Ой хустино, хустиночко! Мережана, шита...

Завдяки ініціативі Вінницьких активісток 7 грудня Україна святкує  День української хустки. Він був започаткований цього ж числа у 2019 році.
За словами ініціаторок, зберегти давні традиції носіння хустки можна через заснування подібних свят. Українки завжди мали хустку як родинний оберіг і символ любові. То чому нині про це не нагадати і не долучити бажаючих до проведення різноманітних флешмобів та тематичних івентів.
Так українська хустина почала мати свій День. Хоча заглядаючи в давнину, українка  щодня мала бути з покритою головою.
Як пише культурно-історичний, просвітницький портал "Спадщина Предків", жінка — уособлення потойбічної природи, пов'язаної з водою і землею (низом), — протиставлена чоловікові, який асоціювався з вогнем, сонцем (верхом). І закони поведінки визначалися особливостями цих двох начал. Вірили, що «простоволоса», непокрита жінка накликає біду. Жінка не має права «світити волосом проти святого сонця».
Жінки одягали головні убори: очіпки, намітки і хустки. Саме остання була оберегом і для коханого чоловіка.
До нас дійшов український звичай, коли козаки вирушали у похід, то дівчата дарували своїм нареченим вишиті хустини. Вони символізували вірність у коханні. І в пісні це стверджується:

   

"Дай же, дівчино, хустину,
 Може, я в бою загину,
 Закриють очі темної ночі,
 Легше в могилі спочину".
 

У разі загибелі козака йому покривали обличчя подарованою хусткою. Щоби «хижі птахи очей не довбали, козацької крові не пивали».  Козака хоронили із почестю та шаною, вели за труною коня, а на його сідло укладалася вишита хустина.
У Тараса Шевченка є поема «Хустина», де  Кобзар описав давній звичай закоханих -  обдаровування милого хустиною на добру згадку про вірну любов.

   

«…Випровожала три поля, три милі,
    Прощалися при долині.
    Дарувала шиту шовками хустину,
    Щоб згадував на чужині…
    Ой хустино, хустиночко!
    Мережана, шита.
    Тільки й слави козацької –
    Сіделечко вкрити».
 

Вчені вважають, що і сьогодні хустка  -  важливий ритуальний атрибут, значення якого певною мірою збережено.  Вона  виткана, вона  прямокутна, і прикриває голову.  Без неї не обходиться жоден важливий період життя людини, чи то народження, чи поховання, чи весілля,  чи базар. Захист голови будь - якої години виконує жіноча хустка. І судячи з козацького звичаю, не тільки власне жінки, а й чоловіка.
Щодо кольорів, то науковці вважають, що білий колір хустки — найхарактерніший для українок. Вишитий на хустках орнамент був переважно геометричним аж до XVIII ст., а згодом  почали вишивати  квіти, стебла, листя. Сам білий колір - ритуальний і  святковий.
Барвисті хустки були запозичені від південних слов'ян, а ті перейняли звичай носити їх від турків та персів.
Якими б різноманітними не були наукові дослідження, хустина до цього часу несе в собі неймовірну окрасу  і таємні знання, які через довгі століття  нами вже підхоплені.