахабним, вважайте рейдерським чином відібрали. Причім не якісь там сторонні злодії-негідники, а свій же сільський голова Микола Карнаух. Разом з «достатньою і зговірливою» групою депутатів Дубовиківської сільради. Тож при цьому ще й із особистих – шкурних! – міркувань поповнити власні гаманці «дармовими» гривнями – хіба ні? Хіба це великий секрет маленької компанії для великої громади?

Останній же аргумент, який не давав сумніватися Олександру Сімонову у своїх «здогадках», може навіть був приголомшливим. Оборудку здійснив пан сільський голова зі своїми однодумцями свідомо, цілеспрямовано. Адже згадайте, що сесія Миколі Карнауху дала згоду позбавити СФГ «Аеліта» права постійного користування ділянкою, посилаючись… на Свідоцтво про смерть батька Олександра. А причому тут покійний батько, якщо позаторік у лютому, коли потайки, немов з-за рогу злодії, депутати зі своїм ватажком відбирали  землю, власником «Аеліти» давно був зареєстрований він, син померлого Сімонова?!

Уявіть собі, контраргумент на цей рахунок знайшовся у ділків при владі. Вони ж далі витлумачили так, наче «спірна земля хоч і надавалася у постійне користування для створення СФГ, але надавалася В. О. Сімонову як громадянину України, а не як засновнику та голові СФГ «Аеліта». Ви щось зрозуміли? Знайшли логіку у цій інтерпретації події, яка відбулася ще в перші дев'яності роки минулого століття? Бо якщо так, то зі своєю кончиною  Сімонов-батько втратив, мовляв, і всі свої прижиттєві права, і баста. Звідки Карнаух та його депутати «видряпали» такий «обгрунтований» висновок, за потрібне вони не знайшли пояснювати, та що наділені ніби повноваженнями у власних володіннях і на власний лад «читати» земельне законодавство, у цьому уже не сумнівалися ні на йоту. Що далі демонстрували з викликом і неабиякою впертістю.

Адже наруги над собою, над своєю родиною, над своїм, якщо хочете, благополуччям та майбутнім Олександр Валерійович стерпіти не міг і не зміг. Негайно звернувся як до суду, так і за поміччю в юридичну службу обласної Асоціацій фермерів. І ось що на старті цього конфлікту відбулося: фермерська Асоціація пообіцяла «молодому і гарячковитому» Сімонову зарадити справу й без суду. Правда, надіючись, що і голова Дубовиківської ОТГ пан Карнаух, і депутати Дубовиківської сільради люди розважливі і відповідальні, і збагнуть свою «прикру промашку». А все тому, що аналогічний випадок стався раніше у Магдалинівському районі Дніпропетровщини, коли не менш хвацькі місцеві «вожді» відібрали земельну ділянку СФГ «Спас», яке теж після кончини батька-засновника перейшло у спадщину його дружині Ганні Спасенко. Так тоді, ставши на бік потерпілої, а радше ошуканої, юрист обласної Асоціації фермерів Євген Падашуля раптово для багатьох «дійшов» аж до Великої палати  Верховного суду України. Яка винесла рішення, що оскарженню не підлягало. Та головне, що наробило сенсаційного резонансу в масштабах України. Бо проголосило наступне:

«З моменту створення і державної реєстрації СФГ відбувається фактична заміна постійного користування земельною ділянкою, і останні обов'язки, які отримав засновник господарства, переходять до СФГ» - знак оклику навіть, а не крапка. Більше того, Велика палата Верховного суду ще й уточнила, що «дії органів держави чи місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення поза межами, визначеними Земельним кодексом, суб'єкта права постійного користування земельною ділянкою, є незаконними».

І коню ясно, даруйте, що це значить. Земля тож лишається в постійному користуванні зареєстрованого СФГ, не залежно від того, хто його очолював раніше і очолює зараз – уже покійний Михайло Спасенко чи його дружина Ганна Спасенко, Валерій Сімонов чи його син Олександр Сімонов. Місцева громада тим паче жодним чином не має прав тут втручатися. Тільки виявилося, що Дубовиківська не лише аргументи юриста Євгкена Падашулі відкинула як не прийнятні для неї, а й рішення Великої палати  Верховного суду писаним для неї законом не визнала. Ось так повелася, і не інакше. Чимдалі навіть агресивніше.

Коротше, Олександру Сімонову довелося запускати таки свій позов до суду, а адвокат обласної фермерської Асоціації Падашуля «відряджається» відстоювати його інтереси. Дубовиківська ж ОТГ у цьому зв’язку наймає цілу  адвокатську контору відстоювати свої. І судові баталії почалися, мов вийшли на дуель ворогуючі сторони – не інакше це вигляділо. Позаяк уже суд першої інстанції, Васильківський районний, не знайшов підстав перечити Падашулі-адвокату і позов СФГ «Аеліта» задовольнив у повному обсязі. Зажадавши «визнання протиправним і скасування рішення Дубовиківської сільської ради та витребування відібраного майна із чужого володіння». Дубовиківська ОТГ одначе рішуче з цим не погодилася. Навпаки майже озлобилася і перенесла  спір в обласний Господарський суд. Останній же без змін залишив рішення районного. Гадаєте, сільський голова Микола Карнаух та його вірні депутати тепер врешті вгомонилися чи точніше схаменулися? Зовсім ні! Ними найнята юридична фірма пише скаргу в Центральний апеляційний господарський суд міста Дніпра. Але Центральний також тієї ж думки: «Визнати  протиправним і скасувати у Державному реєстрі речових прав в його розділі «Актуальна інформація про право власності на нерухоме майно» записи за новоутвореними земельними ділянками – всього 20 записів».

