Фермери Іванівки та Хутірського відроджують славу Петриківської паляниці

     Ген із давнини традиційно, раз на тиждень або й два, в кого яка родина, українська господиня звично пекла власний хліб, головну їжу нашої нації. Старше, та й середнє, покоління українців добре пам’ятають неперевершений смак тих смачних паляниць і книшів з сільської печі. Нелегка і забарна то справа, але вся сім’я щодня дякувала дружині, мамі, сестрі чи бабусі за це українське духмяне диво.

  Ще за радянських часів у центрі знаменитої на ввесь світ національним розписом Петриківки працювала добре відома місцевим жителям та сусідам пекарня. Її майстри випічки спромоглися досягти практично смаку хліба з домашньої печі. Та у 90-роках її не стало. І відтоді нетривала спроба відродити славу петриківської паляниці була лише в Єлизаветівці.

        «Люди хочуть свого, свіжого хліба»

    Вже другий рік в центрі Іванівки Петриківської ОТГ, на перетині шляхів Петриківка – Шульгівка і Кам’янське – Новопідкряж, в пекарні ФГ «Еталон» печуть згадані петриківські паляниці. За нову справу взявся вдумливий, шанований земляками голова ФГ Віктор Підпарубочий. На його тверде переконання, українські селяни тисячоліттями і вирощують, і печуть для себе хліб, тож це уміння варто берегти і розвивати. Саме власним, кращим підходом до багатьох землеробських, побутових і мистецьких справ Україна цікава та приваблива для світу, та і для самих себе.

   - Ідея пекти свій хліб належить моїй дружині Тетяні Карпівні, - розповів «Фермеру Придніпров’я» голова ФГ «Еталон» Віктор Підпарубочий. – Місцеві жителі завжди прагнуть мати свіжий хліб, тож вирішили біля власного магазину в Іванівці побудувати пекарню. Запросили для допомоги колишнього головного технолога Петриківської пекарні Галину Гоменюк, вона зберегла рецепти випічки петриківської паляниці, і в березні 2021 року спекли першу хлібину. Печемо традиційні паляниці, книші, експериментуємо з різними начинками для пампушок, булочок, бубликів, короваїв. Галина Іванівна і тепер інколи підказує і радить нам, що і як. Справа пішла, людям подобається купувати ще гарячий хліб прямо з пекарні. Чимало людей, що їхали трасою Н – 31 з Дніпра на Київ через наше село, заїжджають по хліб і тепер, коли рух трасою відкрили по основному маршруту, за 2 км від нас. Завозимо печене і в магазини «Перлина» в Гречаному, Петриківці, ще в пару магазинів центру громади. А ще раз на тиждень веземо хліб із необхідними товарами на край Гречаного, з боку Шульгівки, де немає магазина і живе чимало пенсіонерів. Вони дуже вдячні за це. Тепер у пекарні Іванівки сім чоловік трудяться у три зміни, є плани розширення виробництва.  До нової справи підштовхнули запити людей. І улюблені шахи, вони реально допомагають в житті мислити, тверезо оцінювати все в житті. А ще набутий в сільгоспінституті Дніпра у 80-х роках фах агронома, це творча професія, яка допомагає людині отримати дари землі.

«Петриківська паляниця – хто скуштує, іншого хліба не їстиме!»

       У Франції, за даними багатьох джерел, кожен француз починає свій день зі свіжоспеченого круасана з чаєм тощо. Звичка вживати свіжоспечену за давніми рецептами петриківську паляницю шириться Україною. Ось який відгук про новий-старий хліб у Петриківці довелося почути від військовослужбовця ЗСУ Анатолія Лисенка:

    - Петриківська паляниця – дуже добрий хліб, наче з іншої планети. Хто його скуштує, іншого хліба не їстиме, це як небо і земля. Хлібина – рука болить держати, видно, не шкодують люди ні борошна, ні яєць. А книш їси, і не наїдаєшся, він наче просить тебе – дай до мене молока, меду… В Петриківці теж пече паляниці і пекарня СТОВ «Хутірське» Сергія Рудовола, вона знаходиться поруч розвилки на Іванівку, де Сергій Іванович поставив пам’ятник Петру Калнишевському. Вперше ціну петриківської паляниці я збагнув ще 1979 року. Тоді по дорозі від автовокзалу зустрів жінку, яка шукала пекарню, аби купити петриківську паляницю. Як з’ясувалося, вона їде у Полтавщину, але спеціально встала з автобуса, щоб порадувати рідних нашим смачнющим хлібом. А ще дуже важливо, що і Сергій Рудовол, і Віктор Підпарубочий давно і постійно, безкоштовно передають на фронт морпіхам під Водяним, бійцям «Правого сектору» у Донбасі та іншим воїнам свій унікальний хліб. Телефоную солдатам: «Хлопці, що привезти?» У відповідь чую: «Вези що хочеш, а Петриківського хліба – обов’язково! Він як святий для воїнів, рідний.