Здавалося б, лідеру громади разом зі своїми по суті спільниками продовжувати і далі свою неправедну, якщо не підступну боротьбу зась. Марно. Але це ви так думаєте. Найнята юридична фірма за відповідну плату ладна переносити баталії вище. Не інакше, що готова навіть «дійти» до тієї ж Вищої палати Верховного суду, в якій свого часу фермерський юрист Євген Падашуля домігся справедливого рішення на користь селянських господарств всієї України. А чого не вткнеш зопалу в екстазі і гарячці!

ЛИХОМАНКУ ватажка і депутатів Дубовиківської громади можна навіть, якщо хочете, зрозуміти. Вони ж бо загнані в глухий кут: останній Центральний господарський суд фактично - юридично – визнав їх свавільними рейдерами  СФГ «Аеліта», захопивши дійсно задля власних цілей його земельну ділянку. Бо тепер же завертай голоблі назад - і скасовуй в Держреєстрі речових прав усі двадцять записів «за новоутвореними земельними ділянками», і вертай «відібране нерухоме майно з чужого володіння». Вертай СФГ «Аеліта», відтак фермерській родині Сімонових. Юрист Євген Падашуля створив знову по суті новий прецедент: ділки-мастаки мають відновити розорене й знищене ними господарство до того вигляду і стану, у якому воно перебувало на весну 2021 року. Та Євген Григорович обирає за краще привернути увагу до того, що суд за його аргументами свавілля, самоправство і вперте зловживання власними  посадовими можливостями та можливостями обраних в становище депутатів місцевої ради визнав протиправними діяннями. Ще раз наголошуємо – без будь-яких натяжок, по перше, рейдерськими, а по-друге вчиненими свідомо і наперекір діючому в Україні законодавству. Ні Карнаух, ні депутати не могли не знати, навпаки прекрасно знали, що «стараються», нехтуючи усі параграфи й статті законів, за якими була здійснена і продовжує втілюватися земельна у нас реформа.

- А це вже не безневинні, даруйте, свавільні і самоправні зловживання, - говорить Падашуля, - а зловживання, Кримінальним кодексом передбачені як злочинні.

І тому фермерський юрист радить найвищим, себто парламентським народним депутатам-законодавцям, внести на цей рахунок «деякі поправки і уточнення до чинного Кримінального кодексу», аби «протиправні подібні зловживання – усіх без винятків посадовців, держслужбовців, чиновників, а також і наділених виборними повноваженнями - у повному обсязі каралися адекватно наслідкам». Інакше практику «вельможного» свавілля не зжити – «не випалити й розпеченим металом».

Далі Євген Падашуля переходить на наслідки, які уже навіч у цій історії і які неминуче ще доповняться. За усіма трьома судовими розбірками судові витрати стягнуто «за рахунок бюджетних асигнувань Дубовиківської сільської ради». Це разом майже два десятка тисяч. Плюс оплата громадою послуг юридичної компанії, котра супроводжувала знову таки усі позови та апеляції громади в судах. А це вже не два десятка, а дві сотні тисяч гривень!

І ще це не останні «витрати». Рішення Центрального апеляційного господарського суду міста Дніпра Симоновим надає змогу позиватися-вимагати компенсації не з власної вини, а через свавілля спільно з депутатами ОТГ сільського голови втрачених за три роки в купі прибутків від господарювання. То тут, зрозумійте, мова іде уже про кілька мільйонів! Втім, навіть про кільканадцять мільйонів. Бо виявилося, що від самоправства Миколи Карнауха і іже з ним аналогічним чином постраждали не лише Сімонови.

- З часу виникнення Дубовиківської громади вона тільки тим і замається, що пильно стежить за фермерами-першопроходцями, тобто за фермерами, котрі наразі уже в поважному віці, - каже голова тутешнього СФГ «Берегиня» Сергій Фалько. - Щоб тільки хто відійе з них за вічну межу, миттю і відібрати у спадкоємців землі постійного користування. Відібрали і у мене, і в Антоніни Ілющенко, яка успадкувала СФГ «Світязь». Це такий «службовий бізнес» керманичів нашої громади.

Але ми не здаємося на поталу «законодавців» місцевого розливу, отож боремося, підводить риску Сергій Фалько, і налаштовані неодмінно вернути  силоміць й свавільно вкрадене у нас…

- То тим паче чому розраховуватися за тих, хто «пустився берега», - зі свого боку запитує юрист Євген Падашуля, - громада має із свого бюджету? Ні, повинна настати пряма відповідальність правопорушників-зловмисників, щоб вони платили з власної кишені!

І Євген Григорович пропонує нардепам, слугам народу, передбачити і це змінами та доповненнями до законодавства. Що ми охоче згодні підтримати обома руками.